Нетолерантна стаття про мусульман

13-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

Ця стаття не могла би бути опублікована в будь-якому з «демократичних» ЗМІ Європи.

Цю статтю не пропустили б в друк ще на підступах до «вільної» редакції якої-небудь Німеччини або Франції. Автор цієї статті міг би запросто попасти у в'язницю, заплатити колосальний штраф і бути засудженим до смерті якимсь імамом з Саудівської Аравії. Коли я озвучив тему даної статті своєму другу, християнському видавцеві, той був лаконічний: «Купуй бронежилет».

Проте, ви читаєте цю статтю. Значить, не все ще втрачено для нашої країни в плані свободи слова і свободи вираження своїх думок.

Заколисуючі казки про толерантність і політкоректність накрили нас з головою в 90-х роках. Саме тоді правозахисники всіх мастей просто-таки зіпріли, закидаючи законодавчі зібрання європейських країн своїми вимогами «рівності і братства». Причому рівність по відношенню до носіїв ісламу з часом стала «рівнішою».

Організація «Ісламська конференція» кілька років вимагала заборони «дифамації релігії» на рівні ООН.

Ось роз'яснення терміну «дифамація», взяте з Вікіпедії:

«Злочинний момент дифамації полягає в самому оголошенні в пресі ганебних відомостей, незалежно від їх правильності».

Таким чином, відомості про мусульман-терористів не зможуть потрапляти в друк. Можна писати так - «американець ліванського походження» або «житель Іраку». Всім читачам буде зрозуміло, яку релігію сповідував черговий фанатик-терорист, який кричав перед смертю не «Мама, пробач!», а «Аллах акбар!»

Але взяти і написати - «ісламський терорист» тепер не можна. Це ображає мусульман.

З часом докотимося і до заборони опису мусульман, які підпалюють машини, мусульман, які вбивають християн, мусульман, які громлять християнські храми. А фактів таких все більше і більше. Але про це трохи нижче. Повернемося до проблеми «дифамації».

У 2007 році Генасамблея ООН ухвалила резолюцію 61/164, в якій зазначила, що «стривожена негативним впливом подій 11 вересня 2001 року на мусульманські меншини і спільноти в деяких немусульманських країнах», а також «негативним освітленням ісламу засобами масової інформації».

Ось так. Тобто ті ж американці, родичі і колеги по роботі людей, похованих під вежами ВТЦ, не повинні дивитися на мусульман з побоюванням.

Рядові британці практично зобов'язані не боятися бородачів, що входять у вагони метро з туго набитими невідомо чим рюкзаками.

Вільні ЗМІ не повинні публікувати відомості, що ганьблять мусульман.

У 2008 році Радою ООН була прийнята ще одна резолюція за номером 7/19, згідно якої «ісламофобія» була прирівняна до расизму. Доповідь генерального секретаря ООН ґрунтувалася на звинуваченнях, висунутих мусульманськими країнами на адресу немусульманських країн.

От секретар ООН пише запит до Ірану, а звідти йому відповідь: «У Великобританії мусульмани піддаються утискам...». Пише до Єгипту, а йому відповідь: «В Україні проблема утиску мусульман стоїть надзвичайно гостро...» З Єгипту видніше, ясна річ.

В резолюції ООН немає однієї важливої складової - конкретики. Говориться про якісь уявні «нападки» і «утиски», а конкретики немає.

Ісламська привітність

А ось дуже скромна конкретика останніх років щодо утисків християн в мусульманських країнах:

2005 рік

Спалення християнського села на західному березі Йордану.

Три жінки в Індонезії потрапляють за грати. Вони вирішили навернути в християнство мусульманських дітей.

У Великобританії два «мусульманські місіонери» кількома пострілами в голову вбивають молодого чоловіка, який відмовився приймати іслам.

В Пакистані спалено три церкви. Причина - нібито знайдені біля них листки з Корану. До речі, в цій країні з 1991 року діє страта за «усну образу пророка Мухаммеда».

В Нігерії по-звірячому вбито кілька десятків християн (на них натягали автомобільні шини і підпалювали).

Чотири християнки в Йорданії знайдені обезголовленими в мусульманському районі.

Тисячі християн Пакистану насильно виселяють з їхніх будинків, щоб забезпечити житлом мусульман, що постраждали від землетрусу.

Там же, у вдячність за житло, мусульмани вбивають 10 християн, спалюють 113 християнських будинків і руйнують церкву.

Там же шістьох християн розстрілюють, сімох ранять. Причина - відмова прийняти іслам.

2006 рік

В Індонезії під час вибуху ринку в християнському районі міста Палу гине 8 християн, 45 отримують важкі поранення.

Абу Хамза, колишній імам в Лондоні, ставить християн на друге місце в списку головних ворогів мусульман.

В Індії руйнується щойно побудована християнська церква. Християн за відмову відректися від християнства спалюють живцем.

У ЗМІ просочується інформація про те, що в британських в'язницях при потуранні наглядачів-мусульман насильно примушують приймати іслам.

Після публікації карикатур на Мухаммеда в газетах деяких країн Європи угрупування ісламістів роблять заяви наступного змісту:

«Всі громадяни і дипломати цих країн вважатимуться мішенями для Комітетів народного опору і «Бригад мучеників Аль Акси».

Рух «Талібан» призначає винагороду в 100 кілограм золота за голови карикатуристів.

У штаті Алабама горять 9 церков. Слідчі ФБР пов'язують підпали з мусульманськими активістами, що протестують проти карикатур на Мухаммеда.

У Газі проходить демонстрація. Присутні обіцяють, що «під ногами жителів Данії запалає земля».

Іран розгортає широкомасштабну хвилю репресій проти християн. Християнство офіційно називається «іноземною релігією, яка загрожує національній безпеці країни». Тієї самої країни, яка строчила в ООН кляузи на «утиски» європейських мусульман. У тому ж році мусульмани звернулися до ЄС з вимогою ввести кримінальне покарання за «ісламофобію».

У Анголі по-звірячому вбитий 80-річний священик.

На хвилі протестів мусульман індуїсти заявляють, що Захід не шанує їхніх богів, тому Заходу слід оголосити війну.

Іранський богослов Мохсен Гаравіан дає дозвіл на вживання атомної зброї проти «ворогів ісламу».

У Нігерії живцем спалено більше п'ятдесяти християн.

У Туреччині застрелений священик.

Індійський міністр-мусульманин привселюдно пообіцяв 11,5 мільйонів доларів вбивці карикатуристів, що зобразили Мухаммеда.

2007 рік

У Туреччині вбито трьох співробітників друкарні, яка друкує Біблії. Перед смертю християн катували.

А ось новини з країн колишнього СРСР:

2009 рік

Казахстан депортував християнина. Причина - донос про проповідь, сказану останнім в приватному будинку.

В Азербайджані оштрафований християнин, що проводив збори в своєму будинку. Згодом його депортували з країни.

В Узбекистані кілька християн було засуджено до різних термінів ув'язнення за проповіді.

Права мусульман

Так привітно немусульман зустрічають в країнах, де сповідують іслам.

В Європі ж мусульмани стають вражаюче вимогливими. Вони заявляють про права, і дуже строго стежать, щоб ці «права» не були ніким зневажені. Навіть якщо утиск має характер просто анекдотичний.

Сьогодні мусульмани від закликів до «толерантності» і «терпимості» перейшли до відкритої агресії. Тепер вони диктують умови європейцям в ... Європі. А європейці неначе осліпли і оглухли. Вони встають на задні лапи подібно до пуделів, і виконують все, що потрібно, під завивання мулли в передмісті Манчестера або Ліверпуля.

Приголомшлива історія з дев'яносторічною старенькою, яка за звичаєм на Різдво виставила на підвіконня поросятко, нікого не змушуючи до задумів. Бабусю ледь не посадили у в'язницю. Її «брудна тварина» образила мусульман, що проживають в районі.

Мусульмани взагалі - надзвичайно ранимі люди. Їх ображає буквально все - розп'яття, хрести, фрази на вітальних листівках, святкування Різдва. Їх дратує те, що церков «надто багато», їм не подобається те, що по телевізору йде «надто багато» християнських передач, їх дуже засмучує казка «Троє поросят». Дійсно, - яка образлива казка!

До речі, в одній з шкіл Британії «Троє поросят» тепер під забороною. Директриса вирішила, що історія трьох хрюкаючих дружків жахливим чином травмує психіку школярів (60%- мусульман з Пакистану і Індії).

Російських мусульман почав ображати герб РФ. Чому там хрест? Прибрати! Спробували б християни виступити з вимогою прибрати півмісяць з герба Туреччини. Ось вже кровиночки пролилося б по всьому світу в помсту за таку зухвалість.

У школах Німеччини діточкам-мусульманам після кількох судових позовів було дозволено проводити обідні молитви. При цьому потік позовів мусульман з приводу «засилля розп'ять» в тих же школах не припиняється. Багато вимог «прибрати образливу символіку» задовольняються.

Королева Великобританії Єлизавета II на час священного для правовірних місяця Рамадан виділила місце в замку Віндзор для мусульманських молитов. Тепер не лише на вулицях і в аеропортах можна побачити послідовників Мухаммеда, які стоять раком, але і в палаці.

Як бачимо, цивілізоване суспільство охоче йде назустріч носіям ісламу, і з надзвичайною старанністю виконує всі витребеньки приїжджих з якоїсь Індії чи Пакистану.

Але як відповідають на криваві бійні, що раз у раз відбуваються в Індії або Пакистані, європейські правозахисні організації? Європейські захисники прав людини вбивства і репресії проти християн «засуджують». Так прямо і написано в доповіді організації «Міжнародна амністія» - «засуджуємо!»

На сьогоднішній день я не можу, будучи в Європі, висловити своє незадоволення виставляючим свої дупи догори мусульманам на вулицях. Я не маю права сказати криве, але правдиве слово про злочинність, що виливається на вулиці Лондона з мусульманських кварталів.

Я не маю права кинути погляд на незвично одягнену жінку, що йде поряд з якимсь брудноногим пакистанцем по Парижу. Тому що брудний пакистанець може невірно зрозуміти мій погляд. Підійде, дасть мені по морді. Якщо я відповім, то довіку попаду у в'язницю. А вже у в'язниці, переповненій мусульманами, мені буде гарантовано теплий привітний прийом.

Я не маю права писати про мусульман, нешанобливо говорити про мусульман, засуджувати звичаї мусульман. Більш того, я не повинен своїми діями дратувати мусульман. А що як моя ялинка образить до глибини душі таксиста-пакистанця? Або натільний хрестик виведе з себе якогось іранця?

Адекватна відповідь

Але, панове, в такому разі і я хочу відкрито говорити про свою віру в Ірані! Я хочу, щоб Пакистан став відкритою для християн країною. Я хочу, щоб в Казахстані християн не чіпали, а в Нігерії не спалювали живцем.

Яке право мають мусульмани наказувати що-небудь серу Полу Маккартні, наприклад? Він, бачте, до Ізраїлю поїхав з концертом, і за це був засуджений на смерть організаціями ісламістів.

Носії релігії пророка Мухаммеда вмить згадують про права людини, приїжджаючи в чужі країни. Багато що їх не влаштовує в державах, які не сповідують іслам. Приїжджі диктують свої гіпертрофовані умови, погрожуючи масовими заворушеннями. Так, можливо, і не варто цих вічно невдоволених і впускати в розвинені країни? Можливо, їм слід залишатися в рідних пенатах, жити за законами рідного Шаріату в державах, де немає ні розп'ять на вулицях, ні поздоровлень з Пасхою по телевізору?

Побудуйте в Іраці стільки церков, скільки зведено мечетей в Німеччині, і тоді починайте права качати. До речі, на батьківщині Мартіна Лютера додумалися до того, що католицькі храми віддають під мечеті. Це після вимог мусульман. Пішли назустріч, так би мовити. І так - практично по всій Європі. В одній маленькій Голландії більше 450 мечетей!

До речі, про Голландію.

У 2004 році марокканський іммігрант вбив там режисера Тео Ван Гога. Вистрілив в талановитого кінематографіста 8 разів, потім перерізав горло. Причина? Нащадок «того самого» Ван Гога наважився зняти фільм про життя жінок в ісламських країнах. Вбити!

Зазвичай спокійні Нідерланди вибухнули. Запалали мечеті, а райони, де проживають іммігранти, були розгромлені.

Тоді у сусідніх країнах заворушилася громадськість, яку просто дістали все нові і нові умови і вимоги від мусульман. Ісламісти вмить зреагували на голландські протести - «утиск прав», «ксенофобські випади». Особливо засмутила правовірну громадськість всього світу жахлива витівка терористів, які кинули біля входу в одну з мечетей свинячу голову. От вже поглумилися голландські недолюдки! Може, в помсту убити пару сотень християн в Пакистані?

В Ірані багато християнських храмів? А розп'яття там на вулицях висять? Ні? Тоді, будьте добрі, не розповідайте в країнах, що люб'язно вас прихистили, про те, що можна і чого не можна робити, про те, про що можна і про що не можна говорити, що носити моїй дружині і де мені ставити поросят на Різдво.

Стара Європа здалася мусульманам без бою, але це не означає, що в інших державах політика вимог і тяжких умов принесе правовірним очікувані плоди. Отримали ж по носі в Австралії, де влада ввічливо запропонувала противникам розп'ять покинути країну, якщо їх «щось не влаштовує». Вмить заткнулися.

До тих пір, поки у відповідь на карикатури мусульмани вбивають людей по всьому світу, а англійські бабусі не можуть у себе на батьківщині відзначати Різдво так, як хочуть, я відмовляюся бути толерантним. І вам, шановані читачі, не раджу ставати слухняними баранами. Тому що толерантність до нав'язування чого-небудь неминуче веде до добровільного рабства. А баранам, в результаті, перерізають горло.

Хотів би закінчити свою статтю словами Крістіни Шіррмахер, керівника Інституту дослідження проблем ісламу: «Якщо мусульмани в західних країнах користуються всіма правами і свободами, то аналогічні права мають бути надані і християнам в ісламських державах». Крапка.

Анатолій ШАРІЙ

переклад Milites Christi Imperatoris