Завершення 40-річної місії українських Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Новому Ульмі (Німеччина)

24-11-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Європі |
• УГКЦ

Служити Богові й народові там, де найбільша потреба... Йдучи за харизмою свого чернечого Згромадження, протягом сорока років служіння у німецькому місті Новому Ульмі, Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії із щоденною молитвою та самопосвятою посвячувались піклуванню хворими та похилими віком, ділам милосердя і любові до ближнього, виховній праці серед дітей та молоді, дбанню про церкву, в усьому супроводжуючи життя української громади та за потребою, уділючись також і іншим. Тепер настав час звернутись до слів з Євангелії від святого Луки: «Виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17,19), та завершити свою місійну працю у цій місцевості. Та перш, ніж розповісти про їхнє сорокарічне служіння в Новому Ульмі, зробимо кілька кроків в історії міста та української громади в ньому...

Новий Ульм і Ульм - це два німецькі міста, так би мовити близнюки, бо їх розділяє тільки річка Дунай і разом вони створюють агломерацію, населення якої перевищує 170 тисяч. Поселення в Ульмі з'явились ще 5000 років до н.е, а як населений пункт він згадується 854 року. Сучасне місто Ульм розташоване на правому березі Дунаю, на лівобережжі лежить Новий Ульм, який до 1810 року був частиною Ульму, а тепер ці два міста лежать в двох різних німецьких провінціях, які розділяє саме ріка Дунай.

Як знаємо, після закінчення ІІ світової війни в Німеччині опинилось понад 200 тисяч українських біженців. Протягом приблизно семи років вони перебували в так званих «Таборах для переміщених осіб». На території Західної Німеччини були сотні таких таборів, у 125-ти з яких перебували українці. Два такі табори були розташовані в Новому Ульмі. Слід згадати, що українські біженці зуміли організувати в таборах жваве громадське, культурно-освітнє та церковне життя, включаючи 102 таборові школи, 35 гімназій, майстерні, кооперативи, навіть університет, виходили 232 періодичні видання і появилося 818 книжкових видань. У 50-их роках минулого сторіччя відбулась масова міграція українських біженців до США, Канади, Південної Америки та Австралії. Табори для переміщених осіб припинили своє існування, а українці, які залишились у Західній Німеччині, з притаманною їм працьовитістю включились у місцеве суспільство, здобувши собі прихильне ставлення з боку уряду та німецького населення.

У Новому Ульмі серед емігрантів різних національностей більшість становили українці. За благословенням Апостольського Екзарха в Німеччині, владики Платона Корниляка, душпастир українців в Новому Ульмі, отець монсеньйор Василь Турковид, звернувся до Генеральної Управи Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Римі з проханням створити тут місійну станицю. Тодішня Генеральна Настоятелька, Мати Єроніма Химій, поблагословила на цю місію трьох Сестер: Евмелію Терновську з Бразилії, Єлисавету Голубець з Польщі та Вартоломею Телегі з Німеччини, які прибули до Нового Ульму у лютому 1969 року. О.-декан Василь Турковид, що користувався великим авторитетом в німецької церковної та міської влади, збудував в Новому Ульмі українську церкву та парафіяльний будинок, де поселились Сестри Служебниці. Там вони проживали до 1994 року, коли отримали від німецької дієцезії окреме приміщення недалеко від церкви. До кінця свого життя о. Турковид опікувався Сестрами Служебницями не тільки з матеріяльного боку, але постійно дбав і про їхнє духовне життя.

Від перших днів перебування в Новому Ульмі, сестри, пристосовуючись до місцевих потреб, присвятили свою працю душпастирській діяльності, зокрема - хворим та знеможеним віком, та життю української громади. Спочатку тут трудились сестри з різних чернечих Провінцій Згромадження, а від 1977 року місійна станиця підпорядкована Провінції Святого Архангела Михаїла з Бразилії.

Одним з основних служінь Сестер Служебниць в Новому Ульмі були медичні, санітарні та найрізноманітніші побутові послуги на дому хворим, похилим віком, інвалідам, а також надання їм духовної допомоги. Йшлось не тільки про перев'язки, подавання ліків, нагляд за їхнім вживанням, але і про гігієну хворих, купання, прибирання, приготування їжі, прання, прасування, тощо. Переважно їхніми пацієнтами були самотні українці, а в останні роки, із відчутним зменшенням української громади, це також і німецькі громадяни. Хворих, якими піклувались Сестри Служебниці, призначала Католицька Соціальна Служба. Ненормований робочий час був пристосований до потреб хворих, до їхньої кількості та стану здоров'я. Можемо уявити, скільки праці вони мусіли виконати, адже щоденно кожній із сестер припадало по 20-25 пацієнтів, які проживали в різних куточках міста. Спочатку сестри їх відвідували пішки чи користуючись міським транспортом, а згодом добродії пожертвували автомашини, що полегшило переміщення сестер, але, одночасно, збільшило кількість пацієнтів, якими вони опікувались. Сестри Служебниці невтомно виконували свої нелегкі завдання, вбачаючи у своїх пацієнтах самого Христа. Їхня жертвенна праця викликала загальний подив і втішалась надзвичайно доброю опінією серед населення.

Сестри вели дитячий садок в українській парафії Успіння Матері Божої, готували дітей до Першого Святого Причастя, до виступів з нагоди церковних свят, тощо. У співпраці з церковним Братством дбали про красу і чистоту церков Успіння Матері Божої та Святого Івана Христителя, займаючись усім необхідним для відправи богослужень.

Протягом сорока років у Новому Ульмі трудилось багато Сестер Служебниць. Своїм тихим, покірним і жертвенним служінням кожна з них залишила глибокий і вдячний слід у серцях парафіян та мешканців Нового Ульму. Їхній місійний апостолят не пройшов надаремно. Лише Господь знає, до якого духовного добра причинилась їхня молитва, скільки допомоги та опіки подали їхні працьовиті руки та жертвенне серце!

Тепер надійшов час завершити свою місію в Новому Ульмі. На пропозицію Загальної капітули Сестер Служебниць розглянути актуальну ситуацію їхніх місійних станиць в Європі та, серед іншого, беручи до уваги відчутне кількісне зменшення місцевої української громади, появу інших організацій, які обслуговують хворих по домах, серед яких тепер вже немає похилих віком українців, вищі настоятелі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії вирішили закрити місійну станицю в Новому Ульмі. Сестри Марія Агнета Ноґас, Беніґна Олена Королюк та Рожа Анісія Паньків повертаються до своєї чернечої Провінції в Бразилії, де будуть займатись іншою апостольською працею, згадуючи у своїх молитвах усіх тих, кому посвячувались протягом довгих років служіння в Німеччині.

Прощання Сестер Служебниць з громадою Нового Ульму відбудеться 28-29 листопада. У суботу, о 18-ій годині, буде відправлена подячна Свята Літургія в німецькій церкві святого Івана Христителя, після якої відбудеться зустріч у парафіяльному будинку, а 29 листопада, о 10-ій годині ранку, буде відслужена Божественна Літургія в українській церкві Успіння Матері Божої та прощання з громадою в парафіяльній домівці.

За інформаціями, поданими спільнотою Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії з Нового Ульму

http://www.radiovaticana.org/ucr/index.asp

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове