Антоніо Вівальді

• Категорія:

• Християнські композитори

• Теги:

• культура і суспільство

Анто́ніо Лучіо Віва́льді ( 4 березня 1678, Венеція - † 28 липня 1741, Відень) - італійський композитор, скрипаль-віртуоз, священик. Вівальді вважається одним з найбільш видатних представників італійського скрипкового мистецтва XVIII ст. Ще за життя він отримав широке визнання у всій Європі. Майстер ансамблево-оркестрового концерту - «кончерто гроссо», засновник жанру сольного інструментального концерту, автор 27 опер («Роланд - уявний божевільний», «Нерон, що став Цезарем», «Коронація Дарія», «Обман, що тріумфує в любові», «Олімпіада», «Гризельда»), ораторій («Мойсей, бог фараона», «Торжествуюча Юдиф», «Поклоніння волхвів»), 56 світських кантат, духовної музики («Stabat Mater»), мотетів, псалмів, інструментальних творів та 465 концертів (серед них 49 концертів grossi).

Вівальді в основному відомий завдяки своїм інструментальним концертам, особливо для скрипки. Його найбільш відомою роботою є серія з 4-ох скрипкових концертів «Пори року». Ще за життя він став відомий як композитор, здатний за п'ять днів створити триактну оперу. Вівальді прославився на всю Європу як скрипаль-віртуоз.

Коли він вирішив стати священнослужителем, тоді в Італії було звичною справою поєднувати духовну та музичну кар'єру. 18 вересня 1693 року Антоніо був пострижений у ченці, а 1703-го його висвятили у сан священика. Незабаром, через руде волосся, Вівальді прозвали Prete Rosso, «Рудим Священником». Наступного дня він відслужив першу самостійну Службу Божу в церкві Сан-Джованні ін Оле. Невдовзі, 1704 року, він отримав дозвіл не брати участі у служінні Літургії через слабке здоров'я ( хворів на астму), тоді він став учителем гри на скрипці (maestro di violino) у консерваторії, церковному притулку для дівчат-сиріт «Пієта» у Венеції. Після його призначення сиріт почали визнавати і поважати навіть за кордоном. Вівальді написав для них більшість своїх концертів, кантат і духовної музики. Він є одним з композиторів, що почали розвивати музику бароко до стилю імпресіонізму. Вівальді також вважають попередником композиторів-романтиків. Його концерти та арії мали глибокий вплив на Йоганна Себастьяна Баха (що позначилось у його «Страстях» і кантатах). Бах переклав декілька концертів Вівальді для соло клавіатури.

Вівальді - найбільш видатний представник італійського скрипкового мистецтва XVIII ст., який затвердив нову драматичну, так звану «Ломбардську», манеру виконання. Таким чином він уплинув на розвиток віртуозної скрипкової техніки. Музичний стиль Вівальді вирізняється мелодійною щедрістю, динамічністю та експресивністю звучання, прозорістю оркестрового письма, класичною стрункістю разом з емоційним багатством.

Уплив музики Вівальді на німецького композитора Й.С.Баха був, безсумнівно, величезним. Внутрішня близькість з музикою Вівальді відчутна в різних творах Баха аж до його знаменитої «Високої» Літургії сі мінор. За словами А. Казелли, «Бах - його найбільший шанувальник і, ймовірно, єдиний, хто в той час зміг зрозуміти всю велич цього музиканта- генія». У XVII-XVIII ст. Вівальді забули, і лише у XX ст. він отримав належне визнання.

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове