Катакомбний період УГКЦ привів церкву до духовного очищення, – експерт

27-12-2010

• Категорія:

• Теги:

• УГКЦ

Діяльність Греко-Католицької ієрархії у підпіллі засвідчила, що досвід катакомбного церковного життя суттєво позначився на якості служіння її архиєреїв. Таку думку висловив науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ о. Тарас Бублик.

За його словами, екстремальні обставини підпілля вносили нові, невідомі раніше особливості у саму сутність єпископського служіння. Постійні переслідування та гоніння, загроза арешту, а то й небезпека самому життю, однаково стосувалися як владик, так і духовенства та мирян.

«Спільні страждання і взаємна підтримка у протистоянні режимові сприяли небувалому зближенню пастирів і пастви. Довоєнний образ єпископа («князя Церкви», що мав велику владу, освячену традицією, яку визнавала і протегувала держава, підкріплену навіть зовнішніми ознаками владарювання, який стоїть над клиром і вірними) змінився на образ «духовного батька», який перебуває між своїми духовними чадами. Його моральний та суспільний авторитет найперше залежав від того, наскільки він здатний у нелегких умовах зберегти свою «родину». Це упокорення владик, і до якоїсь міри священиків, мало велике значення, бо провадило до духовного очищення», - вважає Тарас Бублик.

Варто зазначити, що саме наприкінці 1950-х, у 1960-х рр. в умовах репресії вдалося відновити церковну структуру (як і ієрархічну так і священичу). «Були навіть успішні спроби відкривати закриті владою храми, в яких служили підпільні священики, формувати чи радше, відроджувати греко-католицькі громади», - зазначив науковий співробітник Інституту історії Церви Українського Католицького Університету.

http://ucu.edu.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове