Церква ще не винесла оцінку явищам в Меджугор’є

13-01-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Європі |
• інтерв'ю

Ввечір 31 грудня (день св. Сильвестра) в храмі Меджугор'є архиєпископ Відня відслужив св. Месу для молоді і виголосив катехизу. Приватний візит кардинала в Меджугор'є - місце поки офіційно не визнаних об'явлень Діви Марії - зустріли з великим інтересом. Прозвучали як позитивні його оцінки, так і слова критики.

6 січня ц.р. кардинал Шенборн дав інтерв'ю хорватській газеті «Вечірній лист», в якому прояснив мотиви свого візиту в Меджугор'є і підкреслив, що «добрими плодами» цього місця є зростання кількості священичих покликань, особистих навернень («починаючи з вищої аристократії і закінчуючи простими людьми»), а також звільнення від наркозалежності і створення молитовних груп. Якщо з дерева збирають добрі плоди, то і саме дерево слід визнати добрим, - завершив голова Конференції єпископів Австрії.

Пропонуємо інтерв'ю, яке було перекладене з хорватської і опубліковане польським католицьким інформаційним агентством КАІ 10.01.2010 р.

Ваше Високопреосвященство! У ході св. Меси в ніч св. Сильвестра Ви заявили, що приїхали в Меджугор'є, щоб бути ближче до Матері Господа. Ці Ваші слова мали широкий резонанс. Що конкретно Ви мали на увазі?

Я не можу не визнати, що безліч людей з числа тих, хто приїжджає в Меджугор'є ось вже впродовж 28-ми років, особливим чином переживають близькість до Богородиці. Сам я ніколи раніше не бував в Меджугор'є, але протягом багатьох років, особливо починаючи з 1991 р., коли я став єпископом, спостерігав в Австрії, а в першу чергу в моїй рідній віденській єпархії, добрі плоди цього місця. На підтвердження свого переконання я наведу декілька прикладів.

Перш за все, це покликання до священства. Багато хто з наших молодих священиків прийняв рішення послідувати духовному покликанню якщо не виключно, то, принаймні, значною мірою під впливом «духу Меджугор'є».

Друге - це особисті навернення. Мене особливо дивує той факт, що подібні навернення трапляються в різних соціальних шарах - починаючи з аристократії і бізнесменів і закінчуючи простими людьми. Коли я збирався вилетіти з Відня через Загреб до Спліту один із службовців аеропорту поцікавився, куди я прямую. Я відповів, що прямую в Спліт, а звідти - в Меджугор'є. Його обличчя відразу ж стало привітним, і він почав розповідати мені про своє навернення в Меджугор'є. Не так давно начальник невеликої залізничної станції в Австрії впізнав мене і відразу почав мені розповідати про своє навернення. Його дружина померла від раку, а він сам впав у тяжку депресію. За порадою друзів він поїхав в Меджугор'є, звідки повернувся іншою людиною, оскільки знайшов там живу і глибоку віру.

Третє, про що слід сказати, це зцілення. Один молодий наркоман одного дня розповів мені, що друзі майже змусили його поїхати в Меджугор'є. Вже у момент прибуття в Меджугор'є, за його власними словами, він відчув, що з ним щось відбувається. Він відчував, що відбувається щось незвичайне, він раптом відчув себе повністю вільним від наркотиків, хоча йому було добре відомо, як важко позбутися цієї недуги.

І ще один елемент - молитовні групи. Я стикався з «меджугорськими» молитовними групами у Відні ще до того, ніж став єпископом, мабуть, починаючи з середини вісімдесятих. Нам - домініканцям - кинулося в очі, що ці люди моляться годинами, і завдяки їм церква забита повністю. Великий домініканський храм у Відні дуже рідко приймає так багато вірних. Молитовні зустрічі відбуваються щотижня по четвергах, і завжди - з великою кількістю народу. Інакше кажучи, ці люди зберегли вірність молитві впродовж багатьох років.

І ось, дивлячись на все це, я змушений визнати: оскільки Ісус сказав, що погане дерево не може приносити добрих плодів, і оскільки в даному випадку плоди очевидно добрі, необхідно погодитися, що добрим є і дерево, що принесло їх.

Паломники чекають офіційної реакції Ватикану, а, тим часом, Ви, Ваше Високопреосвященство, самі визнали чудом те, що відбувається. Недавно архиєпископ Сараєво, кардинал Вінко Пуліч оголосив про створення міжнародної комісії, яка покликана досліджувати вказаний феномен. Що Вам про це відомо і як Ви відноситеся до закликів офіційно визнати об'явлення в Меджугор'є?

Я не знаю деталей, пов'язаних з роботою комісії, та це і не моє завдання. Я завжди визнавав офіційну позицію Конференції єпископів колишньої Югославії, як і Конгрегації віровчення. На мою думку, винесена ними оцінка може бути охарактеризована як збалансована, мудра, створююча передумову для зваженої позиції Церкви. Ця позиція добре відома, проте я хотів би ще раз виділити три групи оцінок подій в Меджугор'є.

Перша стосується самих об'явлень. Позиція Конференції єпископів і Конгрегації віровчення по відношенню до них є абсолютно однозначною: «Non constat de supernaturalitate». Я сам догматик і був професором догматичного богослів'я. Вираз «Non constat de supernaturalitate» означає, що Церква поки що не сформулювала своєї остаточної думки про надприродну природу цих явищ. Церква не сказала ні «Сonstat de non supernaturalitate», ні «Сonstat de supernaturalitate». Іншими словами, Церква не заперечує надприродного характеру явищ, але і не підтверджує його. Ще коротше: Церква поки не винесла оцінку цим явищам, і я вважаю, що це правильно. А причина дуже проста: Церкві важко винести оцінку, поки об'явлення ще тривають.

Проте, об'явлення - це вихідна точка для всього феномену Меджугор'є. Адже все почалося саме з об'явлень - зі свідчення дітей, які заявили, що бачили Богородицю, і з тих послань, які були їм вручені. Але те, що зі всього цього сталося, - це вже інший феномен, і його стосується інше твердження Конференції єпископів і Конгрегації віровчення. Факт, що до Меджугор'є з самого початку прямує неправдоподібно велика маса паломників, що розвинулося інтенсивне молитовне життя, виникло багато соціальних ініціатив, сформувалися конкретні форми паломництва. Все це становить цілком реальний виклик, адресований всій Церкві.

І з цієї причини єпископи колишньої Югославії висловилися рішуче проти офіційних паломництв. Адже і я теж не можу поїхати в Меджугор'є у складі офіційної єпархіальної делегації, як я їжджу, скажімо, до Риму або в Святу Землю. У мене ніколи не було такого наміру.

І, таким чином, ми приходимо до третього твердження, яке має особливу важливість для мене і для моїх побратимів-єпископів: паломникам необхідно забезпечити душпастирську опіку. Саме таким я бачу своє завдання як архиєпископ Відня. Будучи єпископом, я бачу, як сотні і навіть тисячі людей з числа моєї пастви їдуть паломниками в Меджугор'є, як утворюються молитовні групи, народжуються священичі покликання, відбуваються навернення. І я покликаний забезпечити паломникам належну душпастирську опіку. Ось чому впродовж всіх цих років я підтримував «оазис миру» (так називається молитовна спільнота у Відні, яка виникла в Меджугор'є), а також дослідження семінаристів на тему Меджугор'є.

Я переконаний, що належна душпастирська опіка паломників, що вирушають в Меджугор'є, є завданням єпископів всього світу. В ході дискусій на тему Меджугор'є я, звертаючись до єпископів, незмінно говорив їм приблизно таке: я прошу Вас, забезпечте людям хорошу духовну підтримку!

У Меджугор'є Ви зустрілися з візіонерами. Ви також побували на Горі Об'явлень і Горі Хреста. І які враження?

Скажу з ноткою гумору: Мати Божа не вибрала для Себе легких доріг! Але, як я вже не раз відзначав, мене захоплює гармонія, що існує між Меджугор'є і іншими відомими місцями Богородичних явлінь. Я постійно говорю, що існує щось, що можна було б назвати «граматикою Богородичних об'явлень». Є певний стиль, який дозволяє визначити, що ми маємо справу саме з Божою Матір'ю. Я перерахую лише три елементи.

Майже завжди Марія об'являється дітям. І це - не «надобдаровані» діти, і не «надблагочестиві», а найзвичайніші. Бернадетта в своїх 14 років не вміла ні читати, ні писати. Щось схоже сталося і в Меджугор'є.

Друге: Марія передає свої послання через дітей. Деяких єпископів це частково дивує. Чом би Богородиці не прийти прямо в резиденцію єпископа? Навіщо Їй підійматися на кам'яну кручу, в печеру біля струмка, виявляти Себе в листі дерева або куща як це було у Фатімі? Адже все це так непрактично! Богородиця передає свої заклики через дітей, напевно, тому, що дитяче мислення не таке заплутане.

І третій елемент: Марія, об'являючись, пропонує власну програму. У Фатімі Вона з'явилася напередодні революції в Росії і передала Своє послання цій країні. В Люрді з'явилася в той момент, коли раціоналістичний світогляд досяг своєї кульмінації. В Меджугор'є Вона з'явилася ще в часи комунізму, в ті часи, коли ніхто не міг передбачити, що Югославія розпадеться. І з'явилася Вона в тій місцевості, в якій в мирі і злагоді жили мусульмани, католики і православні. Вона явила Себе як «Цариця миру». А десять років опісля, майже з точністю до дня, почалася перша з чотирьох Балканських воєн. Послання Марії - це мир через єднання в молитві. Такий висновок виглядає вельми переконливим. Втім, можна піти ще далі в глиб століть і пригадати про Гваделупу в Мексиці, коли починалося завоювання Америки Іспанією. Тоді Богородиця з'явилася індійцеві. І ця людина повинна була піти до єпископа і передати йому вказівки, що потрібно робити. І щось подібне можна спостерігати і в інших відомих святилищах Марії: туди приходить безліч людей, і це місце стає центром примирення і діалогу культур. Я вважаю, що теологам слід було б детально вивчити граматику і «синтаксис» Богородичних об'явлень, і вже в цьому контексті оцінити весь феномен Меджугор'є.

У Меджугор'є невпинно возносять молитви за мир. Проте в Боснії і Герцеговині, в якій хорвати і католики складають національну меншину, як і раніше багато проблем. Що могли б Ви, Ваше Високопреосвященство, порадити політикам і міжнародному співтовариству, яке нині представляє Валентин Інзко [високопоставлений функціонер Об'єднаної Європи в Боснії і Герцеговині]?

Складність полягає в тому, що на арені присутньо дуже багато чинників, і такій маленькій державі як Боснія і Герцеговина насилу вдається вирішити свої внутрішні проблеми, уникаючи при цьому конфліктів. Одне можна стверджувати з впевненістю: міцний мир може бути лише там, де є справедливий порядок. У цьому і полягає специфічний виклик всій європейській політиці. Я недавно розмовляв з Валентином Інзко. Я дуже радий, що саме йому доручені ці функції і сподіваюся на підтримку його ініціатив з боку Об'єднаної Європи. Я переконаний, що те, що відбувається зараз в Меджугор'є, служить справі миру, хоча б тому, що в це містечко в центрі Герцеговини приїжджають люди зі всіх кінців світу.

Можна сміливо стверджувати, що Герцеговина ніколи раніше не була така відома у всьому світі. Скажімо, хто міг щось почути про Герцеговину, проживаючи в Кореї? А скільки паломників приїжджає до Герцеговини з Кореї тепер? Сподіватимемося, що ці люди стануть поборниками мирного вирішення конфліктів для Боснії і Герцеговини в своїх власних країнах.

По-друге, я вірю, що якщо так багато людей молиться про мир в одному і тому ж місці, то це благословення для всієї країни.

І по-третє, «Краліцу міра», тобто «Царицю миру» почитали тут послідовники всіх трьох релігій. У православних - стародавня традиція пошановування Богородиці. Що стосується мусульман, то у них жодна інша особа з християнської традиції не користується таким шануванням, як Діва Марія. А для католиків, і в першу чергу хорватської національної меншини, велика втіха полягає в тому факті, що Марія тепер особливо близька їм. Марія - як жоден інший релігійний персонаж - здатна об'єднати різні народи. Я вважаю, що ніхто інший не може в цьому відношенні порівнятися з нею.

переклад Milites Christi Imperatoris