Дж.Р.Р. Толкін - біографія

• Категорія:

• Видатні католики

Джон Ро́нальд Ру́ел То́лкін /John Ronald Reuel Tolkien/ (1892 - 1973) - видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ століття та один із засновників жанру фентезі, активний католик-мирянин.

Джон Роналд Руел Толкін народився 3 січня 1892 р. в теперішній Південно-Африканській Республіці у м. Блумфонтейн у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» Артура Руела Толкіна та його дружини Мейбл Толкін, у дівоцтві Сáффілд .

У зв'язку з погіршенням здоров'я, в три роки Дж. Р. Р. Толкін разом із меншим братом Гіларієм Артуром Руелом Толкіном та матір'ю вирушають до Англії на тривалі гостини до родичів, однак через рік в Африці помирає батько і родина залишається жити в Англії. Спершу Толкіни мешкають у Саффілдів у Бірмінґемі, згодом переїжджають до його передмістя Сéргоул-Міллза.

Початкову освіту Дж. Р. Р. Толкін здобув удома з матір'ю, яка навчила його читати, писати, малювати, а також основам латини. Водночас Мейбл Толкін, шукаючи духовної опори у складному житті, у 1900 р. навертається у Католицьку Церкву, що в свою чергу позбавило і без того небагату мати-одиначку фінансової підтримки батьків і родичів-протестантів. Матеріальні злидні примушують Толкінів на черговий переїзд у село Рендел.

Одинокою убогою матір'ю та її синами заопікувався католицький священик Френсіс Морґан, ораторіянець з Бірмінґемської Ораторії святого Филипа Нері.

Джону Руелу було всього 12 років, а його молодшому брату Гіларі - 10, коли від цукрового діабету та нестатків померла їхня матір Мейбл. Перед своєю смертю Мейбл Толкін офіційно передала опікунство над своїми синами Джоном та Гіларі отцю Френсісу Морґану. Чи не основною причиною ранньої смерті матері Толкіна є її тверда постанова залишатися вірною католицькій вірі. Отже, попри усю трагічність цієї ситуації, вже малим Толкін отримав велике свідчення віри своєї матері, яке безумовно вплинуло на ціле його подальше життя і творчість.

Так малий Джон і його брат Гіларі опинилися під опікую взірцевого католицького священика. Власне отець Морґан прищепив Толкіну велику любов до Літургії, яку Джон відвідуватиме майже щодня, знаходячи в ній і в святому Причасті непересихаюче джерело сили і милості.

З 1900 року Джон навчається у школі ім. короля Едварда (King Edward's School), а з 1903 по 1904 у школі святого Филипа (St. Philip's Grammar School), яку провадили отці ораторіянці. Пізніше Толкін вступає до коледжу при Оксфордсьмому Університеті, де у 1915 році отримує диплом з англійської філології з відзнакою.

У 1908 році молодий Толкін знайомиться з Едіт Мері Бретт (Edith Mary Bratt), своєю майбутньою дружиною. Опікун Толкіна отець Морґан не дозволив тоді шістнадцятирічному Толкіну зробити шлюбну пропозицію Едіт. Він вимагав, щоб його підопічний зробив це лише тоді, коли стане повнолітнім. Коли Джону виповнився 21 рік він запропонував Едіт обвінчатися. Під впливом Толкіна протестантка Едіт перейшла у католицьке віросповідання. Щаслива пара втупила у подружнє життя прийнявши Таїнство шлюбу 22 березня 1916 року в церкві Пречистої Діви Марії Непорочнозачатої у Воріку.

Після закінчення Університету у 1916 році Толкін добровільно зголошується до війська та його зараховано до Ланкширського стрілецького полку у званні молодшого лейтенанта. Це сталося відразу ж після вінчання молодої пари у Воріку. А вже 4 червня 1916 року Толкіна відправляють на західний фронт І світової війни. 27 жовтня того ж таки року Толкін потрапляє до військового шпиталю з діагнозом окопна лихоманка, яка протягом наступних двох років дошкулятиме своїми рецидивами молодому Толкіну. Після виписки з шпиталю Толкіна переводять на штабну роботу в Англію, в тил.

16 листопада 1917 року в сім'ї Джона та Едіт Толкінів народжується первісток, який на святому Хрещені отримує ім'я Джон Френсіс Руел, друге ім'я Френсіс, Толкін дав своєму первістку в честь о. Френсіса Морґана, свого довголітнього опікуна й вихователя.

По закінченню І світової війни Толкін демобілізовується з армії в званні лейтенанта.

Одразу ж по війні Толкіна запрошують взяти учать в роботі над створенням словника англійської мови, який згодом стане відомим як «Оксфордський словник англійської мови» (Oxford English Dictionary) видання 1926 року. У його обов'язки входить вивчення етимології та історії слів германського походження, що починаються на букву W. Водночас він підробляє приватними уроками англійської мови.

В 1920 році Толкін розпочинає працювати лектором англійської мови у Лідському Університеті. Уже за два перших роки праці в університеті Толкін видає «Словник середньоанглійської мови», а через чотири роки від початку викладання в університеті в 1924 стає наймолодшим професором цього університету.

В 1920 році, 22 жовтня у подружжя Толкінів народжується друга дитина Міхаел Гіларі Руел, а в 1924 - 21 листопада Крістофер Джон Руел.

Восени 1925 Толкіна обирають професором староанглійської мови Оксфордського Університету й Толкіни переїжджають в Оксфорд.

В часі свого перебування в Оксфорді Толкін стає учасником літературного клубу «Інклінґз», де розпочинається його дружба з Клайвом С. Люїсом переконаним агностиком. Власне Толкін приводить Люїса назад в лоно християнства, хоча при цьому Люїс розчарував Толкіна обравши англіканство, а не католицизм, як цього прагнув Толкін. Охолодження стосунків Толкіна і Люїса викликане шлюбом Люїса з розведеною жінкою, проти чого католик Толкін гаряче протестував. Не дивлячись на охолодження стосунків, Толкіна глибоко вразила смерть Люїса у 1963 році. В зв'язку з цією втратою він писав: «Таке враження ніби мені підрубано коріння. Прикро, що останніх років ми віддалилися один від одного, але часи нашого близького спілкування ми берегли в своїх серцях». Багато років власне Люїс був єдиною авдиторією Толкіна, і можливо без Люїсового впливу творчість Толкіна так би й залишилася його приватним хоббі.

В 1959 році Толкін виходить на пенсію, але і надалі продовжує працювати над своїми книгами. За величезний вклад у розвиток англійської філології та за позитивний вплив на підростаюче покоління англійський королівський двір робить заради Толкіна виключення - ревного католика Толкіна англійська королева Єлизавета ІІ проголосила Командором Британської Імперії 28 березня 1972 року, прийнявши письменника у Бекінґемському палаці.

29 листопада 1971 померла дружина Толкіна Едіт. Її поховано на Вілверкотському цвинтарі. На її надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравійовано напис - Лутіен - героїні толкінівського епосу про Берена і Лутіен.

Помер Джон Роналд Руел Толкін 2 вересня 1973 року від наслідків кровоточивої виразки шлунка. Його поховано біля дружини.

Коротко про християнський ключ до розуміння творчості Толкіна

Творчість Толкіна не можливо відділити від його християнських переконань. Хоча Толкін і не прагнув писати прозорі алегорії на християнство, без християнського коріння Толкіна його творчість залишається незрозумілою. Християнські первені присутні в його книгах настільки прикрито, що легко можна їх прийняти за загальнолюдські принципи, а то й вигадку самого автора. Цікаво би було зауважити, що власне у суспільстві, відірваному від своїх християнських коренів творчий доробок Толкіна буває сприйнятий у поганському смислі. Прикладом такого викручування творчості Толкіна є терени колишнього СССР, де, особливо в Росії, виникли групи «почитателів» Толкіна, які трактують його творчість у неопоганському контексті.

Толкін є глибоко закоріненим у християнську спадщину Європи і без розуміння цього годі дати правильну оцінку його творам. Людині, яка далека від спадку західноєвропейської цивілізації годі побачити християнські натяки автора. Неможливо не помітити паралелі між Рівенделломі Лотлоріеном з одного боку і середньовічними бенедиктинськими монастирями з іншого також кидається в очі паралелі між Ґандалвом і св. Боніфацієм та бл. Алкуїном з іншого боку. Цей комплекс паралелей допоміг з одного боку середньовічній Європі відбитися від варварства, а у творчості Толкіна Рівенделл, Лотлоріен та Ґандалв протистоять поглинанню толкінського Середзем'я темрявою варварства.

Деякі зі своїх образів Толкін напряму запозичив у літературі християнського середньовіччя. Як ото, наприклад, героя Єаренділа, який з ангела середньовічної літератури, посланого на допомогу людям, трансформується в Толкіна в героя, якого наперед звістили і який так само посланий, щоб допомогти жителям Середзем'я побороти ворога. Навіть ім'я самого ворога Мелкор, перегукується з гебрейським «мелек ор» - князь світла, ангел світла, Люцифер, Сатана. Таким і виступає цей персонаж у Толкіна - збунтованим архангелом, який у своїй гордині хоче посісти Божий Престіл і прагне змусити усі розумні істоти покланятися собі. Блаженна земля, земля досконала, таку яка мала бути, якби не сталося гріхопадіння видалена з видимого світу. Як і земний рай Біблії, вона не доступна людям. Ім'я її Аман. Знову ж таки і в самій назві приховується паралель з гебрейським «амана» - віра. Доводиться шкодувати, що до кінцевої редакції «Сильмариліону» так і не увійшла притча «Слова Фінрода й Андрет», та «Повість Аданаелі». Адже саме вони дають досконалий ключ для християнського прочитання усього опусу Толкіна.

Християнські паралелі проявляються і в датах. Так, наприклад, Братство кільця розпочинає свій похід 25 грудня (дата коли християни святкують Різдво), кінцева перемога над ворогом Суарон, який замінив у цьому світі Морґота Мелкора - 25 березня (день Благовіщення).

Про свою трилогію «Володар перснів» сам Толкін пише наступне: «Зрозуміло, що «Володар перснів» в своїй основі є твором релігійним і католицьким; так вийшло на самому початку, спочатку не свідомо, а вже цілком свідомо в часі редагування твору. Тому я або не вкладав, або рішуче викидав з цього вигаданого світу всяке посилання на «релігію», на культи і обряди. Адже ж релігійні елементи увібрав у себе сам сюжет і символіка» - лист Толкіна до його друга єзуїта Роберта Маррі (Листи №328). Ось яка книгу характеризує один з дослідників творчості великого англійця Стрефорд Колдекон: «Тим не менше «Володар перснів» - книга християнська і канонічна і за своїм замислом, і за своїм духом. Вона наскрізь просякнута відчуттям вічності, об'єктивної реальності добра і зла, премудрого Промислу Божого».

Притча Толкіна «Лист роботи Ніґґла» показує ясні паралелі з католицьким сприйняттям чистилища, а також з Люїсовим «Великим розлученням», що власне і підтверджує здогадки критиків про спробу Толкіна описати реалії загробного життя.

Можна би було ще писати про творчість Професора, але це вже тема іншої статті.

Спеціально для Мilites Christi Imperatoris
Джош Маршалл

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове