Категорії

Search

Tags

Таємниці Візантії

29-10-2010

  • Категорія:


Візантійський обряд - один з п'яти східних католицьких обрядів, рідний для усіх греко-католиків України, які представляють дві католицькі Церкви свого права - УГКЦ та Мукачівську Єпархію Візантійського Обряду. Цей обряд походить з Константинополя, столиці давньої Візантійської Імперії, а нині - столиці Туреччини (сучасна назва - Стамбул). Використання грецької мови (на відміну від латини) стало однією з причин виникнення терміну "греко-католики".


Сьогодні візантійська обрядова сім'я об'єднує Албанську, Білоруську, Болгарську, Грецьку, Італо-Албанську, Македонську греко-католицьку церкву, Мелькітську, Румунську, Російську, Русинську, Словацьку, Угорську, Українську, Хорватську Східні (Греко-)Католицькі Церкви, два окремі екзархати - Сербії і Чорногорії - та Екзархат в Чехії, а також Мукачівську Єпархію. Є також можливості повного відродження Грузинської Греко-Католицької Церкви.

"Багатодітна" Церква: тріумф жертви та віри

Католицька Церква має в Україні трьох "дітей": це структури латинського обряду (РКЦ), греко-католицька спільнота, що має коріння у Володимировому хрещенні Русі (УГКЦ), та греко-католики Закарпаття, які прийняли хрещення задовго до хрещення Русі, ще за часів проповіді свв.Кирила та Мефодія. "Діти", як це часто буває в родині, час від часу через різні історичні нюанси не завжди бувають приязні один з одним, але Мати Церква знаходить шляхи примирення і всіх разом вчить духовного зростання.

Переломним моментом в історії УГКЦ була і залишається Берестейська унія (1596 рік), коли стався частковий перехід Київської митрополії до єдності з Апостольською Столицею зі збереженням власного обряду та церковної дисципліни. В історичній (а радше, псевдоісторичній) літературі часто можна зустріти тезу, що, мовляв, причиною переходу були привілеї, що їх отримувало українське духовенство в разі унії нарівні з польським. Навіть допускаючи такі причини (хоча історичні факти твердять, що у відносинах із православними греко-католики нажили собі більше проблем, ніж привілеїв ), але дивлячись з вірою на історію Церкви, можна ствердити, що Бог часто використовує людські слабкості саме заради втілення Своїх планів.
Як мучеництво, так і тріумф греко-католиків України припали на буремне ХХ сторіччя - як УГКЦ, так і Мукачівська Греко-Католицька Єпархія (історична назва, коріння - в Ужгородській унії 1646 року) муляли очі радянській владі настільки, що напоказ католикам довелося робити православ'я мало не "державною релігією": Російська Православна Церква (її сучасна одиниця в Україні - УПЦ (МП)) підкорилася режиму та приймала апостатів (віровідступників), які з примусу, а іноді й після жорстоких тортур "визнавали" православ'я. Так це сталося не лише під час Львівського псевдособору (1946 рік), але й після жорстоких політично-релігійних "чисток неугодных" на Закарпатті (кінець 1940-х рр. ХХ ст.). Для когось це був час гіркого віровідступництва, для Церкви - початок підпілля та великі мученицькі жнива на крові...
Спостерігаючи за "духовним відродженням" України (хоча ці пишні, втім порожні слова вже набили оскомину), мимоволі диву даєшся, коли спостерігаєш за відкритим неприйняттям східних католиків України, живих свідків історії своєї Церкви, з боку багатьох представників православ'я. Хтозна, може вже нарешті настав час принаймні лишити Богу історичний спадок, згідно з яким атеїстична влада все ж так раптом вподобала собі одну конкретну конфесію?.. Але свідки цього абсурдного злочину були і залишаються досі. Схід - справа делікатна, як мовиться у "Білому сонці пустелі", і для об'єктивної історичної оцінки радянської доби ще настане свій час - хоча б і у Вічності.

Воскресіння

Йоан Павло ІІ всіма силами підтримував католиків України як за радянських часів, так і з настанням "перебудови". Господь здійснив чудо: Українська Греко-Католицька Церква та Мукачівська Єпархія воскресли, здобули статус Церков свого права, власну ієрархію та адміністративні структури. Почалася відбудова семінарій, навчальних закладів для світських, вийшло з мук підпілля монашество. Щоправда, церковне життя не оминули конфлікти за храми, навіть поміж "єдиноутробними братами" - католицькими спільнотами різних обрядів. Та це, радше, наслідки людської слабкості, нерозвиненості церковної адміністрації та хаосу в державі у 1990-ті роки, а також не завжди обміркована (принаймні, на кілька кроків вперед) позиція державників щодо розподілу храмів. Буремний розвиток, суперечки та постання власної ієрархії - всі ці фактори на початку є неодмінними показниками справжнього відродження, яке викриває не лише всі досягнення, але й помилки та слабкості вірників та духовенства. Можемо стверджувати, що, станом на 2010 р., католицька спільнота України гідно відбула "кризу зросту": сьогодні УГКЦ не лише найчисленніша (більше 5 млн. вірних), але й одна з найбільш впорядкованих церковних структур в Україні, яка опікується українськими греко-католиками у цілому світі. Їй нічим не поступається невеличка і затишна Мукачівська Єпархія - перлина Вселенської Церкви. Вона зберегла віру і традиції попри не такі вже й великі ресурси - адже сучасна територія Єпархії Закарпаття, яка колись простягалася далеко в Європу, нині є однією з найменших серед усіх Східних Католицьких Церков у світі. Та от за духовно-літургійним спадком та рівнем усвідомлення своєї історії можна лише з любов'ю "позаздрити" закарпатським вірникам...

Фелікс КУЛЬПА

Джерело: Двотижневик римо-католиків України

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове