Адвокат Джеффрі Лєна доводить безпідставність позову проти Папи і Ватикану

19-05-2010

• Категорія:

• Теги:

• християнофобія

Релігійна співпраця не є найманою працею: на цьому твердженні будується захист адвоката Джеффрі Лєни, Кентуккі, який в окружному суді в Луїсвіллі розглядає документи, на основі яких мають бути відхилені звинувачення глав Ватикану у справі трьох жертв зловживань, подій в місцевій єпархії.

Адвокат обвинувачення, Вільям МакМаррі представляє трьох постраждалих: Джеймса О'Брайана, Доналда Поппа і Майкла Тернера. Вони звинувачують в сексуальних домаганнях трьох священиків: Лоуренса Кунтца, Артура Вуда і Луіса Міллера. Згідно з їхніми свідченнями, епізоди сталися в різний час і при різних обставинах, причому деякі з них сходять до 1920 року. МакМаррі вважає, що Ватикан несе пряму відповідальність за те, що сталося, і пояснює це двома чинниками: по-перше, на його думку, «очевидний безпосередній контроль над єпископами», а по-друге, мала місце «політика секретності», яка нібито міститься в документі "Crimen Sollicitationis" 1962 року, через яку священикам заборонялося заявляти про зловживання, нібито прирівняних до таємниці сповіді. Адвокат МакМаррі сподівається, що суд Кентуккі прийме це звинувачення і відкриє дорогу class action - колективному позову жертв зловживань проти Ватикану. Це було б подібно до позовів, представлених асоціаціями споживачів проти виробників сигарет, в результаті яких були заплачені мільярди як відшкодування за шкоду. Не говорячи вже про принадну перспективу залучити до справи особисто Папу і високих єрархів Римської Курії.

Адвокат Лєна, зі свого боку, висуває наступні аргументи, на підставі яких справа не може бути збуджена: в першу чергу, це відсутність будь-яких підстав для того, щоб стверджувати про безпосередній контроль Ватикану над єпископами. Між ними не існує підлеглості, характерної для трудових стосунків: Святійший Престол не контролює день за днем дії єпископів, не платить їм зарплату і не встановлює тривалість робочого дня, крім того, кожен єпископ вільний прийняти на роботу і звільнити кого завгодно. Таким чином, Ватикан і єпархія Кентуккі «знаходяться не в стосунках трудової підлеглості, але в стосунках релігійної співпраці». Тому єдиний, хто несе відповідальність за подію в єпархії -- це єпископ, і Ватикан не може бути притягнений до справи за те, що відбувається на території єпархії. Якщо і існує певна форма «контролю» Святійшого Престолу над єпархією, то він стосується богослів'я і влади Церкви, а суд не може втручатися в релігійну доктрину - це виходить за межі його повноважень. «Перетворювати стосунки між Папою і єпископами в трудові означало б втручатися у внутрішню політику Церкви, на що трибунал не має права через першу Поправку Конституції США», підкреслює Лєна.

Окрім цих міркувань, адвокат входить в подробиці кожного конкретного звинувачення, демонструючи, що докази винності Кунтца вельми слабкі, і підкреслюючи, що Вуд і Міллер були видворені правлячим єпископом після подання на них до суду, що сталося багато років після самих фактів можливих домагань.

Що стосується другого пункту звинувачень, адвокат ще раз підкреслює: «Crimen Sollicitationis» не змушує до замовчування відомих факти зловживань, а, навпаки, зобов'язує єпископів передавати ці звинувачення до світського суду.

переклад Milites Christi Imperatoris