Підліткова булімія

• Категорія:

• Підлітки

Булімія - психічне порушення, ознакою якого є неконтрольоване бажання об'їдатися, щоб загасити відчуття голоду і тривоги. Після переїдання хворі викликають у себе блювоту, або приймають проносні та / або сечогінні препарати. Люди, які страждають булімією, на відміну від аноректиків, зазвичай мають нормальну вагу. Тому їхню проблему часто ніхто не помічає роками. Булімія - це обжерство, коли людина, практично не розрізняючи смаку, з'їдає неймовірну кількість їжі. Якщо хворий булімією після їжі не блює і не приймає проносних препаратів, він набирає вагу.

Проте не всі люди, які люблять добре поїсти, залежать від їжі. В деяких сім'ях просто прийнято багато їсти. А деякі люди отримують справжнє задоволення від їжі. І не дивлячись на повноту, це їх абсолютно не турбує, і вони відчувають себе цілком щасливими. Булімія має місце тільки в тому випадку, якщо після значного прийому їжі людина починає каятися в цьому. З проблемою булімії зітнулись Брітні Спірс, Шерон Осборн, принцеса Діана.

Причини

- Соціокультурні впливи. Ми опинились в суспільстві, яке активно бомбардує нас протилежними закликами: реклами постійно пропагують їжу, і то часто високалорійну і шкідливу, а з іншого боку - вимагають бути стрункими. Тому випадки булімії не дивина при таких божевільних впливах.

- Біль. Низька самооцінка. Для хворих булімією їжа стає засобом втамувати біль, так само, як інші люди втамовують свої почуття болю в алкоголі, наркотиках, сексі чи траті грошей.

- Прагнення до досконалості або перфекціонізм зазвичай підтримує всі розлади харчування. Часто булімія починається саме в підлітковий період, в період росту дитини. Тоді дитина багато їсть, але не поправляється. Але згодом це перестає спрацьовувати, а звичка переїдати і не контролювати своє харчування призводить до повноти. Щоб не повніти і добре виглядати, булімік очищає шлунок.

- Потреба в контролі над своїм життям. Якщо підлітка батьки постійно контролюють, то відмова від їжі або переїдання - це спроба контролювати хоч щось в своєму житті, протестна реакція проти батьківського над опікування.

- Сексуальне насильство. Якщо дитина піддалась сексуальній агресії, то надмірна повнота чи худоба, на її думку, дозволить їй стати менш сексуально привабливою і уникнути повторного насильства. Окрім того, «насильство призводить до відчуття безпомічності в світі та відрази до власного тіла» («Many Bulimic Women Where Abused us Kids> Stady Says», Chicago Tribune, 10 July 1995, News Sections, 6).

 

Наслідки булімії:
• Фізичні виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, внутрішня кровотеча, гіпоглікемія, перфорація шлунку, аритмія, аменорея, уповільнення пульсу і зниження артеріального тиску. Часте вибльовування їжі приводить до руйнування зубної емалі і пошкодження стравоходу, що викликане соляною кислотою.
• Психічні: втрата контролю над собою та імпульсивність дій; стид, вина (подібно до аноректиків); депресія і тривожність. При комусь булеміки часто відмовляються їсти або їдять дуже мало. Проте наодинці вони з'їдають стільки, що важко уявити. Їдять не розрізняючи смаку і не відчуваючи міри. Встид за таку поведінку, прагнення скрити своє обжерство, приводять до відчуженості від рідних і друзів.

Поширеність булімії (але не анорексії) у великих містах в 5 разів вище, ніж у сільській місцевості.

Грань між анорексією і булімією дуже тонка. Часто буліміки починають голодувати чи посилено займатися спортом. Проте довго не витримують. Їх дивує, чому голодування не призводять до схуднення. Це відбувається через те, що раптові голодування змушують організм накопичувати запаси, і буліміки можуть повніти від мікроскопічних порцій під час «голодних» періодів.

Вихід.

Переїдання є гріхом непоміркованості, а також гріхом проти тіла. Але для буліміка за проблемою переїдання ховається глибша проблема - біль, який спричинений насильством, низькою самооцінкою чи бажанням бути досконалим. Такий внутрішній біль може залікувати тільки люблячий Бог. Тому, якщо ви хочете допомогти підлітку, в якого є проблеми з булімією, насамперед просіть в Бога допомоги і мудрості.
При розмові з дитиною-буліміком не встрягайте з нею в суперечку, не взивайте до її почуттів вини. Не пропонуйте готових рішень. Уникайте будь-яких виражень шоку, несхвалення чи осудження. Краще спробуйте її зрозуміти і поспівчувати.
- Підбадьорюйте підлітка, адже одинокі буліміки дуже потребують уваги і підтримки. Важливо, щоб підліток зміг комусь довіритись. Неприпустимо відношення: «Вона сама винна».
- Допоможіть дитині визнати і усвідомити проблему. Для того вам буде потрібно терплячість, так як в якийсь момент підліток може впертись і заперечувати проблему нестримності в їжі.
-Допоможіть підлітку зрозуміти причини появи хвороби. Що штовхає його до такої поведінки? Це спосіб заглушити біль, потреба виглядати досконалим в очах батьків чи прагнення контролювати своє життя?
- Поможіть дитині покладатися на Господа і кожний день просити в Нього допомоги для боротьби з руйнівними думками і почуттями.
- Моліться з підлітком і за нього. Поясніть йому, що в Сповіді і Святому Причасті він буде отримувати особливі ласки Бога для оздоровлення. Одна молода особа, яка страждала булімією, щотижня сповідалась, просячи Бога про звільнення. Вона була раптово зцілена від цієї проблеми без жодної сторонньої людської допомоги і підтримки.
- Попросіть вашого пароха помолитись за хворого булімією чи вділити Тайну Оливопомазання.
- Розробіть з підлітком план боротьби з хворобою на кожен день. Хай він визначить кількість прийомів їжі (3-4 в день). Можна навіть скласти меню. Добре визначити постанови для здорового харчування: їсти тільки в кухні, не купувати продукти, які викликають бажання об'їдатись, сховати вагу.
- Допоможіть підлітку обдумати, що робити, коли появляється бажання все зжерти: погуляти, комусь подзвонити, прочитати книгу. Перерахуйте, до кого у важкий момент можна звернутись за допомогою (батьки, друзі, бабуся, дідусь...) і поговорити.
- Обговорюючи такі деталі, не тисніть на підлітка і не нав'язуйте йому свою думку. Надайте йому варіанти, але нехай він сам приймає рішення і відповідальність за них.
- Зверніться за професійною допомогою, щоб якомога швидше розпочати лікування. Можливо, буде потрібно пролікуватися в лікарні, але часом і це не забезпечує уникнення рецидивів. Заспокойте і підготуйте підлітка до звернення до лікаря.
- Поясніть дитині, що для вилікування потрібен час і терплячість. Часто повторюйте їй: «Будь мужньою і хороброю, не лякайся і не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не пішла» (Ісус Навин, 1, 9).

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове