Інтерв'ю Святішого Отця Бенедикта XVI журналістам на борту літака Рим-Прага (26 вересня 2009)

01-10-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• інтерв'ю

О. Ломбарді: Ваша Святосте, ми дуже вдячливі Вам за те, що і на цей раз Ви побажали приділити нам кілька хвилин і відповісти на питання, які ми зібрали під час підготовки до цього візиту, і за те, що Ви тим самим даєте нам можливість побажати Вам щасливої дороги.

Питання: Як Ви сказали після Ангелуса минулої неділі, Чеська Республіка не лише географічно, але і історично знаходиться в самому серці Європи. Не могли б Ви пояснити нам, що означає в даному випадку "історично", і сказати, як і чому Ви думаєте, що цей візит може стати знаменним для континенту в цілому, - для культурного, духовного і, можливо, навіть політичного шляху будування Європейського Союзу?

Папа: Протягом віків Чеська Республіка, територія Чеської Республіки, була місцем зустрічі культур. Почнемо з IX століття: з одного боку, в Моравії, велику місію здійснювали брати Кирило і Методій, які з Візантії несли візантійську культуру, створюючи при цьому слов'янську культуру з кирилицею і літургією на слов'янській мові; з іншого боку, в Богемії, єпархії, що граничать з Регенсбургом і Пассау, несли Євангеліє на латинській мові, і, таким чином, в з'єднанні з романо-латинською культурою зустрічаються дві культури. Кожна зустріч важка, але і плідна. Це можна легко довести за допомогою цього прикладу. Робимо великий стрибок: у XII столітті Карл IV заснував в Празі перший університет в центрі Європи. Університет сам по собі є місцем зустрічі культур; в цьому випадку, він став також місцем зустрічі між слов'янською і германомовною культурами. Як у цьому столітті, так і за часів Реформи, саме на цій території зустрічі і зіткнення стають вирішальними і сильними, ми всі про це знаємо. Тепер перенесемося у наш час: у минулому столітті Чеська Республіка пережила особливо жорстку комуністичну диктатуру, але був і сильний католицький і світський опір. Я маю на увазі промови Вацлава Гавела, кардинала Влка, таких осіб, як кардинал Томашек, які реально несли Європі послання про те, що таке свобода і про те, як слід жити і працювати в свободі. І я думаю, що від цієї зустрічі культур впродовж століть, і саме з цього останнього етапу роздумів, - але не лише цього періоду, - про страждання через нові концепції свободи і вільного суспільства, для нас з'являться багато важливих послань, які можуть і мають бути плідними для будівництва Європи. Ми маємо бути дуже уважні до послань цієї країни.

Питання: Пройшло двадцять років після падіння комуністичних режимів Східної Європи; Іван Павло II, відвідуючи різні країни, що пережили комунізм, закликав їх до відповідального використання завойованої свободи. Яке сьогодні Ваше послання до народів Східної Європи на цьому новому історичному етапі?

Папа: Як я вже сказав, ці країни особливо постраждали від диктатури, але в цьому стражданні дозріли також актуальні концепції свободи, які зараз мають бути доопрацьовані і реалізовані. Я маю на увазі, наприклад, слова Вацлава Гавела: "Диктатура заснована на брехні, і якщо ця брехня буде подолана, якщо ніхто більше не брехатиме, і якщо всі побачать істину, тоді і настане свобода". І таким чином він розробив цей зв'язок між істиною і свободою, де свобода - це не розбещеність і не свавілля, вона зв'язана і обумовлена великими цінностями істини, любові, солідарності і загального блага. Таким чином, я думаю, що ці уявлення, ці ідеї, які дозріли під час диктатури, не мають бути втрачені: тепер ми повинні повернути до них! І в цій свободі, яку частенько сприймають абстрактно, позбавленою сенсу і цінностей, належить знову визнати, що свобода і цінності, свобода і благо, свобода і істина йдуть разом: інакше свобода теж руйнується. Таким мені здається послання, яке виходить від цих країн і яке має бути здійснене у цей момент.

Питання: Ваша Святосте, Чеська Республіка є дуже секуляризованою країною, в якій католицька Церква є меншістю. Як в такій ситуації Церква може внести ефективний вклад до загального блага країни?

Папа: Я б сказав, що зазвичай саме творчі меншини визначають майбутнє, і в цьому сенсі католицька Церква повинна сприйматися як творча меншість, що має в своєму розпорядженні цінну спадщину, що має відношення не лише до минулого, але яка є живою і актуальною реальністю. Церква повинна діяти, бути присутньою в публічних дебатах, в нашій боротьбі за справжнє поняття свободи і миру. Так вона може вносити вклад до різних сфер. Я б сказав, що на першому місці стоїть саме діалог між агностиками і віруючими, оскільки вони потребують один одного: агностик не може задовольнятися тим, що він не знає, існує Бог чи ні, але повинен шукати і осягати велику спадщину віри; католик не може задовольнятися тим, що має віру, але має перебувати у пошуках Бога ще більше, і в діалозі з іншими знову і все глибше осягати Бога. Це перший рівень: серйозний інтелектуальний, етичний і людський діалог. Потім, в освітньому секторі, перед Церквою величезне поле для діяльності, і вона може багато дати в тому, що стосується виховання. В Італії ми говоримо про надзвичайне положення у сфері виховання. Це загальна проблема для всього Заходу: тут Церква повинна знову актуалізувати, конкретизувати, відкрити для майбутнього свою велику спадщину. Третім сектором є "Caritas". Церква завжди сприймала це як знак своєї ідентичності: допомагати бідним, бути інструментом милосердя. Caritas в Чеській Республіці робить дуже багато в різних спільнотах, допомагаючи потребуючому людству на різних континентах, показуючи іншим приклад відповідальності і міжнародної солідарності, що також є умовою миру.

Питання: Ваша Святосте, Ваша остання енцикліка "Caritas in veritate" викликала широкі відгуки в світі. Як Ви до цього відноситеся? Ви задоволені? Як ви думаєте, чи дійсно недавня глобальна криза є подією, в якій людство стало більш схильним розважати про важливість моральних і духовних цінностей, щоб вирішити чималі проблеми свого майбутнього? А Церква буде і надалі пропонувати орієнтири в цьому напрямі?

Папа: Я дуже задоволений цією жвавою дискусією. Мета полягала саме в цьому: заохотити і мотивувати дискусію з цих проблем, не залишати процес на самоплив, а знайти нові моделі для відповідальної економіки, як в окремих країнах, так і для всього людства в цілому. Схоже, і сьогодні це дійсно очевидно, що етика не є чимось зовнішнім для економіки, яка могла б функціонувати сама по собі, як тип технології, а швидше є внутрішнім принципом економіки, яка не функціонує, якщо не враховує людські цінності солідарності, взаємної відповідальності і якщо вона не забезпечує інтеграцію етики в саму економіку: це велика проблема цього моменту. Я сподіваюся, що своєю енциклікою я вніс свій вклад до рішення цієї проблеми. І дискусія, яка ведеться, видається мені обнадійливою. Звичайно, ми хочемо продовжувати відповідати на виклики часу, і допомагати так, щоб почуття відповідальності ставало сильнішим, ніж бажання прибутку, щоб відповідальність по відношенню до інших стала сильнішої за егоїзм, і в цьому сенсі ми хочемо вносити свій вклад до гуманної економіки і в майбутньому.

Питання: І на закінчення трохи особисте питання: влітку Ви перенесли невелику травму зап'ястя. Як Ви вважаєте, зараз рука повністю видужала? Ви змогли відновити свою діяльність в повному об'ємі? І Вам вдалося також попрацювати над другою частиною книги про Ісуса, як Вам хотілося?

Папа: Ще не до кінця, але ви бачите, що права рука діє, і головне я можу робити: можу їсти і, перш за все, можу писати. Моя думка розвивається головним чином коли я пишу; тому для мене стало справжнім покаранням, школою терпіння те, що я не міг писати цілих шість тижнів. Проте, я міг працювати, читати, робити інші речі, і навіть трохи просунувся з книгою. Але мене чекає ще багато роботи. Думаю, що з бібліографією і наступною працею, "Deo adiuvante", закінчу цієї весни. Але це надія!

О. Ломбарді: Спасибі, Ваша Святосте, і ще раз найкращі побажання до цієї короткої, але дуже насиченої поїздки, і, як Ви пояснили, дуже знаменної.

© переклад Milites Christi Imperatoris