Основою пізнання Бога є особисті внутрішні стосунки із Ним. На загальній аудієнції з Папою Бенедиктом XVI 21 жовтня 2009

21-10-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

«Дорогі брати і сестри, сьогодні хочу говорити про святого Бернарда з Клерво, якого називають "останнім з-поміж Отців Церкви", тому що у ХІІ столітті він ще раз відновив і уприсутнив велику теологію Отців», - цими словами Папа Бенедикт XVI розпочав зустріч з паломниками, які 21 жовтня 2009 р. заповнили площу Святого Петра у Ватикані, щоб взяти участь у загальній аудієнції зі Святішим Отцем.

Насамперед Вселенський Архиєрей розповів про життєвий шлях цього святого, пригадавши, що він народився у 1090 році в французькому місті Фонтене у багатодітній заможній сім'ї. В молодих роках присвятив себе вивченню так званих вільних мистецтв, зокрема, граматики, риторики та діалектики, поступово зростаючи в бажанні посвятити своє життя Богові. Маючи 20 років, вступив до нещодавно заснованого абатства Сіто, яке відзначалося суворим правилом, а пізніше абат святий Стефан Гардінґ відрядив його до місцевості Клерво, щоб там заснувати монастир. Тут молодий абат Бернард, маючи лише 25 років, вдосконалював своє розуміння монашого життя, впроваджуючи його у практику. Він вважав необхідним провадити помірковане життя, допомагаючи та підтримуючи убогих. Згодом клервоська спільнота значно зросла, відкриваючи також дочірні монастирі.

Згодом святому Бернардові було доручено важливі справи в житті Апостольської Столиці та Церкви, так що він був часто змушений покидати монастир, а навіть - країну. Залишив по собі великий літературний і богословський спадок, а також твори містичного характеру. Серед проблем того часу, якими займався святий Бернард, були: полеміка з П'єром Абеляром, який пропонував нові форми богослов'я, вносячи до нього діалектичний метод, боротьба з єрессю катарів, які зневажливо ставилися до матеріального світу і людського тіла, та захист євреїв, засуджуючи вибухи антисемітизму, які дедалі більше поширювалися.

Святіший Отець зупинився на двох головних аспектах вчення цього святого, які стосуються Ісуса та Марії. «Для Бернарда, - мовив Папа, - правдиве пізнання Бога полягає у особистому досвіді, заглибленому у Христі Ісусі та Його любові. І це стосується кожного християнина: віра, насамперед, є особистою внутрішньою зустріччю з Ісусом, досвідчення Його близькості та приязні, Його любові, і лише таким чином можна пізнавати Його дедалі більше». Щодо Пречистої Діви Марії, то святий Бернард звертає увагу на Її участь у Христових стражданнях, яка набагато перевищила фізичні терпіння мучеництва. «Святий Бернард, - зазначив Бенедикт XVI, - не мав сумнів: ‘per Mariam ad Iesum', через Марію іде наш шлях до Ісуса». Цей святий, вказуючи на підпорядкованість Марії Ісусові, підкреслює привілейоване місце Пречистої в історії спасіння через особливу участь Матері в стражданнях Сина.

Святіший Отець також пригадав, що святий Бернард вчить нас, що неможливо розв'язати фундаментальних питань про Бога і про людину самим зусиллям розуму. Без глибокої віри, яка живиться молитвою та спогляданням, без постійних стосунків із Господом, наші роздумування про божественні таємниці втрачають свою вірогідність. «Разом зі святим Бернардом з Клерво, - зазначив Бенедикт XVI, - також і ми повинні визнати, що людина краще шукає і легше знаходить Бога молитвою а не дискусіями. Зрештою, найвірнішим образом богослова і кожного євангелізатора залишається постать святого апостола Йоана, який прихилив свою голову на груди Учителя».

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=328078