Що зробила німецька Церква для боротьби з нацизмом

22-09-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Європі

Як католицькому священикові йому був привласнений номер 841, а як ув'язненому - 28972. В Дахау, в блоках 24, 26 і 28, куди поміщали церковних служителів, Герхард Хіршфельдер знайшов в собі сили написати коментар до Послань святого апостола Павла, не дивлячись на слабке здоров'я, яке привело його до передчасної кончини у віці 36 років, 1 серпня 1942 року. В неділю отець Герхард був проголошений Блаженним, прославлений як мученик і свідок віри. Обряд вперше був здійснений в кафедральному соборі Мюнстера.

За декілька днів до смерті отець Хіршфельдер писав своєму другу-священикові: «Бажаю тобі від щирого серця тієї сили, яку сам я черпаю від Божественного Провидіння. Отже давай дивитися на майбутнє. Як священикам Божим, нам дарована Його безмежна любов».

Дон Герхард з 1939 року служив капеланом в Хабельшверті, Силезія, сьогодні розташованому на території Польщі. Він був відповідальним за пастирську роботу з молоддю і був дуже популярний серед своїх підопічних. Ще до приходу Гітлера до влади в 1933 році священик зрозумів, яку загрозу несе доктрина націонал-соціалізму для духовного зростання молоді, і всіма силами протистояв її поширенню. Під час попереднього служіння - в одному з парохій Бреславськой єпархії - він увійшов в конфлікт з нацистами і був звинувачений в опозиції. Але в Хабельшверті пастир продовжував суворо критикувати диктатуру в своїх проповідях. У одній з них, в липні 1941 року, він заявив: «Той, хто вириває віру в Христа з серця молоді -- злочинець». Через декілька днів його заарештували, а в кінці грудня він вже був в'язнем Дахау, почавши свою недовгу дорогу до смерті.

Отець Герхард Хіршфельдер - не перший і не останній зі Святих і Блаженних,які розцвіли в концтаборах і серед нацистських гонінь. Він належить до того численного сонму мучеників - як німців, так і інших національностей -- яких Церква визнає або готується визнати своїми свідками. Недавно, під час аудієнції новому послові Німеччини, Святійший Отець Бенедикт XVI згадав про майбутні в наступному році беатифікації в Любеці. Будуть прославлені Йоханнес Прассек, Херманн Ланге і Едуард Мюллер. Папа додав, що разом з ними буде віддана дань пам'яті і євангельському пасторові Карлу Фрідріху Штелльбрінку. Дружба чотирьох священнослужителів - вражаюче свідоцтво екуменізму молитви і страждання, що розцвів в різних місцях під час похмурого періоду нацистського терору. Папа підкреслив, що «на нашій екуменічній дорозі ми можемо поглядати на цих свідків як на сяючі дороговкази».

У крипті церкви Святійшого Серця Ісусового в Любеці, де покояться останки всіх чотирьох, напис на надгробному камені свідчить: «Вони виконали свою священицьку місію до кінця». Все четверо були засуджені особливим трибуналом за етичний і матеріальний опір диктатурі - проповідями, допомогою перслідуваним, порятунком євреїв -- і убиті в той же самий день.

До воїнства німецьких свідків Євангелія належить Едіт Штейн (Бенедикта Хреста), знищена як єврейка не дивлячись на навернення до католицтва; єзуїт Руперт Майер, що неодноразово побував в таборах за свої вислови проти режиму і за те, що не хотів порушувати таємницю сповіді; Бернхард Ліхтенберг, настоятель Берлінського собору, захисник євреїв, якого нацисти вважали «небезпечним для громадського порядку», помер по дорозі до Дахау, куди був відправлений за прилюдну молитву «за неарійців, за гнаних священиків і циганів». У 1996 році він був зарахований до лику Блаженних Іваном Павлом ІІ, разом з Карлом Лейснером, званим «ангелом Дахау» -- єдиним, кого висвятили прямо в таборі. Останнім записом в щоденнику Лейснера, що помер в 1945 році після 5 років заключення, була фраза: «Все одно благослови, Господи, моїх ворогів».

У сонмі мучеників часів нацизму є і миряни. Журналіст Ніколаус Гросс був арештований за протистояння диктатурі і повішений. Його листи до сім'ї - свідоцтво послідовності віри: «Я постійно молився, щодня, про те, щоб у вірі і благодаті Господь укріпив мене і вас, щоб ми терпляче і благочестиво перейняли на себе все, що постановлене і вирішене. І відчуваю, як через молитву до мене приходить мир і спокій».

До цього сонму скоро приєднається єзуїт Альфред Дельп, жертва репресій після замаху на Гітлера в 1944 році; Йозеф Метцгер, священик, що страчений в тому ж році, присвятив себе екуменізму і миротворству; Хайнріх Кеніг, стійкий противник нацистського проекту евтаназії, сам загинув в Дахау під час медичного експерименту; монахиня Ангела Марія Ауч, померла в Освенцимі; Херманн Йозеф Верле, який ціною смерті відмовився порушити таємницю сповіді.

І всі вони являють собою живу відповідь на питання: що зробила німецька Церква для боротьби з нацизмом?

переклад Milites Christi Imperatoris