Агостино Стефані - італійський композитор епохи бароко. Народився 1653 року в Кастельфранко, поблизу Венеції, в бідній сім'ї. Отримав ґрунтовну літературну, музичну, наукову та богословську освіту. 1680 року прийняв духовний сан абата і був призначений придворним органістом і директором музики в Мюнхені. Він написав низку опер («Генріх Лев», «Servio Tullio»), які мали шалений успіх в Німеччині.

Як католицький абат він був посередником між католиками і протестантськими дворами Німеччини. Свідчення сучасників змальовують його як людину дуже серйозну, проте люб'язну, дуже розумну і м'яку, з бездоганним тактом, напрочуд освічену, що пристрасно захоплювалася філософією та математикою. 1703 року Агостіно став радником курфюрста Пфальського і президентом церковної ради. 1706 року папа Климент XI призначив його єпископом Спіги (місцевість в іспанських вест-індських володіннях). У Римі він став папським прелатом, абатом в Сан-Стефані в Карраре і апостольським вікарієм в Північній Німеччині. У цей час Стефані зустрівся з німецьким композитором Г.Ф.Генделем і запропонував йому зайняти його посаду капельмейстера при дворі Ганновера.

Стефані був не тільки абатом, єпископом, апостольським вікарієм, радником і державним посланцем, але й органістом, капельмейстером, музичним критиком, чудовим співаком і талановитим композитором. В умінні писати для голосу він переважав всіх своїх сучасників. Хоча всі італійські композитори були майстрами вокалу, проте ніхто не писав так чисто вокально. У Стефані, за виразом Гуго Гольдшмідта, «пером водить рука співака». Його твори - це збірка найбільш досконалого італійського вокального мистецтва золотого віку. Гендель зобов'язаний йому своїм надзвичай тонким розумінням bell canto. На операх Стефані виховувався німецький композитор Кайзер за 10 років до того, як молодий Гендель виховувався на операх Кайзера.

Особливої слави заслуговує камерна музика Стефані, насамперед його дуети (тільки в бібліотеці Паризької консерваторії зберігається 6 рукописних томів дуетів Стефані), які вирізняються дивовижною мелодичною красою і часто глибокою експресією. У веселих творах Стефані виражена жива грація та елегантна фантазія Скарлатті, в сумних він є найбільшим ліриком XVI ст.

Треба наголосити наскільки в цей період музика була популярною в Італії, і як непросто було будь-чим вирізнитися серед величезної кількості музикантів і композиторів. Наприклад, у Венеції - столиці музики, було відкрито 15 оперних театрів і в сімох упродовж карнавалу кожного вечора були спектаклі. Кожного вечора засідала Музична академія, тобто відбувалося музичне зібрання, інколи таких зібрань було по 2-3 за вечір. У церквах кожного дня відбувалися музичні урочистості, концерти, які тривали по декілька годин за участю декількох оркестрів та декількох хорів, що перекликалися. Щосуботи і щонеділі служили знамениті вечірні в консерваторіях, в цих жіночих притулках для дівчаток-сиріт, яких навчали музиці. Вони давали оркестрові та вокальні концерти, якими захоплювалася вся Венеція, що була наповнена музикою.

Агостино Стефані був вибраний довічним президентом Academy of Ancient Music в Лондоні.