Отці Церкви та святі про харизми

• Категорія:

• Харизматична онова

Тепер розгляньмо, що про харизми навчали Отці Церкви.

Св. Іреней з Ліону у своїй монументальній праці «Проти єресей», боронячи правдивість Католицької Церкви, наголошує, що не лише своїм навчанням Церква залишається вірна Христові, але й практикуванням харизм (як це прийнято було в Церкві ще від апостольських часів), а особливо ж дару мов, пророкування, пізнання, авторитету над злими силами, зцілення (див. «Аd vеrsus hеrеsае», V, 6, 1.).

Один з найвідоміших пустельників християнської старовини св. Антоній Великий у свої повчаннях зазначав необхідність для нормального християнського життя дару розрізнення духів та вказував на те, що харизми не є виявом святості, а лише даром Духа .

Великий катехит патристичної доби св. Кирило Єрусалимський в своїх катехизах неодноразово згадує особливі харизматичні дари Святого Духа. Пояснюючи своїм слухачам зміст назви «католицька Церква» св. Кирило каже: «Церква називається «католицькою» тому, що вона є розповсюдженою по цілому світі, всюди навчає ту ж саму науку, всюди має харизми Духа» (Cаth., 18, 23). Споміж харизм св. Кирило згадує дар мов (ґлосолялію), дар пізнання, дар мудрості, дар пророкування, дар авторитету над демонами (див. Cаth., 16, 11); дар чудес та дар віри, не тої віри, котра нам необхідна для вічного спасіння, а тої надзвичайної віри, котра є джерелом дару чудес (див. Cаth., 5, 10 - 11).

Св. Василій Великий, батько спільного монашого життя, один з найбільших Отців і Вчителів Церкви, котрого як Отця Церкви почитає і Католицька і Православна Церква, говорячи про діяння Святого Духа в Церкві, каже, що Дух Святий дає Церкві всю різноманітність служб і харизм, та в особливіший спосіб наголошує дар творити чуда, дар оздоровлення, дар служіння, дар мов. (див. PG 32,141А).

Максим Ісповідник перераховує наступні харизми: слово мудрості, дар віри, дар розуму, дар оздоровлення, але каже, що є ще багато інших харизм (див. PG 90, 1308).

Св. Іларіон каже, що Дух Святий дає нам через харизми можливість діяти в Його силі (див. PL 10,75).

Єпископ Діадох Фотіценський одну свою проповідь присвятив харизмі розпізнання духів (див. PG 65, 1176).

Св. Авґустин Гіпонський описує дар мов як молитву, котра є настільки невимовною, що наш дух, послуговуючись нашим язиком, говорить незрозумілою мовою, мовою, котра є понад усі людські мови (див. СС 38, с. 254).

Св. папа Григорій Великий, великий обновитель церковного життя на Заході і автор візантійської літургії Передосвячених Дарів, вчить, що Дух Святий вдосконалює Церкву харизмами, до яких він зараховує дар пізнання, мудрості, пророкування, оздоровлення хворих (див. СС 142, с. 322).

Св. Петро Дам'янський також говорить про наступні харизми: дар мов (ґлосолялію), дар пророкування, дар пізнання, дар одкровення Божого (див. PL 144, 982 - 983).

Багато християнських авторів з епохи Отців Церкви говорить про харизми в своїх творах. Цікаво спостерегти, що пишучи про харизми, вони не відчувають потреби пояснювати, що таке харизми і як вони діють. Очевидно, що християни тих часів зі свого повсякденного життя добре знали все про харизми.

У середніх віках і аж по ХХ століття богослови мало пишуть про харизми, але харизми не зникають з повсякденного життя Церкви. Найбільший богослов середньовіччя св. Тома з Аквіну, котрий старався виробити богословську систему, котра би охопила всі питання християнської віри, роздумуючи про сходження Святого Духа на вірних, каже, що Дух Святий приносить вірним свої харизми, а зокрема: дар чудес, дар пророкування, дар оздоровлення (див. Sum. thеоl. І, q.43, а.6, аd 2). Хоча, як вже сказано, харизми і зникають з богословських трактатів, та все ж таки вони не зникають з життя Церкви. З життєписів святих довідуємося, що всі святі мали харизми, які і практикували. Згадаймо декілька найвідоміших випадків:

• воскрешали померлих: св. Колета, св. Іґнатій Лойольський, св. Аполінарій, св. Франциск Ксаверський, св. Абондій;

• мали особливий дар авторитету над демонічними силами: св. Кипріян, св. Антоній Великий, св. Прокоп Чеський, св. Франциск з Асижу (котрий виганяв бісів, не будучи священиком), св. Антоній Падевський;

• мали дар білокації (надприродна можливість одночасно перебувати і діяти на двох віддалених місцях): св. Антоній Падевский, св. Альфонс Ліґорі, св. о. Піо;

• левітували (підносились над землею) в часі молитви: св. Степан Угорський, св. Терезія з Авіли, св. Домінік Савіо;

• даром пізнання могли проникнути в тайни людської совісти: св. Іван Марія Віяней, св. Леопольд Богдан Мандіч; св. о. Піо;

• розмовляли з тваринами: св. Антоній Пустельник, св. Франциск з Асижу, св. Антоній Падевський;

• мали автентичні візії: св. Антоній Пустельник, св. Іґнатій Лойола, св. Іван Марія Віяней, св. Іван Боско, св. Марія Марґарета Алякок, св. Бернардета Субіру, св. Яцінта, св. Франціско, Луція з Фатіми;

• помножували хліб: св. Домінік і св. Іван Боско;

• мали дар ксенолялії: св. Вінцент Ферарський, св. Фрациск Ксаверський;

• пророкували: св. Франциск з Асижу, св. Женовева Парижська, бл. Оксана Которська, св. Колета, св. Франциск Ксаверський;

• зціляли хворих: св. папа Александр І, св. Филип Нері, св. Франциск Ксаверський, св. Ріта да Касціа, св. Дієґо Іспанський, св. Гіяцинт Шлеський, св. Вольґанґ, св. Франциск Паольський;

• робили чуда: св. Донат, св. Доротея, св. Ісидор, св. Едвард Анґлійський, св. Бенедикт, св. Сколастика, св. Єлисавета Угорська, св. Бернард з Клєрво, св. Франциск Ксеверський;

• носили на своєму тілі рани Христові (стигми): св. Франциск з Асижу, св. Катерина Сієнська, св. Вероніка Джуліані, св. о. Піо.

Католицька Церква має без ліку святих, що оздоровляли хворих, виганяли бісів, знали сокровенні таємниці, говорили на мовах або були зрозумілі людям, чиєї мови не знали, воскрешали померлих, левітували, пророкували, роками жили без будь-якої їжі чи напою, ходили по воді, яким ні вогонь, ані вода не могли нашкодити, не брали їх ані зброя, ані отрута.

Тут особливо хотів би згадати св. Іґнатія з Лойоли. Особливо тому, що в своєму «Духовному щоденнику» він описав функціонування деяких харизм. У цьому щоденнику св. Іґнатій занотував опис феномену, котрий відбувся після Служби Божої, котрий він називає «локуела» (lоquеlа). З опису цього феномену знавцям вдалося встановити, що Іґнатій описує те, що тепер в харизматичних колах називають даром мов. Іґнатій також дуже докладно описує і ставання волосся дибки, відчуття сили, що пливе цілим тілом, відчуття приємного сильного тепла в цілому тілі, або окремих органах. Всі ці феномени добре відомі католикам-харизматам сьогодні.

Св. Іґнатій Лойола, відомий не лише як засновник Товариства Ісуса (Чину оо. Єзуїтів), але і як автор «Духовних вправ» - книжечки, що має свій незаперечний вплив на католицьку духовність до сьогоднішнього дня, в своєму біблійно-богословському дослідженні на тему «Харизми і харизматична Онова» др. Франциск А. Сулліван, описуючи тему хрещення в Святому Дусі, пише наступне стосовно «Духовних вправ»: «Перш за все, існують дуже вагомі аргументи, щоб вважати, що такі нові «послання Духа» або «хрещення в Дусі» завжди відбувались з людьми протягом християнської історії. Практично, життя кожної святої особи, канонізованої чи ні, зазвичай, включає в себе деякі переломні моменти, навернення, котрі означували кардинальну зміну їхнього особистого життя. Це власне є те, що св. Іґнатій очікує, як наслідок проходження тридцятиденних духовних вправ. І очевидним є те, що Іґнатієві духовні вправи давали власне цей плід багато разів протягом останніх чотирьох століть. Св. Іґнатій нам каже, що він бажає, щоб протягом цих духовних вправ власне «сам Сотворитель і Господь особисто самого себе вляв в побожну душу, яка шукає волю Божу, щоб її розпалив своєю любов'ю і славою, і щоб її сформував так, щоб вона в майбутньому краще служила Богові». Коли читаємо цей уривок «Духовних вправ», можемо собі поставити запитання про те, чому св. Іґнатій виразно не говорив про Святого Духа, як про несотворений Дар, яким Бог самого Себе комунікує душі. Найвірогідніше його мовчазливість про святого Духа в «Духовних вправах» дасться протлумачити його старанням, щоб ця книжечка не привела до сумніву, що він належить до секти алумбрадосів. Але ми не маємо жодних причин не розпізнати Духа Святого в тих місцях «Духовних вправ», де св. Іґнатій говорить про «Сотворителя і Господа, який самого себе особисто вливає (комунікує) душі, розпалюючи в ній свою любов і славу», або коли каже, що «єдино Сотворителю належить прийти в душу, сповнити її, діяти на неї, повністю її притягнути до себе в Божественній возвишеній любові»».

©Milites Christi Imperatoris