Броня праведності

• Категорія:

• Зброя

Бронею звичайного римського воїна були бронзові лаштунки, а багатші вбирали ковану кольчугу. Вона сягала від шиї до бедер і захищала найважливіші органи - серце і шлунок.

«Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б'ють джерела»(Прип. 4, 23).

Якщо воїн вступає у бій з незахищеним серцем, то навіть незначне поранення в ділянці серця робить його небоєздатним або й взагалі мертвим.

Праведність - це наша броня у духовній війні, і коли ми її не маємо або легковажно ставимось до неї, то диявол завдає нам смертельного удару.

Що ж таке праведність?

«Повірив Авраам Богові і це йому було зараховане за оправдання» (Рим. 4, 3)

Павло наголошує, що перш за все праведність здобувається вірою. Так як Авраам повірив Богові, залишив свій дім, в якому йомубуло затишно, живучи в повному достатку, і пішов в Ханаан. Більше того, він вірив Богові настільки, що приніс свого улюбленого сина, якого чекав все життя, в жертву, так і ми повинні вірити Богові. Саме такою вірою, навіть краще сказати довірою, ми вбираємося у праведність.
Праведність, про яку говориться в посланні до Ефесян 6, 14, - це чесне життя, цілісність характеру і поведінки. Праведний чоловік підпорядковує свою волю Божій. Наша праведність перед Богом базується на благодаті, що її Христос приніс нам через свою Муку, Смерть і Воскресіння. Таку праведність в нас ніхто не може забрати. Така праведність досконала, бо ми - в Христі, а Христос - в нас. Але хоч праведність збудована на цьому непохитному факті, вона має бути і практично втіленою в нашому житті. Бути праведним - це застосовувати на практиці ту істину, яку Бог нам відкрив, це зробити Боже слово реальністю нашого життя. Ось чому спочатку треба одягнутися саме у пояс істини. Істина основа всього, що дає нам можливість взагалі рухатись. Можна скільки завгодно читати Біблію чи ходити до церкви, та якщо це не впливає на наш спосіб життя, якщо не змінюємось ні ми, ні наш спосіб думання, ні наша поведінка, все це не має жодної користі для нас. Коли Бог вкладає у наші серці істину, ми повинні втілювати її в своє життя двадцять чотири години на добу.

«Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння» (Сол. 5, 8).

З цього рядка ми бачимо, що просто вірити замало. Праведність дорівнює віра плюс любов. Тобто наша віра має бути скріплена любов'ю.

«Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Як. 2, 26). Отже й віра, яка не є виражена через діла любові - є абсолютно некорисною.

В посланні до Коринтян Павло каже, що віра без любові є ніщо. Любов - це рішення нашої волі чинити комусь добро, в першу чергу Богові. Тільки тоді, коли ми навчимось з любов'ю відноситися до наших ближніх, тільки тоді коли ми будемо любити їх так, як нас полюбив Христос, тільки тоді нашу броню жодна ворожа сила не зможе пробити.

«Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку, любов бо як смерть сильна... Водам великим не вгасити ані рікам її не затопити...»(П. Піс.8.6-7).

Любов ніщо не зможе знищити, тому що вона є Божою зброєю, яку Він дає своїм воїнам, кожному, хто воює на боці Ісуса. Навіть прочитавши декілька глав Святого Письма видно, що все, що робить Бог, Він робить з любов'ю. І навіть коли ми відкидаємо Божу істину, Він все одно нас любить і хоче відкрити нам очі. Наш Отець дав за нас Свого Сина Ісуса, Який, щоб дати нам життя вічне, щоб привести нас назад до Отця, вмер за нас на хресті. Все, що робив Ісус, Він робив з любов'ю, навіть коли Його прибивали до хреста, він просив в Отця за людей, що це робили, бо диявол закрив їхнє серце фальшивою бронею. Кожного разу, коли Ісус робив якесь чудо чи оздоровляв, диявол падав знесилений. Ось чому головне завдання диявола - вкрасти в нас любов. Він хоче поміняти нам Божу зброю на ту зброю, якою користується сам. Він хоче нам дати фальшиву любов, любов тілесну, яка веде до бажань тіла. Диявол добре знає, що людина любить серцем і так само серцем і засуджує. Ось основна ціль диявола - замість любові дати нам осудження, яке створює в нашому серці глибокі рани. А коли наше серце хворе, ми вже не можемо вдягнутися у броню праведності. Спочатку ми можемо навіть нічого не запідозрити, але коли починається трохи серйозніша битва, ми відразу починаємо відчувати всі рани і падаємо. Тоді диявол починає нашіптувати нам замість Божої істини свою «істину». Спочатку він нав'язує нам почуття вини, а потім побуджує нас шукати полегшення у фальшивих задоволеннях. Наприклад, комусь приносить задоволення купівля дорогих речей, інші починають переїдати, а дехто, щоб відчути власну значимість, любить розголошувати в церкві чужі таємниці і називає це діленням молитовними потребами: «А ви знаєте, що сталось в тій сім'ї, ви чули, що зробив її чоловік, ви знаєте, що їхня неодружена донька вагітна, треба за них молитись».

«Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання, бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні не обрізання, але віра - чинна любов'ю» (Гал. 5,6).

Цей рядок дуже чітко нам говорить, що жодні зовнішні обряди чи ритуали самі по собі нічого не дають. Єдиною фундаментальною умовою їх дієвості мусить бути те, що ми ніколи не зможемо досягти успіху в своєму християнському житі, коли нашу віру не буде спонукати любов. Не пасивна віра, ні! Не теоретична віра, але віра активна. Віра, яка діє тільки через любов.
Броня праведності допоможе нам тільки тоді, коли ми чесно говоримо з Богом, приймаємо Його волю настільки, наскільки він її нам відкриває, а потім, слухаючи Його вказівок, застосовуємо її на практиці. Тоді почувши звинувачення сатани, ми зможемо відстояти свою територію і сказати: «Ти брешеш, дияволе, в Ісусі я маю все, що мені потрібне, я створений за подобою мого Отця і я сильніший за тебе. В ім'я Ісуса Христа - геть від мене!»

©Milites Christi Imperatoris