Категорії

Search

Tags

В українському політикумі багато хто вважає, що візит Патріарха Кирила зміцнить вплив Росії в Україні

27-07-2009

  • Категорія:


Директор інтернет-порталу "релігійно-інформаційна служба України" ТАРАС АНТОШЕВСЬКИЙ: "В українському політикумі багато хто вважає, що візит Патріарха Кирила зміцнить вплив Росії в Україні. Тому і звучать протести правих партій"

"Портал-credo.Ru": У мас-медіа активно обговорюється мета візиту Патріарха Кирила до України. Версій безліч, але їх можна розділити на дві групи: прибічники одних вважають, що його візит - пастирський, прибічники інших стверджують, що це суто політична акція. Ваша думка відносно візиту Патріарха Кирила до України?

Тарас Антошевський: Патріарх Кирил приїде до своєї пастви як первосвященик. І саме так, в першу чергу, необхідно розглядати візит. Це відбито і в офіційній програмі. Саме пастирського слова потребують мільйони вірних УПЦ МП, і вони більше нічого не чекають від Патріарха Кирила.

Проте я не схильний розглядати цей візит виключно як пастирський. В українському політикумі багато хто вважає, що цей візит зміцнить вплив Росії в Україні. Тому і звучать протести правих партій. Привід для цього дають сам Патріарх і його оточення, яке не скупилося на оцінки політичних процесів в Україні: у мас-медіа часто цитують слова Патріарха Кирила про "турбулентні процеси" в українській політиці.

Колишня діяльність Патріарха Кирила, як, втім, і всієї Московській патріархії, ніколи не була позаполітичною. Концепції їх дій не розходилися з державними, більш того, Церква підтримувала курс Російської Федерації на відновлення імперії. Заяви Церкви про те, що не можна переглядати історію - один з найбільш яскравих і цинічних прикладів. Висновок: не буде об'єктивної оцінки тоталітарного радянського режиму, а в церковному розумінні - не повинно бути покаяння за співпрацю і підтримку цього режиму. Незасудження зла означає, що для когось це не зло - і воно може повторитися.

Патріарх Кирил до недавнього часу, під час перебування його митрополитом, підтримував проросійські кола в УПЦ МП, підтримував лідерів так званого політичного православ'я, які відомі в Україні своєю антидержавною і провокативною діяльністю. Не думаю, що щось змінилося після його обрання на патріарший престол. Тому хочуть організатори цього візиту чи не хочуть, але його неможливо сприймати однозначно. На мою думку, інші Церкви в Україні бажають, щоб він був дійсно пастирським і сприяв україно-російскій дружбі.

- Чи бачите Ви передумови того, що візит Патріарха Кирила до України змінить релігійну ситуацію в державі?

- Не думаю, що стануться якісь принципові зміни, хоча не виключаю духовного підйому серед вірних УПЦ МП. Втім, при наших вельми невизначених обставинах краще, щоб змін і не було, зокрема в УПЦ МП. Нагадаю, що перед обранням Патріарха Кирила в проросійських колах УПЦ МП висловлювалися думки про необхідність зменшення самостійного статусу УПЦ МП. І цілком імовірно, що, враховуючи активізацію проукраїнської політики керівництва УПЦ МП, проросійські регіони цьому протидіятимуть, не виключено, що і у формі публічних звернень до Патріарха. Думаю, що це небажано і для організаторів візиту.

Існує також небезпека того, що деякі політики скористаються обставинами і спробують заполітизовувати візит Патріарха Кирила. Не виключено, що на Львівщині "ура-патріоти" можуть перешкоджати діяльності братств, близьких до УПЦ МП, а на Донбасі місцеві чиновники і політики діятимуть так само відносно УПЦ КП і УГКЦ. Протестанти побоюються поширення в Україні такої форми державно-конфесійних стосунків, яка склалася в Росії. Якщо ж говорити про релігійну карту України, то є всі підстави думати, що даний візит на ній ніяк не позначиться.

- Приїзд Патріарха Кирила - знакова подія для всіх православних. А якщо припустити, що після його візиту до України об'єднаються УПЦ КП і УПЦ МП? Якщо ні, то що може перешкодити цьому?

- Відносно цієї проблеми були проведені опитування громадської думки, і всі вони в цілому показали, що люди не вірять в швидке об'єднання УПЦ КП і УПЦ МП. Не вірю і я, оскільки не бачу реальних дій до цього і не бачу готовності хоч би до мирного співіснування. Зрештою, попередні спроби переговорів між УПЦ КП і УАПЦ або УПЦ МП і УАПЦ були спочатку непаритетними і амбітними. Здавалося, що хтось хоче когось використовувати або робить це "для галочки".

Думаю, спершу потрібно говорити не про "технічне" об'єднання, а про мирне співіснування. А для цього треба відмовитися від взаємної агресії, вести переговори про співпрацю в соціальній і богословській сферах. Наприклад, підготувати якісні переклади українських текстів богослужінь, щоб в храмах православних конфесій велися однакові богослужіння. Якщо люди шкодують про розкол, якщо не бачать принципових відмінностей між конфесіями, то це і є привід для владик сісти за стіл переговорів і примирення. А для успішності цього потрібне бажання, конкретна і погоджена щоденна робота.

- Як Ви відноситеся до зусиль В.Ющенко по створенню Помісної Церкви - чи повинен займатися цим Президент?

- Я в цілому позитивно оцінюю ініціативи глави держави, як і інших політиків, відносно побудови помісної Православної Церкви. Важко назвати негативною політику президента, якщо її метою є об'єднання країни. Інша справа, що не завжди ця політика є послідовною і методологічно правильною. Вона відбувається хвилями: то цунамі, то повний і тривалий штиль. В оточенні В.Ющенко немає політиків, які згодні працювати в цьому напрямі по його концепції. Вже в 2005 році було чітко видно, що довкола президента є люди, які симпатизують зближенню з Константинопольським патріархатом, і є ті, які відверто лобіюють інтереси Московського патріархату. Мені запам'яталося, як тодішня прес-служба УПЦ МП на чолі с В. Анісимовім хвалилася конфіденційною інформацією, отриманою від "своїх" людей в секретаріаті президента. Якщо таке оточення і такі підлеглі, то будь-яку справу можна завалити.

Враховуючи інформаційну і ідеологічну незахищеність України, проблема побудови помісної Православної Церкви є і частиною політики державної безпеки.

- У цьому контексті цілком логічне питання про зняття О.Сагана з поста голови Держкомітету у справах релігій і національностей. В УПЦ МП його "звільнення" пов'язують з візитом Патріарха Кирила до України. Чи це так?

- Офіційно це ніде не звучить. І Олександр Саган, і Юрій Решетніков - фахівці високого рангу у сфері свободи совісті. Я впевнений, що справа якісного оновлення державно-конфесійних стосунків, яке почав О.Саган, Ю. Решетников гідно продовжує.

Звільнення О. Сагана, як сказано в офіційних поясненнях уряду, було викликане конфліктом між ним і урядом. Мені відомо, що під нього вже давно "копали" ті, хто б хотів узяти під свій контроль проблеми еміграції і біженців, вони входять у ведення комітету. Як відомо, це зараз досить прибуткова справа - Євросоюз дає гранти на те, щоб в Україні з повагою відносилися до емігрантів і їх прав. Не думаю, що були серйозні зауваження відносно діяльності О. Сагана у сфері свободи совісті або міжнаціональних стосунків - навпаки, тут він заслуговує лише на похвали.

Втім, О.Саган - відомий прибічник зближення з Константинопольським патріархатом і багато зробив для цього, зокрема, в згаданому 2005 року, та і пізніше. Звичайно, його позиція не влаштовувала деяких представників УПЦ МП. І якби дійсно виявилось, що хтось в УПЦ МП вплинув на зняття О.Сагана з посади керівника Державного комітету у справах національностей і релігій, то це був би міждержавний скандал. Було б потрібно втручання президента України як конституційного гаранта її безпеки і покарання тих посадових осіб, які це допустили. Але я прибічник принципу "презумпції невинності" - нікого за руку не зловили, а тому не можна когось в чомусь звинувачувати.

Не варто забувати, що зараз йде судовий процес відносно законності звільнення О. Сагана, тому до його завершення не можна однозначно говорити, що він не є головою комітету.

Розмовляла Алла Бойко, для "Портала-Credo.Ru"

http://christusimperat.org/uk/node/16440