Почуття вини у підлітків

• Категорія:

• Підлітки

• Теги:

• культура і суспільство

Почуття вини присутнє в житті кожної людини. Діти вірять, що вони винні за те, що відбувається навколо них, відчувають провину за сварки чи розлучення батьків. Особливо важко з виною справляються підлітки. Християнський психіатр Квентін Хайдер так описує почуття вини: «...неприємне усвідомлення неправильності поступку, страх перед покаранням, встид, жаль і угризіння совісті. Вина несе не тільки до відчуження з іншими, але й до розриву зі собою; розриву між тим, хто ти є насправді і тим, ким хочеться бути».

Потрібно відзначити різницю між почуттям вини як емоцією, яка здатна нас деконструктивно мучити і справжнім сумлінням, яке веде нас до зміни мислення і поведінки. Дана стаття розглядає проблеми емотивної вини у підлітків.

Причини

Негативний досвід в дитинстві. При відсутності похвали зі сторони батьків, постійному осудженні, критиці дитина починає відчувати себе невдахою. Як наслідок розвивається почуття самозвинувачення, самокритики і постійної вини.

Інколи батьки схильні прививати дитині комплекс вини постійними докорами навіть за невеликі провини ще й довго тримати дитину на віддалі замість того, щоб просто наказати її і потішити після цього. Інколи люди маніпулюють виною, щоб добитися свого.

Відчуття меншовартості. Наше постійне порівняння себе з критеріями суспільства (фізичного вигляду, розумових здібностей, поведінки) викликає відчуття вини, коли ми не досягаємо бажаних стандартів.

Гріх. В Едемському саду після гріхопадіння перші люди сховалися від Бога. Після проступків ми відчуваємо докори сумління і нас «гризе» вина, яка не обов'язково приводить до навернення.

Спробуйте задати собі запитання, чи сприяло наше виховання в дитинстві розвиткові вини:

-Чи були правила в родині такими строгими, що їх було неможливо виконати?

-Як реагували батьки, коли ставалась невдача?

-Чи були частими звинувачення, критика і покарання?

-Чи батьки заставляли відчути вину фразами на зразок: «Як ти міг?», «невже ми заслуговуємо на таке відношення до нас?»

-Чи батьки ображались, коли ви поступали по-своєму?

-Чи довго «пиляли» і читали мораль?

-Чого було в дитинстві більше - похвали і підбадьорювання чи критики і нарікань?

-Чи були батьки нетерпимі до найменших недоліків і промахів?

-Що зveie' підлітка сьогодні відчувати вину?

Наслідки

• Самоосудження. Коли люди осуджують вас, відкидають, то, загалом, вони думають, що ви погані. В результаті ви відчуваєте вину і осуджуєте себе. Вигляд у вас похнюплений, дивитись в очі ви не можете, також не можете сказати «ні» навіть у тих випадках, коли це варто зробити.

• Протест. Може бути відкритим, коли підліток спалахує і робить «на зло». Буває пасивним, коли підліток довго збирається, «забуває» за собою прибрати, не виконує свої обов'язки. Така поведінка виводить з себе батьків, що призводить ще до більшого гніву з їх сторони і ще більшої вини у підлітка.

• Заперечення та самооправдання. Іноді ми приховуємо вину, ще й звалюємо її на інших. Зосереджуючись на комусь, ми відволікаємось від своїх невдач. Окрім того, підлітки можуть заперечувати свій проступок, навіть коли всім навколишнім зрозуміло, хто це вчинив.

• Визнання вини. Признання - це ще одна типова реакція на вину. Щоб відчути полегшення за свої проступки, ми можемо просити прощення. На переший погляд, це позитивно. Але які мотиви нами керують? Співчуття до людини, яку образили чи ми прагнемо відчути полегшення, коли нам пробачають?

Підліток, який прагне позбутися відчуття провини, схильний щедро просити прощення за проступки і знову їх повторяти. Просити прощення не тому, що кається, а тому, що його впіймали «на гарячому».

• Справжнє покаяння, навернення. Воно зосереджено на Богові та інших людях, тоді як ложне - на собі та своїх переживаннях. Навернення зосереджене на шкоді, принесеній іншим, ложне покаяння - на неправильних поступках.

Вихід

Якщо ти згрішив, по скоріше перепроси Ісуса в Тайні Сповіді, а не муч себе місяцями.

Молись. Проси Бога, щоб вилікував почуття провини.

Порадься з священиком чи кимось досвідченим, чи з другом, якому довіряєш.

Коли тобі нав'язують почуття провини, щоб заставити що-небуть зробити, подумай, чи цього хоче Бог.

Визнач речі чи людей, які провокують твоє відчуття вини. Чому?

Постарайся наступного разу уникати таких людей чи ситуації, або зроби по-іншому, ніж завжди.

Вчись на своїх помилках і відзначай свої перемоги. Дякуй за них Богові.

Є така книжка «Як жити з батьками і не з'їхати з глузду». Так от, якщо твої родичі частенько нав'язують почуття вини, то тобі прийдеться не піддаватись цьому, але й не забувати про четверту заповідь Божу - пошану батьків - і при цьому не з'їхати з глузду.