Отці Синоду для Близького Сходу представили Relatio post disceptationem

19-10-2010

• Категорія:

• Теги:

• офіційно |
• Церква в Азії

В понеділок, в ході Спрециальной асамблеї Синоду єпископів для Близького Сходу, була представлена «Relatio post disceptationem» - «Доповідь після дискусій». Його зачитав в присутності Св. Отця Бенедикта XVI генеральний доповідач Синоду Патріарх Александрійський єгипетських коптів Антоніос Нагін, а також особливий секретар Синоду Жозеф Суейф, архиєпископ кіпрських маронітів. У Relatio перераховані всі основні теми, до цих пір зачеплені на Синоді, на основі яких будуть розроблені завершальні «пропозиції».

Безліч тем - єдина впевненість: християни на Близькому Сході не самотні. Relatio починається з важливості Слова Божого, місіонерства і мирної релігійної проповіді, яка не є прозелітизмом: Ісус спонукав християн не нав'язувати, але з радістю свідчити Євангеліє. Отці Синоду підкреслюють роль релігійної свободи і свободи совісті, рівність всіх громадян перед законом, важливість мас-медіа - потужне і коштовне знаряддя поширення євангельського послання. Отці сподіваються на зростання числа католицьких шкіл і університетів, які служать благодатним грунтом для мирного співіснування.

На політичній сторінці Relatio звучить засудження насильства, з якого б боку воно не виходило, виражається солідарність з палестинцями, теперішня ситуація яких - читаємо в Доповіді - сприяє зростанню фундаменталізму. Отці звертаються до міжнародного співтовариства з проханням врахувати драматичне становище християн в Іраку.

Велика увага приділяється темі еміграції. Синод стверджує, що вона є природним правом, але її не слід заохочувати як переважний вибір. Швидше, необхідно сприяти установленню миру і розвитку, щоб християни залишалися на Близькому Сході. Погляд із Залу Синоду спрямовується до діаспори з побажанням, щоб Церкви Сходу зберігали зв'язки з віруючими за межами своїх єпархій. Питання міграції торкається і тих, хто переміщається всередині регіону - африканців і азіатів, часто жертв тяжкої експлуатації. Учасники асамблеї приділяють пастирську увагу жінкам і молоді - силі сьогодення і надії на майбутнє, а також визнають роль мирян і нових церковних рухів, знов підтверджуючи при цьому цінність монашого, споглядального життя, яке потребує відродження. Прозучала пропозиція створити своєрідний «банк священиків» і мирян, щоб завжди можна було мати у розпорядженні «людей, готових допомогти віруючим в проблемних регіонах».

Що стосується екуменічного діалогу, Отці знов підкреслили, вслід за Бенедиктом XVI, що без єдності не може бути свідчення, а розділення - це спокуса. Необхідні щирі зусилля по подоланню забобонів. Було запропоновано участь Патріархів в конклаві і створення деякої нової форми здійснення першості, яка б не нанесла збитку місії Римського єпископа і надихалася б церковними формами першого тисячоліття. Як ми знаємо, ця тема знаходиться і на порядку денному Змішаній комісії з богословського діалогу між католиками і православними. Синод запропонував заснувати міждисциплінарну комісію для глибшого вивчення даного питання. Подальші рекомендації стосуються створення екуменічних засобів масової інформації і місцевих комісій з екуменізму.

І ще: сім'я, якій загрожує релятивістський менталітет, що прийшов із заходу, і катехізація, що просуває етичні і суспільні цінності і що допомагає протистояти сектам. Учасники Синоду згодні в тому, що необхідно мати єдиний арабський текст для недільної молитви, а також уніфікувати святкування Різдва і Пасхи.

У питанні стосунків з євреями - свідчить далі «Relatio post disceptationem» -- головне місце в дискусіях відводиться ізраїльсько-палестинському конфлікту. Оптимальним рішенням був би принцип «два народи - дві держави». Звучить заклик до діалогу на всіх рівнях, до відкидання антисемітизму, а також застереження від тенденційного тлумачення деяких місць з Біблії, реабілітовуючого насильство. У діалозі з мусульманами, стверджує Синод, слід дивитися на те, що нас об'єднує, уникаючи всяких провокацій. «Ми сподіваємося -- пишуть Отці Синоду -- що коранічний принцип «Немає примусу в релігії» насправді практикуватиметься», оскільки релігійна свобода лежить в основі здорових взаємин між християнами і мусульманами. Отже, всі покликані змінити свій менталітет, здолати дух конфесіоналізму, трактувати суспільно-політичні питання не в призмі прав для християн, але в призмі універсальних прав.

Нарешті, Отці заохочують до спільної праці на благо суспільства, заради єдності і заради нового світанку на Близькому Сході. Доповідь завершується 23 пунктами, які обговорювалися потім в «малих колах».

переклад Milites Christi Imperatoris