«Благодатний момент»: «Оссерваторе Романо» коментує візит Папи в Синагогу

19-01-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

Стаття головного редактора ватиканської газети «Оссерваторе Романо» названа словами Папи Бенедикта XVI, якими він сам визначив свій візит в римську Синагогу 17 січня: «Благодатний момент». Він був справді благодатним - пише головний редактор Джанмарія Віан -- і про це свідчила схвильованість Папи, з якою він віддав дань пам'яті жертвам Шоа і антиєврейського тероризму. Про це говорили сльози присутніх, жертв наслідків цих подій, і радість, перемішана з гордістю, літніх римських євреїв, які потискали руку єпископові їх міста. На зустріч прибули представники юдаїзму з Ізраїлю і зі всього світу. Дев'ять разів оплески переривали промову Святішого Отця.

Відвідини Папою Ратцінгером єврейської спільноти Риму стали, як він і сподівався, черговим кроком вперед на дорозі, по якій пліч-о-пліч йдуть католики і юдеї. Черговим - тому, що це був ще один етап дуже і дуже довгої історії. Етап надзвичайно важливий, оскільки почався відважним і щирим жестом, що не замовчує труднощі у взаєминах. Цілі століття протистоянь і насильства, недовір'я і цікавість, в яку вплітаються періоди спілкування і дружби, охарактеризували стосунки між євреями і католиками. І одним з найвирішальніших моментів в цих стосунках був сумний досвід Голокосту, тінь якого тягнеться до сьогоднішнього дня.

Візиту Папи передували спалахи полеміки, але сам візит показав, наскільки рішуча воля обох сторін до обговорення відкритих питань. Часто контрасти між юдеями і католиками бувають плодом перебільшення засобів масової інформації. Через їх безвідповідальність або навіть корисливі спонуки, подібне освітлення подій позбавлене реального вмісту, але здатне породити ризикований ентузіазм, не говорячи вже про деформацію громадської думки.

Красномовним прикладом такого підходу може послужити особа Папи Пія XII: необхідно зрозуміти, що і після відкриття всіх можливих архівів не прийдуть до згоди з приводу його відношення до Катастрофи. Питання все одно залишиться відкритим - переконаний Віан -- адже попереду відкриється нове поле для природних і легітимних історичних інтерпретацій. Але важлива сама атмосфера взаємної пошани, яку можна констатувати і довкола цієї болючої теми. В усякому разі, зростає і розширюється історіографічний консенсус у відношенні до тверезого і вистражданого вибору, зробленого Папою Пачеллі: вибору мовчазного милосердя, обраного ним і його Церквою в роки Другої світової війни.

Щоб розв'язати складні вузли, загальної радості і пошани недостатньо, продовжує головний редактор «Оссерваторе Романо». Потрібно йти вперед з терпінням і мужністю, прагнучи бути чуйними один до одного, прагнучи не поранити іншого і здолати недовір'я, породжене головним чином незнанням один одного.

Те, що зближує католиків і євреїв, набагато перевершує те, що їх роз'єднує: про це, окрім Бенедикта XVI, говорять і президент єврейської спільноти Пачифічи, і президент Союзу італійських єврейських спільнот Гаттенья, і Головний рабин Ді Сеньї. Нас зближує заперечення насильства, солідарність перед лицем переслідувань, пошук спілкування з іншими конфесіями, перш за все з Ісламом, захист людської особи і сімейних цінностей, турбота про охорону всесвіту. Але найголовніше, що нас єднає -- це свідоцтво єдиного Господа, світло Якого освічує всі народи.

переклад Milites Christi Imperatoris