Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Відважність і хоробрість
Категорія:
- Характер Христового воїна
Вхід Ізраїлю до Землі Обітованої пов'язаний з ім'ям Ісуса Навина. Після смерті Мойсея Господь наказав йому перевести ізраїльтян через Йордан, увести Божий народ в Обіцяну землю, землю, яку обіцяв дати вибраному народові у вічне володіння (Нав.1,1-2). І хоча перед ним постало непросте завдання, для того, щоб його виконати, Господь дав Ісусові все необхідне.
Кожен християнин покликаний бути Христовим воїном. Наша обітована земля - Царство Боже, ми повинні воювати за кожен її клаптик, поширювати Царство вже тут, на землі. Бог сказав Ісусові Навину: «Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам...»(Нав. 1,3) Очевидно, для того, щоб могти воювати і пересуватись, для ніг воїна необхідне взуття . В Посланні до Ефесян св.Павло вказує на те, що є взуттям Христового воїна - «готовність, щоб проповідувати Євангелію миру» (Еф.6,15). Отже, Бог пообіцяв дати нам перемогу там, де ми з готовністю проповідуємо Радісну звістку, де поширюємо Євангелію миру, в кожну сферу життя особи, наших сімей, нашої держави :«Ніхто не встоїть перед тобою, поки віку твого; як я був з Мойсеєм, так буду з тобою; не полишу тебе і не покину» (Нав.1,5).
Які риси характеру повинні бути притаманні воїну для того, щоб Божа обітниця перемоги і успіху була дієвою в його житті? Відповідь на це питання Бог дає в настановчій розмові з Ісусом Навином: «Будь мужнім і хоробрим: бо ти маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм. Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі» (Нав.1,6-7).
Рису, яке наш український переклад передає як «мужність», в оригінальному тексті описує слово, якому швидше відповідає «відважність». Хто є відважним? Той, хто добре зважує ситуацію, розглядає всі аргументи, актуально оцінює ситуацію (від-важний), а не той, хто стрімголов летить невідомо куди, як і для чого, без аргументів чи на емоціях. Отож, відважний - реальний в Бозі! Він ретельно зважує аргументи, але власне Божі аргументи мають бути сильніші за всі інші. Відважна людина думає про те, що треба буде зробити, які зусилля і засоби необхідні, але відповіді на всі ці запитання шукатиме від Бога. Вона опиратиметься на Біблію, на Боже думання, прийме Його пораду, піде саме Його шляхом, навіть якщо це суперечитиме людському думанню, звичайній логіці. Рішення відважна людина приймає в молитві. Коли перед Ісусом Навином постало питання про перехід через Йордан і взяття Єрихону, звичайна людська логіка вважала це нереальним і нездійсненним. Але він вірив Богові, пам'ятав про ті чуда, які бачив при виході з Єгипту, протягом подорожі пустелею. Тому Ісус зробив так, як Бог сказав йому в молитві, і води Йордану розступились, а стіни Єрихону впали (пор.Нав. 3,5-17;6).
Хто є хоробрим? Той, хто не боїться? Ні, насправді хоробрим є той, хто не дивлячись на страх чи емоції робить акт волі і діє так, як це потрібно. «Не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався» (Нав. 1,9b). Бог не каже нам, що не будемо відчувати страху, але не можемо дозволяти, щоб він запанував над нами. В історії ізраїльського народу саме страх, на який відкрились і піддались більшість людей, спровокував 40-літнє блукання пустелею(див. Вт.1,19-46, Чис.13). Жоден з тих, хто дав страхові запанувати над собою, так і не ввійшов в обіцяну землю. Лише Калев та Ісус Навин, попри всі «аргументи», які бачили в Ханаані, опирались на Божі обітниці, на Його слово: «Не лякайтесь і не бійтесь їх! Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиме за вас, цілковито, як це він учинив з вами в Єгипетській землі перед вашими очима; та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця» (Вт.1,29-31).
Апостол Павло каже нам, що «Бог дав нам не духа страху, а сили, любові і поміркованості» (2Тим.1,7). Тактика ворога - терор, влада страху, тому всякий страх (крім страху Господнього)- не від Бога, це провокація диявола, щоб збити нас з правильного шляху, загнати в кут і знищити. Яким чином перемагати страх ? Рости в любові: «Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє страх» (1Ів.4,18а). В тій ситуації, коли диявол хоче залякати, важливо пам'ятати і роздумувати про те, що Бог - наш люблячий батько, який збереже нас, як зіницю ока і сховає в тіні своїх крил (пор. Пс.17,8).
Любов перемагає страх, вона робить нас хоробрими. Яким чином рости в любові? «Любов Божа розлита в серцях наших Святим Духом...»(Рим.5,5b). Біблія каже, що її дає нам Святий Дух, тому треба якомога частіше сповнюватись ним, щоб помножувати і розвивати дар любові. «Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на весь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього » (Ів.7,37-39а). Ісус просто і доступно пояснив, яким чином сповнюватись Святим Духом - прийти до Нього і пити. Тож коли приходимо до живого Ісуса у Святому Причасті - пиймо Його Духа, бо кожна людина(навіть новонароджене немовля) добре знає, як пити!
Бог сказав до Ісуса Навина: «Нехай книга закону цього ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити»(Нав.1,8).
Отже, що робити для того, щоб зростати як відважні і хоробрі воїни?
Від нас залежить, щоб :
• вивчати Святе Письмо, регулярно читати і досліджувати, знати Божі аргументи, Його обітниці, щоб дотримуватись закону, не відступати від нього ні праворуч, ні ліворуч;
• розважати над Біблією вдень і вночі, роздумувати, порівнювати, спів-ставляти, аналізувати, шукати...(Шолом спасіння, пор.Еф.6,17) - впорядковувати свій розум у відповідності з Божим словом;
• проголошувати Боже слово, ті його місця, які відповідні до даної проблеми чи ситуації (Меч Святого Духа). Очевидно, що для ефективного проголошення слова необхідне розважання над ним, усвідомлення його дієвості і реальності, його сили і змісту;
• регулярно приймати Євхаристію - живого Христа - Переможця, на якому спочила повнота Святого Духа, Духа мудрості, розуму, сили, кріпості, знання, любові і страху Господнього(пор.Іс.11,2);
• просити про відкриті очі і вуха серця, про сповнення Духом мудрості і одкровення (пор. Еф.1,17-18), без якого неможливе ні ефективне роздумування, ні дієве проголошення.
Якщо в певній ситуації не матимемо Божих аргументів, то зробимо так, як хоче наш розум, наші емоції, або навіть диявол. Тож нам належить зробити свій вибір. На чию сторону стати в духовній боротьбі, яка відбувається не залежно від того, чи хочемо бути втягнені в неї чи ні? Воювати за Бога, стати учасниками Його перемоги чи впасти черговою жертвою диявола? Тож зростаймо у відважності і хоробрості, як Ісус Навин - приклад непереможного Божого воїна, який свій вибір зробив однозначно: «Я ж і мій дім служитимемо Господові!»(Нав. 24,15c)
