Кардинал Шенборн: християнство і його «ресурс свободи»

05-02-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

Лекція кардинала Крістофа Шенборна в Американському Католицькому Університеті

Сніг і мороз, завірюха, що розбушувалася, не змогли зупинити бажаючих почути лекцію архиєпископа Відня кардинала Крістофа Шенборна, звернену до студентів, викладачів, кліриків, мирян і взагалі всіх, хто прийшов в цей день у Велику аудиторію Американського Католицького Університету (CUA) у Вашингтоні, округ Колумбія. Наплив слухачів був настільки великий, що деякі бажаючі попасти на виступ кардинала змушені були повернутися додому, оскільки місця в аудиторії для них не знайшлося.

Нагадаємо, що чернець-домініканець Крістоф Шенборн став священиком в 1970 р., викладав догматичне богослів'я у Фрайбурзі (Швейцарія), в 1995 р. був призначений архиєпископом Відня, а в 1998 р. - зведений в кардинальську гідність. Тема його лекції звучала так: «Християнство: чужорідне тіло чи фундамент Західної цивілізації?»

На початку своєї лекції кардинал Шенборн вказав три чинники, які він вважає основоположними для християнської культури Заходу. Це - інтуїція етичної цілісності, приналежність до якої християни демонструють як тим, що вони роблять, так і тим, що вони не роблять; сприйняття всього людства як однієї великої сім'ї; переконаність в тому, що саме особиста свобода найбільше уподібнює людину Богові і є її найбільшим надбанням.

Далі кардинал сформулював головне питання: «Чи Вірно те, що людина Нового часу відстояла свою свободу в боротьбі не на життя, а на смерть проти Церкви? Чи вірно, що саме епоха Просвітництва, а не християнство, принесла людині свідомість її високої гідності і свободи особистості?» Так, це аксіома, якою визначається розуміння сучасної історії. Але наскільки вірна ця аксіома?

Кардинал Шенборн висунув тезу, згідно з якою ранньохристиянська Церква зобов'язана своїм існуванням перш за все плюралістичному греко-римському світу. Вона ж запропонувала цьому світу іншу перспективу. Так само сьогодні християнство здатне запропонувати захоплюючу альтернативу сучасній світській цивілізації.

«Становище християнства в сучасній Європі вкрай парадоксальне, - продовжив свою думку кардинал. - Для Європи воно - і чужорідне тіло, і корінь її цивілізації. У ньому бачать "небажаного іноземця", але в той же час воно викликає у багатьох європейців почуття ностальгії, до нього повертаються, як повертаються додому. В Європі виявляється все більше і більше число людей, які, ведучи цілком і повністю світський спосіб життя, знаходять свою дорогу до свідомої християнської віри. І вони описують це своє відкриття християнства, як "шлях додому" або "пошук дому"».

Далі, посилаючись на св. Августина, кардинал пояснив, що саме тут стає відчутною «головна специфічна риса християнства - його подвійне громадянство. У цьому і заключена його сила. Будучи одночасно і земним, і небесним, християнство спонукає до громадської активності, до того, щоб взяти на себе відповідальність за "град земний" і за людину, яка живе в ньому, не руйнуючи при цьому існуючого громадського порядку заради абстрактної утопії. З іншого боку, ця лояльність до тимчасового стає можливою тому, що християни відчувають себе громадянами неба, і цього громадянства вони жодним чином не можуть бути позбавлені».

Кардинал Шенборн дав зрозуміти, що саме «подвійне громадянство християнина», його приналежність і до «граду земного», і до «граду небесного» робить християнство досконало неприйнятним, ненависним для тоталітарних систем, особливо для тих з них, які проявили себе в ХХ столітті. «Християнин вільний, продовжив свою думку архиєпископ. - Він вільний по відношенню до держави, тому що він - не лише громадянин земної держави. І ніколи ця свобода не виявлялася так виразно, як в умовах фашизму, комунізму і нацизму в минулому столітті, коли справжнє християнське свідоцтво було сплачене кров'ю мільйонів і мільйонів мучеників». І саме цей «фонд свободи» християнство може запропонувати сучасній Європі. Йдеться про «свободу від нав'язуваних тенденцій, від політичного конформізму або просто від тиску останнього крику моди. Християнство - це свобода», - констатував кардинал Шенборн.

Як свідоцтво сили християнської свободи в історії, кардинал вказав великі рухи духовного пробудження, які визначили характер цілих епох в культурі Західної Європи. «Цього року ми відзначатимемо 1100-у річницю великої монастирської реформи в Клюні, - нагадав Шенборн. - І ця реформа дала Європі більше 4 тисяч монастирів за 200 років. Ця фантастична мережа покрила всю Європу і наділила її величезною економічною енергією, як і енергією художньої творчості і духовних звершень».

А коли імпульс Клюні вичерпався, полум'я ще одного духовного оновлення було засвічене св. Бернардом Клервоським і підтримувалося цистерціанцями, а потім історія знову повторилася через чини Франциска і Домініка. І кожне з таких духовних оновлень внесло свій величезний вклад до культурного і громадянського життя суспільства свого часу».

«Чи достатня увага приділялася дослідниками тій свободі, яка виникала в результаті вищезгаданих рухів духовного оновлення, як і визначенню ступеню впливу цих рухів на Європу?», - поставив риторичне питання кардинал Шенборн. «З самого початку свого існування християнство дозволило людям вийти за межі тимчасового, політичного ладу. Ідея про те, що людина має бути послушна Богові в більшій мірі, ніж іншій людині, привнесла величезний потенціал свободи в суспільство», - продовжував він. За його переконанням, впродовж століть заклик до радикального і вільного наслідування Христа вивільнив величезну творчу свободу на всьому Західному світі і став «одним з постійних джерел європейської живучості».

Кардинал Шенборн також виразив радість з приводу сплеску рухів духовного пробудження в сучасній Церкві. «Чому б історії не повторитися ще раз? - запитав він. -Чи нас і сьогодні не чекає сюрприз, неймовірний сюрприз, подібний до того, яким св. Франциск здивував Європу 800 років тому?». Кардинал охарактеризував сучасні рухи в Католицькій Церкві як «знамення її життєвої сили». Він бачить в них прояв творчості все того ж Духа Святого, який інспірував духовне і культурне оновлення минулих століть. Як приклад, Шенборн вказав рухи «Опус Деі», «Неокатехуменат», «Коммуніоне ет Лібераціоне».

В той же час, кардинал Шенборн не забув підкреслити, що актуальні стосунки між атеїзмом і християнством повинні служити очищенню самого християнства. «Християнство, поза сумнівом, потребує критичного голосу світської Європи, яка формулює важкі питання, інколи неприємні питання, яких ми не повинні уникати або ігнорувати. Християнству лише піде на користь, якщо воно почує претензії світського суспільства і відповість на кинутий йому виклик. Суспільство ставить під сумнів достовірність християнства? Що ж, християнство і повинно бути поставлене під сумнів.»

За переконанням Віденського єрарха, той критичний натиск, якому піддається християнство з боку секулярного світу, повинен зрештою допомогти йому стати тим, чим воно покликане стати, здолати розлад між словами і ділами. «Для чого? - продовжив кардинал. - А тому, що секулярний Захід десь в потаємних куточках своєї душі жадає справжнього християнства, сподівається на християнство, яке змогло б обґрунтувати свою достовірність на прикладі свого власного життя».

Свій виступ кардинал Шенборн завершив закликом до віри. «В християнської свободи - невичерпне джерело. Воно поміщене в словах Христа: "Се, Я з вами у всі дні до кінця віку". В цих словах - найпотужніший ресурс християнства! - вигукнув архиєпископ. - І цим пояснюється невичерпна здатність християнства до оновлення: воно раз по раз повстає з попелу волею Того, Хто одного дня воскрес».

переклад Milites Christi Imperatoris