В кого ми віримо і чи віримо взагалі?

14-07-2008

Обличчя держави , нації завжди асоціювалося з людьми , які її презентують .
А хто ж представляє український народ ?

Це ті люди про яких ми чуємо кожен вечір в інформаційних випусках новин, бачимо їх обличчя і покладаємо на них надії і сподівання про подальше майбутнє України.

Останні роки стали мабуть серйозним випробуванням на прочність надій , які кожен покладав на український політикум . Багато хто розчарувався і недовіряє ніякій з політичних сил .

В даному контексті було б цікаво подивитись на людей, які стоять у керма держави і задати питання а у що вірять вони ? Хто вони ті люди, що будують українську державу ? В кого вони вірять і які в них ідеали і цінності ? У багатьох, мабуть, склалося враження про повну відсутність будь-яких ідеалів, порядності і чесності в українській політиці.

Якщо розглядати вищих посадових осіб і їхнє віросповідання, то серед депутатів ВР більшість або атеїсти, або прихожани різних церков. Також серед депутатів немало тих, хто шукає Бога поза традиційним для України православ'ям. Провести чіткий аналіз віросповідання вищих чиновників досить важко , оскільки релігія , віра в Бога є чимось дуже особистим , і небагато хто хотів би афішувати подібну інформацію .

Проте широко відомо, що Президент і Прем'єр-міністр є православними віруючими. Зараз з поверненням до християнських цінностей в Україні , для багатьох дотримання віросповідання, походи в церкви за участі преси стало свого роду політичною рекламою.
В українському парламенті присутні представники практично всіх напрямів релігій розповсюджених в Україні. Причому значну частину парламенту складають люди, які асоціюють себе як атеїстів.
Одним з найбільш екзотичних депутатських віросповідань стало неоязичництво.

Яке самі оригінали вважають якраз найбільш традиційною для України релігією, всього лише витісненою християнством. Вони іменують його «Рідною Українською Національною вірою» (Рунвіра). Згідно її вченню, українці мають своє розуміння вищої сили, що явилась їм під ім'ям Дажбога. Християнську релігію рунвіровці заперечують, як окупаційну. Вони вважають, що християнство не тільки потіснило їх, але і привласнило собі їх свята, замістивши, наприклад, Різдво світла Дажбога Різдвом Христа, а також викрало і їхнє власне слово «православ'я», що нібито використовувалось язичниками.

Українське язичництво, втім, «хворіє» на цілком православні недуги: воно теж розкололося на декілька організацій, кожна з яких оголошує себе єдино вірною заповітам Дажбога. У яку з розрізнених груп шанувальників віри в українського бога входять народні депутати Левко Лукьяненко і Григорій Омельченко залишається загадкою - але вони відносять себе цієї релігії.
Так зокрема книзі Лукьяненка «Національна ідея і національна воля» було викладено його бачення духовності українців. У цій збірці приводиться промова пана Лукьяненко під час «священної години» в одній з общин Рунвіру, де він відзначає, що якби не хрещення Київської Русі, то разом з християнством на Заході, мусульманством на Півдні і буддизмом на Сході була б держава Україна зі своїм окремим єдиним Дажбогом. «Україна - велика країна, і ареал дажбожій був би ширший за ареал іудейської віри», - розповідав пан Левко. І в продовження: «Я ненавиджу християнську покірливість і «непротивлення злу насильством». Мені подобається дохристиянський принцип справедливості: на силу слід енергійно відповідати силою. Я ненавиджу підступну догму, яку творці християнства поширюють (не між собою, а серед українців!!!): «Немає влади не від Бога». Значить, і татарська, і польська, і московська влада над Україною - це від Бога! Потрібно з хороброго княжого дружинника, із справжнього козака перетворитися на покірлеве телятко, щоб прийняти в своїй душі цю підлу рабську фразу», - говорить Лукьяненко своїм єдиновірцям.

Не відрікається від Рунвіри і інший «бютовец» - Григорій Омельченко. Подробиці його світогляду відшукалися в його власній статті, опублікованій пару років тому в журналі «Універсум»:
«можливо, хтось вважатиме мене єретиком і буде готовий спалити мене на вогнищі або закидати каменями, але я впевнений: поки ми не матимемо своєї, української Біблії, ходитимемо обхідними шляхами. Поки не повернемося до іспоконвічної віри, яку поховали, а замість неї нав'язали нам християнство, упровадили його насильно мечем і кров'ю, - доти будемо такими, як сьогодні. Українською Біблією, мені здається, повинна стати Священна книга слов'ян - «Велесова книга» (популярне в неоязичницьких колах слов'янське зведення історії і міфів Стародавньої Русі) і «Кобзар».

Якщо лідер БЮТ називає себе православною християнкою і навіть нагороджена декількома церковними орденами, то її беззмінний заступник в політиці Олександр Турчинов - як відомо, член церкви євангельських християн-баптистів. Найчастіше він відвідує молитовний будинок на столичному Печерську.

Натяки на політику в церковних виступах Олександра Турчинова є видимими лише зрідка: безпосередньо про неї він ніколи не говорить . До євангелістів колишній начальник відділу агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу Олександр Турчинов прийшов не відразу. За його словами, після розвалу Союзу, коли настав час нових ідей і героїв, Турчинов ухвалив рішення хреститися по православному обряду. Проте православ'я так і не дало відповідей на всі його духовні питання, і він продовжував шукати. І знайшов - конфесію, в якій обряд, - не найважливіше.

Колишній депутат від БЮТ, а зараз голова Верховного Суду України Василь Онопенко, - євангельський християнин. Як писали в газеті «Наріжний камінь», «в 1997 р. він свідомо прийшов до Бога, прийнявши водне хрещення». А у виданні Церкви адвентистів сьомого дня він довгий час навіть вів колонку «консультація юриста».

Ще один нардеп - Святослав Олійник, якому 31 рік і який знову-таки з БЮТ, - тяжіє до буддизму. Недавно навіть з'їздив до Непалу і жив там при монастирі буддиста.
Сам він говорить, що просто вивчає всі світові системи знань:
- Я виходжу з того, що в світі існують два полюси людської цивілізації, що зберігають традиції знань: східний - в Гімалаях, в монастирях буддистів, і західний - в Англії за огорожами оксфордських коледжів. Я побував в обох, щоб особисто доторкнутися до них.

Проте, за словами депутата, він залишається православним і продовжує ходити в церкву - правда, з тією обмовкою, що християнська церква зараз має мало спільного з вченням Ісуса Христа.

Якщо ж судити в цілому про націю , то статистичні дані говорять, що на найбільше християнське свято Великдень в церкви прийшло близько 12 млн. людей . Згідно останнього перепису населення майже 33 млн вказали, що вони вірять в Бога.

Який відсоток з них прийшов не просто посвятити їжу за традицією , і номінально вважається віруючим , а намагається жити по законам Божим і будувати відносини з Ним, залишається здогадкою . Проте кожен може сам дати відповідь на це питання , запитавши у себе. І кожен українець, спостерігаючи за політичною кризою в державі , в суспільстві , може побачити в образі влади, яку роздирають чвари і боротьбі за гроші , славу, вплив за будь-яку ціну, свій образ.
По метеріалам журналу Фокус.

http://ua.christiantoday.com/article/2309.htm
http://ua.christiantoday.com/article/2309-2.htm
http://ua.christiantoday.com/article/2309-3.htm