Секретар ватиканської дикастерії у справах міграції: в часі миру гірше, ніж в часі війни

22-04-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

Кожна людина має право залишити свою країну чи клопотатися про отримання притулку. Це підтверджує Загальна Декларація Прав Людини від 1948 р. (ст. 13), і також чітко говорить про це суспільна наука Церкви - нагадав секретар Папської Ради душпастирської опіки емігрантів і подорожуючих. 21 квітня, в традиційну, 2763-тю річницю заснування Вічного Міста, архиєпископ Аґостіно Марчетто відкрив в приміщенні римської міської влади на Капітолії 30-ий міжнародний історичний семінар з серії „Від Риму до третього Риму". Цього разу він присвячений темі: „Імперії і міграції. Права і спадкоємність від Риму по Константинополя і Москви".

Секретар ватиканської дикастерії зосередився на проблемах басейну Середземного Моря. Він нагадав, що Рим з початку переступав етнічні і расові бар'єри. Надання притулку іноземцям саме на римському Капітолії приписується вже засновникові Вічного Міста, Ромулові. Церква прийняла цю традицію. Вже в IV столітті вона відкрилася на імміграцію варварських народів. Перейшовши до актуальної проблематики, архиєпископ Марчетто звернув увагу на певні парадокси. Європейські інституції роблять неможливим для середземноморських країн прийняти емігрантів, що пропливають через море, хоч визнають право притулку, коли вони прибувають іншим шляхом. Апостольська Столиця засуджує неповагу основи прийняття тих, хто тікає від переслідування. „Чи в часі миру не можна зберегти це основне гуманітарне право, якщо дотримання його вимагається в часі війни?" - поцікавився секретар Папської Ради душпастирської опіки емігрантів і подорожуючих. Він також запротестував проти порушення права неприйнятих мігрантів, які не приймаються на апеляцію, яку їм гарантує Шенгенська угода.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris