Євангелізація

Останнім наказом Христовим, зверненим до апостолів, було: «Йдіть і вчиніть моїми учнями всі народи.» (МТ. 28,19). Божа Любов не замкнулася лише на Ізраїлеві, а спрямована до всіх народів і до кожної людини зокрема.

Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до повного пізнання істини.» (1Тим. 2,4). Але Бог не хоче, щоб це відбувалося без співпраці нас, християн. Християни покликані звістити цьому світові Радісну Новину. Власне християни покликані дати цьому світові свідчення істини.

Працерква в Єрусалимі добре функціонувала. В ній були розвинуті всі, необхідні для повноцінного функціонування Церкви, служіння. Що більше, перші Христові учні користувалися прихильністю усього народу (Ді. 2, 47), а Сам Бог притіловлював нових членів до Церкви. Але їй щось бракувало...

Господь наказав Церкві бути його свідком не лише в Єрусалимі, але й в цілій Юдеї, Самарії і аж до кінців землі (див.Ді. 1, 8) А перше тепленьке гніздечко, що його християни звили собі в Єрусалимі годі було покинути, годі було шукати якогось іншого діла. Саме тому Господь і допустив перше переслідування своїх учнів. Допустив це, щоб Радісна Звістка пронеслася цілим світом. Власне ті, що були розпорошені переслідуванням, переходячи з місця на місце розпочали євангелізацію Юдеї та Самарії (див.Ді. 8, 1; та Ді. 8, 4). Але не тільки земля Ізраїльська чула слова Радісної Звістки:
«А вони, яких розпорошило переслідування, що виникло через Степана, прибули в Фінікію, Кіпр і Антіохію, не проповідуючи науки нікому окрім євреїв. А між ними були деяки з Кипру і Кирени, які, коли прийшли в Антіохію, почали проповідувати і грекам і звіщати їм Радісну Новину - Ісус є Господь!» (Ді. 11,19-20). Так з переслідування розпочалася євангелізація світу.

Євангелізація є найголовнішою місією Церкви і Господь готовий на все, лише б Церква не занехала її.

Можемо сказати: «Ми живемо в народах, що називають себе християнськими. Кого нам євангелізовувати? А за євангелізацію нехристиян дбають ті, що провадять Церкву.» Це правда, але тут є декілька але...

Апостол Павло твердить, що спасіння осягнуть лише ті, які будуть прагнути Ісусового повернення у славі. (2Тим. 4,8) А сам Ісус вказав одну дуже важливу умову свого повернення - «Ця Радісна Новина про Царство буде проповідана в цілому світі, всім народам на свідчення, і тоді прийде завершення»(Мт. 24,24)

Отож, якщо ми прагнемо спасіння, то мали би прагнути і того, щоб Радісну Новину почули усі народи. Тобто ми би мали активно приймати участь у євангелізації нехристиян. А це можливо зробити перш за все духовную та матеріальною, зокрема фінансовою, підтримкою тих, хто веде свою місію між нехристиянами.

Окрім цього, з вищенаведеної цитати (Ді. 11,20) видно суть Доброї Новини - Ісус є Господь! По-грецьки, тобто мовою новозавітного оригіналу Господь звучить як «Kyrios». Відомо, що в елліністичному світі Римської Імперії визнати когось своїм Кюріосом означало визнати чиюсь повну владу над самим собою - своїми помислами, емоціями, душею, духом, тілом - всім, що маємо і посідаємо. Визнати когось своїм особистим Богом і Паном. І це не лише на словах, але й на ділі. Скільки ваших знайомих, друзів, рідних чули про це і свідомі цього? Скільки людей з вашого оточення дійсно прийняли Ісуса своїм Господом?

Якщо добре і щиро над цим роздумаємо, то легко побачимо, що євангелізовувати потрібно не лише нехристиян, але й тих, які називають себе християнами.

Як підтримати євангелізацію нехристиян і як євангелізовувати тих, що називають себе християнами спробуємо викласти в цьому розділі.