Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
"Віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!"
Категорія:
- Роздуми над Біблією
"Віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!" (Ін.12,36) - закликає нас євангелист Іван. Вірити в світло і бути синами світла - така мета і завдання християнина. Тоді і темрява втратить над нами силу. Бути синами світла - означає мати впевненість в життєвому керівництві, бути впевненим в своєму майбутньому, і не лише тут на землі, але і у вічності.
Саме тому нам потрібно вчитися, щоб наш погляд завжди був звернений до світла. Світло ж це - Христос, що сказав: " Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя." (Ін.8,12).
Якщо ми ходитимемо в цьому світлі, то станемо синами світла, темрява втратить над нами свою силу, і ми переселимося "від влади тьми в Царство Сина Божого" (Кол. 1, 13). Царство сатани - це царство темряви, відсутність світла, тепла і радості, тоді як Царство Христа - це Царство любові, яке має на увазі присутність всіх цих трьох елементів: світла, тепла, радості.
Тоді людина сама стане світильником, що осяває темряву в житті іншого, тоді і навчиться з наймолодших років творити справи любові, милосердя, співчуття до ближніх. Сила світла Христового, що діє в людині, не ослабне ні в хворобі, ні в старості. Сила світла Христового здатна осяяти всяку неміч людську, всі страждання і особливо в хвилину переходу в інший світ.
Ось чому так важливо щодня скеровувати свій погляд до світла, сприймати слова втіхи зі Святого Письма, зберігати Його в своєму серці, яке стає заставою радісних, підбадьорюючих думок. Вдивляймося ж в Євангелію, в світлий образ Христа, і наша душа поступово стане живим джерелом світла і радості не лише для нас самих, але і для всіх тих, кого зустрінемо на дорозі. Тоді радість в Господі і мир Божий, "який вище всякого уявлення" (Фп. 4,7), переважатимуть в нашому житті, і ми відчуємо вже тут, на землі, що "блаженство по твоїй правиці вічне" (Пс. 15, 11).
Великі справи вимагають великих зусиль, вимагають організації і, природно, помічників і сподвижників. І ось Ісус вибирає послідовників, учнів. Але для того, щоб помічники могли розумно і дієво виконувати свою роботу, їх потрібно спочатку навчити. У наших духовних роздумах сьогодні мова піде про Нагірну Проповідь Ісуса, в якій Він наставляє, вчить Своїх учнів Своєму благовіщенню, яке вони повинні понести людям.
Кожен християнин, обітницями святого хрещення, перейняв на себе обов'язок бути служителем Ісуса Христа: наслідувати Ісуса Христа неодмінно повинен кожен християнин, бо „Слова Твої, Господи, суть дух і життя; Ти маєш слова вічного життя".
В той час: Ісус сказав учням Своїм: "Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві" (Мт.5,17-20).
Ці слова Ісуса в Нагірній Проповіді багатьом можуть здатися дивними, суперечливими, адже Ісус неодноразово порушував те, що юдеї називали законом. Він не дотримувався наказаних законом правил обмивання рук, Він зціляв хворих в суботу, хоча закон забороняв таке зцілення; Він був засуджений і розіпнутий як порушник закону. І, проте, тут Він говорить про закон з благоговінням і повагою: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Найменша буква - названа в Біблії йота - це знак староєврейського алфавіту Йод, це навіть не буква, значок трохи більше крапки, але навіть він не повинен пропасти. Наприклад, нижній штрих букви Щ відрізняє її від букви Ш.
Важливо відзначити, що Ісус не сказав, що закон ніколи не перейде. Він сказав, що закон не перейдет, поки все не виконається.
Давайте поглянемо, що це означає. Слово любов в грецькій мові має не одне значення, а декілька: родинна любов, любов чоловіка до жінки, прихильність до іншої людини; і нарешті, жертовна любов - Агапе.
У юдеїв слово закон теж неоднозначне, воно мало чотири значення. Юдеї вживали його по відношенню до Десяти заповідей. Законом називали перші п'ять книг Біблії. Ця частина Біблії, відома як П'ятикнижжя, була в очах юдеїв найважливішою частиною Біблії. В юдеїв було вираження «закон і пророки», що означало все Писання. Вони вживали цю фразу як загальний термін для всього Старого Завіту. І, нарешті, це слово означало усний закон і закон книжників.
В епоху Ісуса найчастіше мали на увазі останнє значення, а саме усний закон книжників. А що було законом книжників? В Старому Завіті викладені великі загальні принципи, які кожна людина повинна тлумачити для себе, як її настановить Бог, і слідувати ним в конкретних життєвих обставинах. В Десяти заповідях немає жодних правил і норм. Кожна заповідь є великим загальним принципом, з якого людина сама повинна вивести для себе норми життя і поведінки. Юдеї ж стверджували, що із закону можна вивести правило або норму поведінки на кожен випадок життя. І тому книжники і законники, в перебігу всього свого життя, ділили великі принципи закону, в буквальному розумінні, на тисячі і тисячі норм і правил.
Короткий приклад. У законі сказано, що суботу потрібно святити, і що цього дня не можна виконувати жодної роботи. А юдейські законники зайнялися конкретнішими визначеннями. Ось перше питання законників: Що є робота? Під роботою стали розуміти різні види діяльності. Так, наприклад, носити тягар в суботу - це робота. А тепер потрібно було визначити, що таке тягар.
І ось в законі книжників було встановлено, що тягар - це "їжа, рівна по вазі висушеного інжирного плоду. Досить цього одного порівняння, щоб не уподібнюватися книжникам, які проводили багато годин в суперечках про те, чи може людина в суботу підняти світильник і переставити його на інше місце; або чи може людина підняти в суботу свою дитину. Ось в цьому і полягав для книжників сенс релігії. Їх релігія зводилася до кодексу дріб'язкових правил і норм. Абсолютно очевидно, що Ісус мав на увазі не це, коли говорив про закон.
Що ж тоді розумів Ісус під законом? Він сказав, що прийшов не для того, щоб порушити закон, а щоб виконати закон. Іншими словами, Він прийшов, щоб надати закону його дійсне значення. Яке ж дійсне значення закону?
Людина повинна у всьому шукати волю Божу, а коли вона знайде її, то повинна присвятити все своє життя сповненню цієї волі. Коли ми дивимося на Десять заповідей, які складають суть і фундамент закону, ми бачимо, що їх сенс можна звести до понять: пошана, шанування, благоговіння. Отже, благоговіння перед Богом і перед ім'ям Божим, шанування дня Господнього, шанування батьків, шанування життя, повага до власності, повага до особи, шанування істини і доброго імені людей, пошана до себе. Це і є фундаментальні принципи, що стоять за Десятьма заповідями.
На зорі християнства видатний Вчитель Церкви святий Августин говорив, що суть в християнському житті можна звести до однієї фрази: "Люби Бога і роби, що хочеш".
І ось, коли людина усвідомлює, як Бог полюбив її, у такої людини залишається одне бажання в житті - відповісти на цю любов. У цьому полягає найбільше завдання всіх людей світу: прагнути проявити свою любов до Бога, а вимогам любові немає кордонів, як в даний час, так і у вічності. І на закінчення скажемо: Ісус вказує всім нам не на закон, а на любов Божу.
