Віра та приязнь з Христом є запорукою справедливості та рівності. На загальній аудієнції з Папою Бенедиктом XVI 20 жовтня 2010

21-10-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

У середу, 20 жовтня 2010 р., зустрічаючись з понад 20-ма тисячами паломників, які зібралися на загальну аудієнцію на площі Святого Петра у Ватикані, Папа Бенедикт XVI представив постать святої Єлизавети Угорської, вказавши на неї, як на приклад для тих, хто виконує керівні функції в суспільстві, пригадуючи про те, що виконання влади будь-якого рівня повинно бути служінням справедливості й милосердя в постійному шуканні спільного блага.

Святіший Отець розповів, що Єлизавета було дочкою угорського короля Андрея ІІ. Вона народилася 1207 року і вже з дитинства відзначалася вразливістю щодо вбогих. Вона стала дружиною князя Тюрінгії Людовіка, і хоч це подружжя, як було заведено в ці часи, було укладене з політичних мотивів, між нареченими зродилася любов, оживлена вірою та прагненням виконувати Божу волю. Бенедикт XVI зазначив, що їхнє спільне життя було щасливим. Єлизавета допомагала чоловікові у вдосконаленні людських та надприродніх чеснот, а він сприяв її релігійності та милосердю щодо бідних. На їх прикладі Папа підкреслив, що віра та любов до Бога й ближнього зміцнюють родинне життя і ще більше поглиблюють подружній вузол.

В своїй релігійності свята Єлизавета не переносила компромісів та намагалася бути послідовною у своїх вчинках. Такою, якою вона була перед Богом, так само поводилася і щодо підданих, а тому ставала об'єктом критики, оскільки її поведінка не співпадала з усталеними при дворі звичаями.

Великий вплив на духовне життя княгині мали послідовники святого Франциска з Ассізі, які у 20-х роках ХІІІ століття розпочали своє служіння у Тюрінгії. Почувши про навернення молодого заможнього ассізького купця Франциска та про переміну його життя, Єлизавета ще більше утвердилася у прагненні вдосконалення свого християнського життя, наслідуючи убогого та розп'ятого Христа, присутнього в бідних.

Того часу настали буремні події в житті княгині, що овдовіла та була вигнана шваґром, який намагався захопити владу в Тюрінгії. Згодом Єлизавета знайшла притулок в родинному замку, де, за словами Папи, «зреклася своєї волі та марноти світу». Вона збудувала притулок, де зібрала хворих та неповносправних, особисто надаючи допомогу найбільш потребуючим. Там вона й провела останні роки свого життя, служачи хворим, чуваючи при вмираючих, стараючись виконувати найпринизливіші послуги. Єлизавета померла, маючи всього 24 роки, а опінія її святості була такою великою, що вже через чотири роки Папа Григорій ІХ проголосив її святою.

«Дорогі брати й сестри, - сказав на завершення Бенедикт XVI, - у постаті святої Єлизавети бачимо, як віра, приязнь з Христом, зроджують відчуття справедливості, рівності, прав інших, зроджують любов та милосердя. А з цієї милосердної любові народжується надія, впевненість в тому, що Христос нас любить, в тому, що Його любов чекає нас, і, таким чином, вчиняє нас здатними наслідувати Христа та бачити Його у ближніх».

http://www.radiovaticana.org/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове