Велопроща храмами Криму

21-05-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

Молодь із Львівської та Київської Архиєпархії взяла участь у велопрощі, яка відбулась 1-3 травня у Криму. Організатор прощі бр. Августин-Іван Векляк,ЧСВВ, голова Молодіжної комісії Одесько-Кримського Екзархату. Учасники велопрощі проїхали проміжок Ялта-Судак (120 км). Загалом у вело прощі взяли участь 37 осіб.

Ось як розповідають про прощу її учасники:

Ання Холодницька

Дуже довго готувалась до поїздки - ще з минулого року. З приходом весни вже хотілось кудись "махнути" і відпочити, бо вже прямо кричало серце про духовне оновлення. Нарешті це відбулось і внаслідок відчуваю, що це пішло мені на користь, якої я навіть уявити не могла. Це була досить екстремальна для мене подорож і дуже повчальна. Уроки всім теоретично відомі, але тут була саме їх практика:

1. Втома сильніша за страх. Був лише варіант їхати вперед, тож сильно вибір не стояв, навіть коли було страшно - були круті спуски. А ще я зрозуміла, що коли ти втомлена, то на страх просто немає сили, але тут важливо бути уважним і не втрачати контроль.

2. Час - це гроші, їжа і спокій, якщо ти в нього вкладаєшся;)

3. До духовного оновлення часом варто готуватись і фізично, особливо якщо ти не спортсмен і плануєш подолати 120 км.))

4. Хочеш краще пізнати друзів - поїдь з ними в таку подорож і в кожного буде можливість себе проявити. Навіть в собі є що відкривати в такі миті.

5. Завжди в такі подорожі варто брати з собою надійну охорону, яка може бути твоїм найкращим другом і не буде тебе ні обганяти, ні відставати. У мене був такий друг весь час - Бог)))

Зробила для себе висновок черговий раз - труднощі нас роблять сильнішими і мудрішими. Всім раджу користати з таких нагод.

Славік Павлюк

Для кожного першотравневі свята асоціюються із відпочинком і можливістю кудись поїхати, адже саме свято давно втратило своє першопочаткове значення. Для мене випала хороша нагода взяти участь у молодіжній прощі із Ялти до Судака, що проходила із 1 по 3 травня і організована братом Августином із згромадження Васильян. У цій велопрощі взяли участь 37 учасників із різних регіонів України. За ці три дні молодь мала подолати 120 км кримських доріг, які характерні стрімкими спусками та підйомами. Згідно розкладу всі збирались у місті Ялті біля римо-католицького костелу, на всіх хто приїздили на місце збору уже чекав обід. Після обіду молодь помолилась молебень до Богородиці за щасливу прощу. Вирушаючи в прощу ми просимо у певному наміренні, крім того що кожен мав, особисте намірення було також із загальне намірення, за навернення грішників та за кращу долю України.

Першого дня нам вдалось подолати відрізок у 83 км, що складав відстань яку ми мали подолати за два дні. Зупинились переночувати ми у Малоріченську. У цьому маленькому селищі ми розбили табір, хлопці розкладали палатки, а дівчата готували вечерю. Зранку поснідавши ми відправились до церкви св.Миколая, яка знаходилась у цьому селищі. Ця церква характерна тим, що це єдиною церквою для моряків і аналогів немає, а крім того у ній є музей корабельних катастроф. Після того як ми оглянули церкву ми вирушили далі до Судака. Нажаль нам так, і невдалось доїхати до Судака, бо молодь яка приїхала з Києва повинна була повертатись до Сімферополя на потяг, та це не було приводом для розчарування, адже метою прощі було не подолання певної відстані, а більше зближення з Богом бо коли долаєш стрімкі підйоми то розумієш, що ти тільки людина і є немічним і завжди повинен покладатись на Бога і просити в нього допомоги, а не на власні сили про, що часто ми забуваємо у повсякденному житті.

Христина Черсак

Бувають моменти в житті настільки насичені й активні, що втрачаєш відчуття часу, коли відчуваєш себе невідємною частиною спільноти, водночас перебуваючи наодинці з Богом, коли фізична втома компенсуються духовним очищенням, а відчай на першому підйомі переростає у всепоглинаючу радість на наступному спуску. Саме такі незабутні миті сповнювали нашу велопрощу, маршрут якої пролягав через стрімкі серпантини Кримських гір понад мальовничими берегами Чорного моря на шляху з Ялти до Судака. Це був екстремальний мікс активного відпочинку, духовної поживи, живописних пейзажів рідної України та можливостей повесилитись і пофілософувати, розслабитись і задуматись, відчути справжній смак життя. Цей шлях був своєрідною мініатюрою нашого життя в концентрованому вигляді. Ми долали підйом за підйомом, підкоряючи далекі вершини, щоб досягнути кінцевої мети. Долаючи всілякі перепони, насолоджуючись митями безмежної радості, подаючи руку другові який впав, ми дійшли до кінця - Генуезької фортеці, піднявшись на вершину якої, змогли щиро подякувати Всевишньому за те, що Він супроводжував нас і допровадив до цілі. Точнісінько як у "великому житті". Маємо підніматися вгору, долаючи перешкоди, впавши вставати, щоб продовжити свій шлях до найвищою цілі.

Володя Панат

Для мене ця велопроща була не лише корисним фізичним навантаженням, але і школою довіри до Бога та можливістю зустрітися лицем в лице із своїми обмеженнями.Дякую Богу за те, що, незважаючи на велику кількість неспиятливих обставин, все пройшло так чудово.Дякую Йому за незабутні кримські пейзажі, чудове спілкування, випробування і молитву - за все те, що мав нагоду там пережити і через це пережиття збагатитися та набути досвіду.Ну і, звичайно, Дякую Богу за дбайливу працю бр.Августина, який і організував все це для нас.

Синовіцький Сергій

Дуже люблю мандрувати Україною, відвідувати різні цікаві місця, зустрічати цікавих людей. Цього року мені вдалося побувати на велопрощі по Криму. Це вже треття велопроща яку організовує брат Августин. Почалася наша мандрівка з Ялти до Судака це 130 км.
Спочатку як завжди, було важко, спека, високі підйоми. Без захисних кремів необійшлося, але все одно трохи припікся. Дехто з наших, які менш чутливі до сонця, вже так позасмагали, що були схожі на місцевих. Природа в Криму мені дуже подобається. З одної сторони море з іншої гори і їдучи на велосепеді просто не встигаєш роздивлятися всю красу бо треба часом ще й за дорогою слідкувати. Багато цікавих дерев та інших рослин, як вони називаються - не знаю. Але виглядають гарно і незвично. Великі вулиці, добре обладнанні, з якісним дорожним покриттям. Звичайно, є дороги й менш якісні, але загальне враження від доріг в Криму - позитивне.

Але найбільше мене навчило це, те все що ми робимо маємо робити на прославу Бога. І щоб спастися нам треба навчитися любити. Можна роздати гроші, але залишатися скупим у душі; можна тікати від світу з його світськими інтересами, але продовжувати любити його серцем; можна молитися, але не любити ще Бога. Всяке добро без любові пусте. Без любові людина душевно мертва. Лише любляче серце відкривається Богові, і лише у ньому є Дух Святий. "Бог є любов, і хто пробуває у любові, пробуває той у Бозі, і в нім Бог пробуває" (1 Ів. 4,16).

Підготував Синовіцький Сергій

Джерело: www.osbm.in.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове