Народження Христа принесло з собою перших мучеників - тисячі немовлят, котрі були вбиті за наказом царя Ірода. Перші християни майже всі загинули мученичою смертю, приймали її радо, зі смиренністю та любов'ю в серці, прощаючи своїм катам так, як простив сам Господь. Померти за Христа було і є честю, не вагаючись християни йшли на мученицьку смерть тоді та йдуть і сьогодні.

У наш час з різних куточків світу надходять новини про місіонерів, священиків, єпископів, монахів, монахинь та вірних, які зазнають переслідувань, ув'язнень, тортур, обмежень у виявленні богопочитання лише тому, що є християнами.

Мученик з грецької «мартир», що значить «свідок». І справді, кожний мученик - це свідок, котрий свідчить про живу Божу любов, свідок непохитної віри і свідок цілопальної жертви. У «Конституції Про Церкву» ІІ Ватиканський Собор про мучеництво каже так: «Тому що Ісус, Син Божий, проявив свою любов, віддаючи своє життя за нас, ніхто не має більшої любови як той, хто віддає своє життя за Нього та за своїх друзів... Отже, мучеництво, що ним учень стає подібним до Вчителя, який віддав свобідно життя за спасіння світу та до Нього наближається в проливі крови, є найбільшим доказом любови.»

Почитають мучеників у богослужбах вже з II ст. Для перших християн роковини смерті мученика були святом. У цей день на гробі приносили святу Безкровну Жертву, співали гимни, зачитували опис його мук і смерті, а потім відбувалася агапа, цебто братолюбна гостина.

Найдавнішу згадку про святкування роковин смерти мученика знаходимо в мученицьких актах св.Ігнатія, єпископа Антіохії, де сказано: «Провівши кілька днів над його гробом у співі гимнів, християни вирішили і в майбутньому оспівувати його життя і страждання та, поминаючи його, прославляли Господа Ісуса.»

Не дивно, що перші християни вважали день смерти мученика днем його народження для неба. Тому в церковному календарі, за винятком Різдва Ісуса Христа, Пресвятої Діви Марії і св.Івана Хрестителя, не подано дат народжень мучеників чи святих на землі, а лише ті дні, коли вони народилися для Царства Небесного.

Віра в Христа супроводжувалась і буде супроводжуватись мучениками, це як знак, що віра жива. Це - постійне нагадування про короткочасність нашого життя, та про вічність. Люди обирають Господа!

Цей розділ розповідає про католицьких, православних, протестантських мучеників минулого та сучасності. Про їхній вибір, їхнє життя, смерть та народження. Про силу їхньої віри і любов, яку вони проповідували.

див. Католицькі мученики