Маніфестація «підгорецьких» під стінами обласної влади у Львові

14-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

Пів на п'яту дня. Біля львівської обласної ради по вулиці Винниченка на протилежній стороні чути голосний спів. Перехожі не дуже звертають увагу на молитовну маніфестацію, організовану т.зв. Синодом правовірної УГКЦ разом із сестрами контемплятивного монастиря з смт. Брюховичі біля Львова.

Судячи з їх кількості, монахині у повному складі. Жалібними голосами разом із кількома десятками своїх прихильників різного віку (є діти, молодь, жінки в хустинах, чоловіки) співають щось про Ісуса і Україну. В передньому ряді стоять також деякі особи, одяг яких вказує на священство. Та чи правосильне воно, питання до тих, хто їх святив...

Невдовзі слово бере якийсь бородатий чоловік у єпископській одежі і панагією на грудях. Приглянувшись ближче, впізнаю колишнього монаха Чину св. Василія Великого УГКЦ, а нині одного з членів т.зв. правовірного Синоду Маркіяна Гітюка. Ознак приналежності до найчисельнішого Чину в греко-католицькій Церкві в його одежі вже не помітно. Він звинувачує начальника управління релігій і національностей Львівської облдержадміністрації Романа Кураша в тому, що він «співпрацював з єретичною єрархією УГКЦ і СБУ» для того, щоб насильно вивести сестру Галину із монастиря василіянок (недавно в Інтернеті появилося однобоке відео про цю подію у фокусі заангажованого оператора). На переконання промовця, п. Кураш повинен розкаятися в сльозах за свій вчинок. Маркіян Гітюк наголошує, що усі зібрані люди не є жодною сектою, а правовірними греко-католиками, більше того, «істинними», які разом зі Синодом прагнуть відновити УГКЦ. Наприкінці промови одіозний «єпископ» дякує Ісусові, що Він прославиться через «наші майбутні терпіння».

Надворі спинився дощ. Кілька молодиків бігають з камерами і фотоапаратами перед молитовною маніфестацією. Більше із провідників «правовірних» ніхто не виступає. Починаються співи, ті самі, що були на початку. Ніхто із обласної влади до маніфестувальників не вийшов. Співи тривають. Минає ще хвилин п'ятдесят, а вони і далі не припиняються.

Складається враження, що це зазомбована група людей, очолена своїми гуру-наставниками із Підгірців і переконана у своїй істинності. Дощ рясно ллється з неба. Йдучи з того місця, запитую себе: «Чи це небо плаче над тими, хто розхитує корабель Церкви, збудованої на апостолі Петрі-скелі, наслідника якого підгорецькі «єпископи» у своїх регулярних листах повчають і якому ставлять ультиматуми?». Запитань може виникнути набагато більше, якщо проаналізувати активну діяльність підгорецької групи колишніх ченців-василіан протягом останнього року...

Розповів Ігор ЯРЕМКО
http://www.risu.org.ua/ukr/news/popular_news/article;31013/