Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Сандалі
Категорія:
- Зброя
Одними з останніх слів Ісуса були: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню» (Мк.16, 15). Уже те, що ці слова Ісус сказав перед своїм Вознесінням, вказує, що вони мають дуже високу вагу. Більше того, Ісус говорить їх до своїх учнів у наказовому способі. І ми також бачимо, що Павло залічує цю настанову до одного з видів духовної зброї, без якої кожному християнинові буде вкрай важко здолати свого ворога і тим самим досягнути кінцевої мети, яку нам відкрив Христос, - Нового Єрусалиму.
У посланні до Ефесян 6, 15 Павло говорить, щоб ми взули свої ноги в готовність проповідувати Євангеліє миру. Щоб краще зрозуміти, що це за вид зброї, яку вона має ціль і як її використовувати подивимось, яким було взуття римського воїна, якого Павло нам ставить за приклад.
Взуття римського воїна не було звичайним собі взуттям. Його виготовляли частково з міді або латуні і складалось воно з двох частин: ніжних щитів, які захищали гомілку, і сандалів. Це взуття було вкрай небезпечне для будь-якого противника і одночасно зручне для римського воїна. Щити для ніг були виготовлені з металевих пластин, які були добре оброблені та не завдавали дискомфорту. Вони закривали ногу від ступні аж до коліна. Сандалі складались з двох частин, зверху і з низу стопу закривали латунні пластини. Пластини скріплювались одна до одної міцними шкіряними ремінцями. До підошви були прироблені шипи, довжиною від двох до семи сантиметрів. І ці сандалі дуже міцно і надійно кріпились до ніг. З таким взуттям воїн почувався надзвичайно впевнено. Таке взуття чимось схоже до сучасного взуття футболіста, яким є бутси, а також щити для захисту гомілки. У цьому взутті футболіст почуває себе впевнено за будь-якої погоди, а шипи на ступні допомагають впевнено перебувати в рівновазі навіть під час бігу чи різних маневрів. Так як і римський воїн, футболіст відчуває тверду поверхню і не хвилюється, що взуття може злетіти. Це дуже важливо, тому що багато християн почувають себе впевнено тільки за сприятливих умов, а як починається диявольська атака то відразу втрачають рівновагу.
Павло говорить нам щоб ми прив'язали Євангеліє миру до нашого життя дуже міцно, щоб жодна життєва ситуація не забрала в нас мир. Тому ми повинні міцно закріпити Євангеліє миру, прив'язати його до нашого серця, розуму, почуттів так, як воїн сандалі до ноги. І тільки тоді, коли ми маємо сандалі і вони міцно прив'язані, ми можемо діяти, тільки тоді ми можемо долати великі відстані, виконуючи будь-яке завдання нашого командира - Ісуса.
Пропоную детальніше розібрати, що саме ми повинні взяти на озброєння. Євангеліє в перекладі з грецької означає - Радісна Звістка. Ще приблизно за п'ять століть до приходу Ісуса з Назарету Ісая пророкував про радісні часи: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув'язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених, звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів - замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, - і зватимуть їх дубами справедливості, посадкою Господа на його славу» (Іс. 61, 1-3). З цих рядків бачимо, що під Радісною Звісткою Ісая пророкує визволення людства з-під влади світу, тобто з-під закону гріха. Але тут є і умова, яка досконало працювала за часів Ісуса. Радісна Звістка приносила звільнення і мир тільки тим, які були цього спраглі, тобто всім убогим за Спасителем. Основну суть Радісної Звістки можна описати трьома словами: ІСУС ХРИСТОС - ВОСКРЕС, саме тому Ісус говорить до своїх учнів, щоб поширювали Євангеліє вже після свого Воскресіння перед тим, як Він вознісся на Небо (Мк. 16, 15). Звичайно, щоб Христос Воскрес, потрібно було, щоб Він помер, а для того, щоб померти, Він мусів народитись і явитись людству. І тільки цілісність Христової науки від Дня Його Народження до Вознесіння дає нам можливість використовувати її як зброю в повноті. Без жодного сумніву прихід Ісуса з Назарету і його благодаті, яка діє через Нього, - це найкраща новина, яку може почути грішник, адже коли він приймає її, то вона його робить вільним і в його серце приходить мир Божий. А що ще більше обеззброює диявола, як не те, що він втрачає людей, через яких міг діяти. Так фактично відбувається перехід з військових лав диявола до військових лав Божих. Ось чому цей вид зброї є надзвичайно небезпечний для ворога. Саме тому диявол найбільше противиться, щоб проповідувалось Євангеліє, і всіма способами хоче перешкодити цьому, а якщо не вдається, то робить усе, щоб проповідувалась тільки якась його частина. Або намагається перекрути суть радісної звістки, подаючи трохи істини і трохи брехні. Як наприклад, що Христос справді народився, але Він не може бути Богом, він просто пророк.
Для того, щоб ми могли чинити волю нашого Спасителя - нести Євангеліє миру, ми повинні самі бути вкоріненими в Ньому, в нашому серці має бути мир. Бо не можемо дати того, чого самі не маємо, сама теорія нікому не потрібна, одною теорією римський воїн нічого б не здолав, а хіба що впав мертвий вже на самому початку бою. Тільки тоді, коли ми слухаємо Слово Боже і застосовуємо Його в своє життя, коли ми живемо Євангелієм кожен день, тоді Божий мир буде в нашому серці та й ми зможемо його дати тим, які його потребують.
Кожен християнин мусить досконало знати основну суть відкупительної жертви Ісуса на хресті, щоб у будь-який момент бути готовим нею поділитись. Кожний християнин повинен бути спроможним за будь-яких обставин дати свідчення про дію живого Ісуса у своєму житті. Бо як і римський воїн не знав куди і коли його можуть відправити в бій, так само і ми не знаємо, коли наш Спаситель захоче нами скористатися. Якщо ми не будемо ділитись тим, що Бог нам відкриває, то нам загрожує духовна відставка. Адже ми є членами Христового Тіла, і як Христос діяв через своє тіло будучи на землі, так само Він тепер хоче діяти через свою Церкву, тобто через нас (1 Кор. 6, 19-20).
Розгляньмо, який саме мир ми отримуємо, коли приймаємо в своє життя Ісусове Євангеліє. У Святому Письмі в якості миру використане гебрейське слово шалом, яке має багато значень: бути досконалим, непошкодженим, благополуччя, добрі відносини між людьми, і т. д. Але ми розглянемо два найважливіших значення, від яких отримуємо все, що нам тільки потрібно для духовної боротьби.
Перше - це мир з Богом, це те що переживає людина коли приходить до Господа в пошуках спасіння. Це той мир, який ми отримуємо вірою в Ісуса Христа, який своєю смертю на хресті відкупив нас від усякого прокляття і примирив нас з Отцем: «Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимось надією на славу Божу»«І щоб через Нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров`ю Його хреста. І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, - тепер Він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою» (Рим. 5, 1). (Кол. 1, 20-22). Це тоді коли вже не живе наша стара людина, а живе вже нова, народжена з гори, коли вже не ми живемо а Христос живе у нас. Ознакою що наша нова людина перебуває в мирі з Богом є Божий союз з нами в крові Ісуса Христа: «Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22, 20). Це той мир, який був втрачений після гріхопадіння наших прародичів, це ті відносини з Богом, які відновлюються через прощення гріхів. Хоча і в Старому Завіті неодноразово встановлювався мир між Богом і людиною, але він не був повний, бо не було прощення гріхів. Це означає, що Бог є нашим союзником, щоб Бог дбає про нас, як про своїх дітей, даючи нам все найкраще. І як мирний союз між державами дає їм відчуття миру, так і союз з Богом дає мир нам, однак земні союзи з часом можуть змінюватися, і тільки союз з Богом - непохитний і не може змінитися, наш Отець є вірний кожному Своєму Слову. Мир з Богом - це духовний стан, в якому може перебувати кожний християнин, він приходить коли зникає бар'єр між Богом і людиною. Але так само коли одна з держав порушує умови мирного договору, цей договір втрачає свою силу, так і в нашому випадку, коли ми порушуємо Закон Божий. Але в останньому випадку Божій ласці не має меж і наш Господь завжди відкритий на оновлення договору (союзу).
Паралельно до миру з Богом існує ще й Божий мир. Можна мати мир з Богом, не знаючи водночас про Божий мир. Багато людей мають мир з Богом завдяки хрещенню, коли вони стають новою людиною, але водночас не перебувають в Божому мирі, живучи в постійній роздратованості, тривозі, смуткові, незадоволеності, а іноді навіть у злості на Бога. Дуже часто це стається тому, що ми сприймаємо лише 20-22 рядки першої глави послання до Колосин, а вже 23: «Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідувану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою», - забуваємо. Саме тому присутність хаосу і відсутність миру не обов'язково вказують на те, що ворог атакує нас, це може бути через те, що не дотримуємо принципів Божого слова, тим самим порушуємо умови союзу. Тому дуже важливо перед тим, як йти в бій, подивитись у дзеркало і бути чесним з собою та Богом. Диявол не завжди є причиною відсутності Божого миру, дуже часто ми самі собі завдаємо шкоди. Тому дуже важливо перевіряти себе: чи я не залишив у якісь ділянці свого життя місце для диявола.
«А над усе будьте в любові, що є зв'язок досконалості, і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні» (Кол. 3, 14). Саме тоді коли в наших серцях буде панувати Христовий мир, тоді ми можемо його використовувати як духовну зброю, до того ж, сильну зброю, адже несучи Божий мир людям ми поширюємо Боже Царство і виконуємо доручення нашого Господа. Проте для цього потрібно дозволити, щоб Божий мир встановлював правила в нашому житті, дозволити Божому миру бути суддею наших емоцій і наших рішень. Якщо диявол користується необновленими ділянками нашого розуму в своїх цілях, то одного дня в нас може бути емоційний підйом, а іншого - спад. Щоб цьому запобігти, ми повинні дозволити, щоб Боже Слово міняло наш спосіб думання, щоб наші думки ставали такими думками, які були в Ісуса. Тоді диявол не з може збити нас з ніг, не зможе переконати нас в тому, що поширювати Божий мир - справа виключно священників, проповідників, євангелістів, єпископів, а наше завдання прийти в неділю на Літургію, а решту часу можна жити в своє задоволення. Ісус це говорить кожному своєму учневі, тобто кожному з нас каже, щоб ми йшли і робили учнями всі народи (Мт. 28, 19).
«А утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам. Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так як світ дає, даю вам його» (Ів. 14, 26-27). Ці рядки говорять нам, що Божий мир не може бути забраний в нас, більше того, Ісус говорить, що Його мир інакший, що жодна обставина не може вивести нас з рівноваги, що Божі сандалі - суперзброя. Також Дух Святий нам буде пригадувати усі слова нашого Відкупителя, щоб ми могли сміливо звіщати Євангелію. Але дуже часто ми за надто надіємось на дію Святого Духа і забуваємо, що для того, щоб Він нам пригадав слова Ісуса, потрібно, щоб вони були відкладені в нашому розумі, щоб ми вже чули слово Боже, щоб кожного дня розважали над Ним. Бо інакше Святому Духові не буде що пригадувати.
Щоб ще раз підкреслити важливість Божого взуття, повернімось до взуття римського воїна. Щити для ніг починались від колін і сягали верхньої частини ступні та були виготовленні з міді або латуні. Верхня частина взуття була дуже важливою для воїна, вона захищала в бою ноги солдата від пошкоджень і переломів. Будь-яке з ушкоджень призвело би до серйозних наслідків, адже весь період бою воїн проводить на ногах і як тільки він би дістав пошкодження ноги, то найімовірніше, що дуже скоро залишився б і без голови. Дуже часто командири посилали своїх воїнів на далекі відстані і дуже часто їхні походи були небезпечні. Вони мусіли долати кам`янисті та тернисті місця, воїни, в яких не були б захищені ноги в районі гомілки, ризикували дістати серйозні травми. Але латунні щити захищали їх від цих ушкоджень, вони могли долати найскладніші ділянки без будь яких подряпин, порізів, синяків. Так само і нам наш Полководець може дати завдання, виконати яке можна лише долаючи скелясті чи тернисті місцевості, а якщо в нас не буде на озброєнні Божого миру, то диявол дуже швидко поранить нам ноги, тим самим зробить нас небоєздатними, більше того - почне нас добивати, адже його ціль це наша смерть. Але навіть коли вже це і сталось, то непотрібно здаватись і приймати його правила гри, потрібно кликати на допомогу своїх союзників.
Нам треба завжди пам'ятати, що диявол буде намагатися нанести нам удар у гомілку і збити нас з ніг або зламати ногу. Тільки ми почнемо вірити в своє оздоровлення, диявол буде накидати невірство або створювати проблеми в іншій сфері. Як тільки в нас почнеться фінансова криза диявол буде казати нам: «От бачиш, ти платив десятину, а зараз тобі тих грошей якраз бракує і церква тобі їх не дасть». Але ми повинні завжди пам'ятати, що Бог наш союзник і Він дбає про своїх союзників, тобто про нас: «Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благання з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Фил. 4, 6-7).
Підошва сандалів римських воїнів була вкрита дуже небезпечними для противника шипами довжиною від двох до семи сантиметрів. Ці шипи давали можливість воїну впевнено робити кроки і не ковзати по поверхні. Такого воїна дуже важко вибити з рівноваги. Також він міг завдавати смертельного удару ногою. Бог дає нам надприродній мир, аби ми твердо стояли на землі. Щоб ми не бачили чи не чули, ми не повинні бути непорушними, впевнено стояли на місці, не здавали позиції, поки Божа робота не буде зроблена в тій ділянці, за яку ми стоїмо. Диявол навіть буде нас переконувати, що він вже нас вивів з рівноваги, або завдав рани в гомілку, але ми знаємо, що Божі сандалі твердо тримають нас, гомілкові щити захищають від будь-якої рани, а удари в ту ділянку не можуть призвести до перелому. Тому це тільки відчуття відбитого нами удару.
До цього часу ми говорили про взуття здебільшого як про захисну зброю, але його також маємо використовувати і для нападу: «Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами...» (Рим. 16, 20). Слово роздавить відповідає грецькому слову suntribo, яке використовувалось, щоб показати процес повного розчавлення винограду для вина, а також, щоб показати роздроблення кісток так, що їх вже не можна поскладати. Отож, з цього рядка ми бачимо, що сандалями ми можемо завдавати смертельних ударів дияволу і що його місце під нашими ногами. Важливо пам'ятати, що акт розчавлення і роздроблення сатани можливий лише, коли ми взаємодіємо з Богом, самі ми цього не можемо зробити. Нам потрібно пам'ятати, що він диявол - колись був ангелом і, незважаючи ні на що, володіє колишніми можливостями, бо Божі дари невідкличні. І дуже важливо не недооцінювати його. Христос вже переміг сатану на хресті, але наше завдання закріпити перемогу в своєму житі та розказати іншим про їхнє звільнення з під його влади. Бо коли рабство скасовується, а ми про це нічого не знаємо, то ми і далі залишаємось рабами.
У першій главі Книги Ісуса Навина читаємо, як Бог дав дітям Ізраїля обіцяну землю, нічого не вимагаючи натомість. Але для того, щоб заволодіти нею, вони повинні були піти і пройтись землею, яку Бог дав їм. Бог сказав Ісусу Навину: «Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам, як казав був Мойсеєві» (Іс. Нав. 1, 3). Але ця земля була повна поган, яких треба було знищити, з якими треба було воювати. Бог вже дав їм перемогу, а їм треба було зробити тільки крок віри, що вони і зробили, тому й заволоділи обіцяною землею. Дуже часто крок віри потрібно зробити і нам, можливо, в вашому житті є ділянки, через які ми зазнаємо поразки. Це можуть бути погані звички чи особисті проблеми. Кожна з цих проблем вже вирішена на хресті. Тепер просто треба йти і взяти свободу, як це зробив ізраїльський народ, заволодівши подарованою землею.
