ПСЕВДО-ДОРОТЕЙ ПРО ПОБУТ ЄРЕМІЇ II В МОСКОВЩИНІ ТА СТВОРЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

28-07-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки |
• християнство і політика

До України завітав з візитом Патріарх Московський Кіріл І. Знову розпочалися суперечки про канонічність православного Київського Патріархату. Знову висловлюються з московської сторони різні заперечення стосовно автокефалії українського Православ'я. У цій ситуації пропонуємо нашим читачам опис встановлення Московського Патріархату. Опис що вийшов з під пера православного грека.

«Напишу детально про Московщину. Туди, де вони [московити] тримали Єремію, не допускали нікого з місцевих людей, ані йому виходити не дозволяли. Лише ченці [з Єреміїного почту] могли, при бажанні, разом з царськими людьми піти на базар, а московити наглядали за монахами, аж поки ті не вертались до помешкання. Московити заявили, що хочуть, аби патріарх Єремія створив для них патріархат. Спочатку Єремія сказав, що це неможливо; хіба що архиепископство, як в Охриді. А наодинці митрополит монемва-сійський [Єротей] сказав патріархові: «Мій владико, цього робити не можна, бо Костянтин Великий створював патріархати разом зі Вселенським собо¬ром. А Юстиніан Великий разом із П'ятим Вселенським собором зробив Охрид архиепископством, а Єрусалим - патріархатом, задля святих страждань Христових. Нас же тут тільки троє (через те що один, елассонський архиепископ Арсеній, котрий престолу власного не має, приєднався до нас у Польщі і з патріархом приїхав до Московщини). Владико, ми ж приїхали до царя за пожертвами, через борги, в які свого часу затяглися». А він [Єремія] відповів: «І я цього не хочу. Але якщо вони захочуть, я осяду [тут] патріар¬хом». А митрополит монемвасійський сказав йому: «Блаженніший владико, це неможливо, бо ти і не говориш по-їхньому, і до місця не звик, у них поряд¬ки, звичаї інші, та й не хочуть вони тебе. Не ганьби себе!» Але той і слухати не хотів.

За ним по п'ятах ходили злі й жорстокі люди, які все, що чули, переказували тлумачам, а ті - цареві. Тоді московити пішли на хитрість і сказали: «Владико мій, якщо ти постановиш зостатися тут, то тебе приймемо». Але сказав йому це не цар і ніхто з бояр двірських, а ті, хто їх охороняв. Єремія, не подумавши, не зваживши, що до чого, і не порадившись ні з ким, сказав: «Зостаюсь». А він мав таку звичку, що доброї ради ні від кого не приймав, навіть від підданців своїх. Тому і сам він, і Церква в його часи зійшли нанівець.
Тоді московити, бачачи, що він не збирається висвячувати [нікого на патріарха] і що хоче залишитися, сказали йому: «Раз ти, владико, хочеш лишитися, то й ми того хочемо; а позаяк руський престол віддавна був у Владимирі, будь добрий жити там». А місце те було гірше, аніж Кукуз . Тоді за порадою деяких християн [правдоподібно, Єротея Монемвасійського та інших греків, Єреміїних дорадників], патріарх сказав: «Не говоріть мені та¬кого [про те, щоб їхати до Владимира]. Не буду я цього робити». Тоді вони йому й кажуть: «Цар наказав, щоб ти створив для нас патріархат». Єремія заговорив уже інакше: «Якщо він подвійний [двоякий] єпископ, це буде супроти церковного права». Врешті-решт він неохоче висвятив патріарха [або: його патріархом] Русі. Йому принесли грамоту - великий, широчезний [аркуш] пергаменту, записаний болгарськими літерами. І патріарх підписав її. Але митрополит монемвасійський спитав: «Що тут написано? [Скажете,] то я підпишу». І найперший [тобто, наглядач], Андрей Цалканос [Щелкалов] на ймення, відповів: «Тут написано, як ви поставили патріарха і як ви сюди приїхали». І митрополит монемвасійський сказав: «Це має бути написане по-грецькому, не по-російському». Але вони його не слухали. Єромонахи патріарші теж підписалися, як і архиєпископ елассонський. Але митрополит монемвасійський був категорично проти, щоб не розділилася Церква та щоб не творити іншого главу й схизму велику. Його грозили кинути в річку, поки патріарх не заприсягся, що митрополит монемвасійський нічого й не казав. Цар Федір був мирний чоловік, в усьому схожний на Теодосія Молодшого, простий, сумирний. Але шваґер царя, Борис на ймення, був чоловік вправ¬ний, мудрий і хитрий. Він усім займався і його всі слухались. Цариця [Ірина] була добра, та все ще бездітна, - Борис їй братом доводився, - вона при¬кликала патріарха з митрополитом монемвасійським, і той її благословив. А вона сказала: «Моліть Бога, щоб у мене була дитина», і ще багато іншого [казала]. А цар дав патріархові тридцять тисяч срібних злитків, коли той приїхав [до Москви], і ще тридцять тисяч, коли він рушав назад до свого Міста [Царгорода]. І митрополитові монемвасійському він дав спершу п'ять [тисяч] і згодом іще п'ять. [Він дав] чаші, шати і хутра патріархові Русі, Нову на ймення, 26 січня року 7097 [1589], другого індикту. А владика Єремія і всі решта від'їхали і з тяжким трудом добралися до Польщі. Поляки воювали [тоді] з татарами. Ян Замойський, чоловік неабиякої мудрості й доброти,виказав велику честь патріархові і дав йому [почет із] двохсот людей, і привіз його у Кам'янець, бо ясний пан Ян Замойський був законоблюстителем [ве¬ликим канцлером] і захисником [великим гетьманом коронним] Польщі.

У той час, себто в році 7097 [1589], Єремія поїхав з Московщини до Молдови, і воєвода Петро також чудово прийняв його, і знайшов чавуша, що стрів його, аби провадити [в Царгород], оскільки султан вирішив, що він знову повинен зайняти престол в Царгороді, бо непевний Никифор наробив стільки неладу й так багато непотрібних видатків, аж усі, великі й малі, зненавиділи його. Вони переговорили з султаном, і той віддав патріархат Єремії, який хотів мати першість, і заплатив дві тисячі флоринів . А вельми передбачливий Петро дав йому пожертвування. Так воно все було, і Єремія поїхав у Царгород.»

Текст з книжки ректора УКУ о. д-р. Бориса Ґудзяка