Категорії

Search

Tags

Дари Святого Духа для євангелізації


Дари Святого Духа дані нам, щоб зробити нас місіонерами


Потреба євангелізації

Під час свого понтифікату Святіший Отець папа Іван Павло II не раз закликав католиків до "нової євангелізації", і в своїй енцикліці Redemptoris Missio зазначив, що "місія Христа Спасителя, довірена Церкві, ще дуже далека від виконання" (Вступ, 1 розділ).

Церква не існує сама для себе. Церква є для всіх і не може задовольнятись малим стадом, яке наразі складає всю паству. Християни не можуть і не повинні бути захоплені морем секуляризму, який загрожує їх вірі. Як свідків Христа, їх торкнулась сила Духа, і вони, в свою чергу, повинні давати свідчення і торкатись життів тих, хто не вірить. Це поміщає і окремих християн і християнську церкву в постійний стан місіонерства!

Ісус отримав Св.Духа і став свідком Отця, коли був хрищений Св. Йоаном на ріці Йордан. Потім в синагозі, пояснюючи важливість того, що сталося, він сказав: "Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним" (див. Лк. 4,16-19). Ісус є місіонером в повному розумінні!

Це той самий Ісус, котрий каже нам "Тут і тепер" (kairos). Отримайте силу Духа і будете моїми свідками.

Дух дається нам, щоб ми могли стати місіонерами. Хрещення Святим Духом представляє цей заклик до місії.

Сьогодні Церква потребує відновити значення євангелізації, яка є повною плодів згори, коли стає плодом особистої П'ятидесятниці. Було підраховано, що є майже вісімдесят мільйонів католиків, які отримали "нове вилиття Святого Духа". Ці люди мають і обов'язок, і привілей бути "уповноваженими", щоб іти євангелізувати. Господь знову звертається до нас з тим самим закликом, з яким звертався до Ісаї: "Кого б мені послати? Хто нам піде?" Нам слід молитись до Духа, аж поки відповідь стане такою ж стверджувальною, як у пророка "Ось я, пошли мене!" (Іс. 6,8-9).

Чуда, знаки і дива

В книзі Діянь апостолів, апостоли, яких переслідували за їх віру в Євангеліє, просили Бога про потужніше свідчення, яке би супроводжувалося зціленнями, чудами і знаками. Господь відповів на ці молитви, оновивши дари Св.Духа (Ді. 4,30).

В наступній главі Діянь, Св. Лука описує як, незважаючи на переслідування - і через них, Бог вислухав свою Церкву. "Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі." (Ді. 5,12)

Дивовижне оздоровлення кривого, здійснене Петром і Йоаном спричинило наверенення більше п'яти тисяч чоловіків (не враховуючи жінок і дітей) до Божого Слова (Ді. 4,4).

Християнська Церква - плід П'ятидесятниці - народилася не лише з проповідуванням Слова - яке спричинило три тисячі навернень і хрещень на раз (Ді. 2,41) - але також і з служінням зцілення. Святий Дух потребує навертати грішників не лише з допомогою проповідування, але також з допомогою знаків, які супроводжують поширення Євангелії, як обіцяв і Він виконав Ісус (див. Мк. 16,20).

Апостол Павло також нагадує нам як: "Бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім..." (ІСол. 1,5) ... "силою знаків і чудес, силою Святого Духа" (Рим. 15,18-19). Знаки, чуда, дива і зцілення є, таким чином, найсильнішими і найбільш потужними доказами, які Святий Дух надає згідно Слова Євангелії і для навернення невіруючих.

Використання харизм в Церкві сьогодні

Розглянувши вчення ранньої Церкви, слід навчитись цінувати використання харизм у євангелізації.

Сьогоднішня Церква має таку ж саму силу для проповідування, зцілення і виганяння демонів, яку мала рання Церква. Таким чином триває спасаюча сила Ісуса в історії, в основному через те, що Ісус Христос є "той самий вчора, сьогодні і завжди" (Євр. 13,8), але і через те, що Його Церква є та сама, бо Він пообіцяв їй Свою постійну присутність. "Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт 28,20).

Таким чином, сповіщення звістки Спасіння без продовження цих самих діл Христа було б зрадою Божого доручення Церкві. Це зробило би з християнства всього-на-всього абстрактну і теоритичну доктрину Спасіння, в якій саме Спасіння не мало би справжнього місця. Концепція Спасіння без ефективного свідчення є пустою риторикою. "Христос є Спасителем людства"! (Redemptor Hominis)

Ісус сказав: "Проповідуйте, зцілюйте, виганяйте демонів" (див. Мт. 10,7-8) тому, якщо в Церкві ми лише проповідуємо, то ми не виконуємо Божу Волю. Місія Ісуса і Церкви не закінчилась, а мусить тривати працею сучасних апостолів, які проповідують і роблять ті ж діла, які робили Ісус і апостоли. Ісус же, навпаки, наполягав на тому, щоб вони робили "більші діла від тих, які робив Він сам", оскільки ідучи до Отця, Він доручив Церкві завдання продовжувати Його місію.

Слідуючи цьому, офіційна наука Церкви, як було сформульовано під час II Ватиканського Собору, заохочує використання харизм для євангелізації, як вказано в Догматичній конституції про Церкву. "Харизми корисні для віднови і поширення Церкви" (Lumen Gentium 12).

Катехизм Католицької Церкви висловлює таку ж думку. У ньому сказано:

1508: Святий Дух дає декому спеціальну харизму оздоровлення (див. І Кор. 12,9;28;30), щоб проявити силу Благодаті Воскресіння

1509: "Зцілюйте хворих"(Мт. 10,8). Цю місію Церква отримала від Господа і намагається втілювати її через оздоровлення, яке пропонує вбогим, і через заступницьку молитву, що їх супроводжує. І таким чином вона дає свідчення живої присутності Христа, який є Лікарем і душі, і тіла.

Варто усвідомити, наскільки важливо дотримуватись авторитетного вчення церковної влади, і взяти на себе завдання продовжувати місію євангелізації в Церкві, беручи на себе і відвагу, і ризик використання харизм в проголошенні Божого Слова.

Доктрина Церкви вказує на важливий момент: якщо християни не використовують дари і харизми Св.Духа, то вони (харизми) загинуть. Саме тому нам на допомогу приходить Слово Боже, заохочуючи нас щиро і покірно прагнути харизм для повчання Церкви (І Кор. 12,4-11, Еф. 4,11, Рим. 12,6-9) і в той же час усувати кожну перепону, яка обмежує їх використання: "Щож до духовних дарів, то я, брати, не хочу, щоб ви про них не знали" (І Кор. 12,1).

Ми в Церкві століттями чекали на сповнення належними Дарами Св.Духа. Ми повинні докласти всіх можливих зусиль, щоб стати тими свідками, яких вибрав Бог, і які покликані "йти і плід принести, та щоб тривав цей плід" (див. Ів 15,16).

 

© Milites Christi Imperatoris