Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Урок 1 – Біблія і ми
Категорія:
- Біблійна школа
Саме слово "Біблія" походить від грецького слова «табібліа», що означає "книжечки". В українську мову воно прийшло через латинську, в якій існує в жіночому роді (в грецькій же стоїть в чоловічому). Біблія складається з книг Старого і Нового Завітів. Відразу потрібно звернути увагу на велику різницю між союзом і завітом, що особливо добре показано у перекладі Біблії о. Хоменка. Дуже часто на українську мову слово союз перекладають з єврейського «беріт» власне як слово заповіт, але це не завжди одне і те ж. В одному контексті воно означає саме союз, в іншому ж заповіт. Союз це те, що Бог зробив з людиною, співвідношення Бога і людини. Основною метою союзу є добровільне виконання людиною Божої волі - людина дбатиме про Божі справи на землі, а Бог бере під опіку людину і всі її турботи. Заповіт же - це тестамент, це дещо кимось залишене нам для певної мети.
Що таке Святе Письмо в житті християнина?
Святе Письмо каже, що ми є спадкоємцями Божими (Гал. 4,7). Що ж міг залишити нам Бог у спадок?
Він міг залишити нам все, бо є Царем всього, що нам потрібно для життя і навіть більше. Святий Атаназій Александрійський дуже гарно каже, що Бог нам лишив свою божественну природу, він хоче нас підняти до найбільшого достоїнства і ми вже маємо те достоїнство, як Божі діти, але, на жаль, живемо як найубогіші жебраки...
Чому? Тому що не вміємо читати заповіту або взагалі його не читаємо і значення його в нашому житті дуже маленьке. Досить часто в наших домівках можна побачити Святе Письмо на почесному місці, з якого раз на тиждень обов‘язково витирається порох, але взявши його до рук ... Переважно це мадридське видання 60-х років, де сторінки ще склеєні після друку. Не дуже розумно мати заповіт, мати цілий світ у спадщину і не скористатися з того. Яка мені користь з того, що десь хтось гіпотетично залишив мені величезну спадщину: фабрики, заводи, землю, маєтки? Доки я не маю заповіту, оформленого на мене, доки я його не перечитав, доки не знаю де та фабрика чи завод і як називаються я не можу взяти їх у посілість. Так само і з нами. Святий Павло каже, що Бог нам може дати всього вдосталь і ще більше (2 Кор. 9, 8).
В Євангелії від Марка 16,16 і далі є дуже цікаві слова: "хто увірує і охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осудженний. Ось чуда, що будуть супроводжувати тих, хто увірує", -- не тих, які будуть проповідувати слово боже, а тих, які будуть хрещені, -- "Моїм ім‘ям виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не зашкодить їм; на хворих будуть руки класти і добре їм стане." Отож, маємо таку обіцянку, але що вона варта, коли не можемо на неї покликатись? Ще один цікавий аспект, ми вважаємо, що маємо віру, адже для всякої молитви потрібна віра. Але на чому побудована наша віра? Адже диявол найбільш зацікавлений, щоб у нас ту віру вкрасти.
Сам Ісус показав нам найдієвіший метод боротьби зі злом, коли сатана спокушав Його в пустелі. Він не говорив не знати як мудро, лише, так би мовити вдаряв цитатами із Святого Письма і диявол був змушений відступити. Ось найкраща зброя для духовного росту, для духовної боротьби. Незнання ж Святого Письма і цитат з нього тяжко може бути якось використано при потребі. Цікаво, що Святе Письмо, коли говорить про об'єктивний аспект слова Божого, називає його в Новому Завіті грецьким словом «лоґос», тобто в більшому розумінні як науку, об'єктивну інформацію. В той же час, коли говорить про слово Боже, яке потрібне нам для повсякденного життя - то користується грецьким «рема». Рема - слово, яке є проголошене, яке є активне в нашому житті, то є слово Боже, яке пристосоване або відноситься до конкретної життєвої ситуації. Незнання нами Біблії диявол з легкістю буде використовувати. Як ми зможемо боротися словом Божим проти спокус, коли в голові будуть постійно крутитись вкладені дияволом сумніви: чи вірно я процитував, чи це справді означає те, що я думаю, чи взагалі ця цитата з Біблії... Тільки у випадку, коли ми можемо опертись на цілий контекст Книги, опертися на науку Церкви, цитати Святого Письма стають грізною зброєю.
Ще кілька слів про складові Біблії. Знаємо вже, що вона складається з двох частин - Старого і Нового Завітів. Католицький канон визнає канонічними, натхненними, тобто даними Богом, 72 книги, з яких 45 належить до Старого, а 27 до Нового Завіту. Православна Церква додає ще 4 книги до старозавітнього канону, тому має всього 76 книг. Протестанти ж визнають лише 40 книг Старого Завіту і відповідно мають 67 книг. Чому таке різне розуміння і визнання щодо книг Святого Письма розглянемо трохи згодом.
