Дружба, зв’язок християн (5)

• Категорія:

• Дружба

Ці біблійні розмірковування узгоджуються із роздумами Аристотеля. Грецький філософ бачить дружбу лише між чеснотливими людьми. Саме чеснота поєднує двох осіб у гарній дружбі. "Найдосконалішою дружбою, пише наш філософ, є дружба, яка існує між добрими людьми". Натомість Біблія підкреслює, що: "Дурень твердить: "Нема в мене друзів" (Сир 20, 16) Християни отримали розуміння задуму Божого та його мудрості. Вони живуть вірою та прилучаються до любові до свого Бога та своїх братів та сестер.

Вони є "чеснотливими" людьми. Вони повинні бути такими! Звільнені у Христі, вони живуть свободою дітей Божих, ведених Святим Духом. Вони повинні жити нею! Оновлені у своєму дусі, щоб бути відновленими на образ свого Спасителя та Отця, вони відчувають радість від правди. Вони повинні її відчувати! Ось до якої дружби покликані християни!

Християни можуть жити нею лише бачачи один одного та зустрічаючись. Божественне Провидіння чинить все, щоб так було між християнами. Чи змінність у Європі не запрошує християн жити одні поблизу інших, хоча вони і не належать обов'язково до одного віросповідання? Їхня дружба дає їм смак до життя, що не схожий на жоден інший. Вони воскресають разом із Христом, як про це говорить апостол Павло (Кол 3, 1; Еф 2, 6). У них перебуває Святий Дух, який дає життя їхньому смертному тілу (Рим 8, 11). Якість їхньої дружби є мірою життя, яким вони живуть. "Хто Господа страхається - зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде", пояснює Старий Завіт (Сир 6, 17). Християни, правдиві друзі Христа, відкривають себе друзями одні одних. Вони причащаються у таємниці, яку поділяють: життя воскреслого, що стало їхнім власним життям. Їхня жива надія міцно скріплює їхню дружбу та робить її незламною. Саме мірою їхньої дружби учні Христові визнають себе такими та є визнаними світом. Сила їхньої любові вимірює їхню залученість у віру та надію жити згідно святої Ісусової молитви: "Щоб усі були одно!"

П'єр д'Орнелляс
Директор Кафедральної школи, єпископ-помічний Парижа

www.ecumenicalstudies.org.ua/data/

1. Aristote, Ethique à Nicomaque (Аристотель, Нікомахова етика), VIII, 6, op. cit., ст. 215.

За матеріалами Католицький Медіа-Центр