Харизматична онова

Онова в Католицькій Церкві, що її інавґурував ІІ Ватиканський Собор, спричинилася до виникнення різних молитовних груп і рухів та активізувала молитовно-духовне життя народу Божого. Споміж багатьох рухів у лоні Католицької Церкви найбільший резонанс викликав Католицький харизматичний рух. Життєва практика католиків-харизматів часто викликає здивування, а, на жаль, і спротив певних кіл в Церкві. Такі суто харизматичні феномени, як дар мов чи спочинок в Дусі, дар пророцтва чи гучна прослава, час від часу наштовхуються на нерозуміння тих, що недокладно обізнані з богословським підґрунтям та їх укоріненням в церковній традиції.

Найпоширеніші закиди на адресу католиків-харизматів можна звести до кількох пунктів:

1. Харизми були потрібні на початках Церкви, щоб утвердити новонавернених поган у християнстві, зараз вони не потрібні, тому їх немає в Церкві.

2. Харизматичний рух є виразом модерністських тенденцій і абсолютно не укорінений в католицькій традиції.

3. Харизматичний рух противиться традиції християнського Сходу.

4. Дар мов (ґлясолялія) є хворобливим явищем.

5. Дари є наслідком святості та аскези, а харизмати якоюсь надзвичайною святістю не відзначаються, отож дари, про які вони говорять, є або плодом їхньої фантазії, або плодом злого духа.

6. Харизматичний рух не є потверджений церковною владою.

7. Харизмати це секта, а їхня діяльність в Церкві є шкідливою.

В цьому розділі спробуємо дати арґументовану відповідь на ці закиди. Але не розглядатимемо їх і їхню правдивість чи помилковість, а в той спосіб, що через Біблію, документи учительського уряду Католицької Церкви, твори Отців Церкви, життя святих та думки визначних богословів розглянемо Католицький харизматичний рух від його коренів, аж дотепер.

див. Біблія та Церква; Плоди, цілі, духовність