Свобода релігії перед небезпеками згортання демократії на пострадянському просторі. Частина 2

12-08-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

В гостях Людмила ФИЛИПОВИЧ, д-р філос. наук, завід. відділом релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, член експертної ради РІСУ. Провідна тема: Свобода релігії перед небезпеками згортання демократії на пострадянському просторі. Пропонуємо до уваги другу частину веб-конференції:

#Запитання від Fozzy#

Шановна пані Людмило! Що, на Вашу думку, може уберігти Україну від повторення шляху сусідніх країн (Росія, Білорусь, Вірменія, Киргизія та ін.), в яких з ухваленням нової редакції закону в сфері релігії було суттєво обмежено релігійну свободу та можливості громадян вільно сповідувати свою релігію чи переконання? Дякую.

Як не дивно, неприйняття нового Закону. Хоча така позиція - затягування змін до законодавства про свободу совісті - не є конструктивною. Всі розуміють, що Закон застарів, вже не відповідає потребам дня, але воліють не чіпати його, щоб не погіршувати ситуацію в релігійній сфері. Не переконана, що Верховна Рада в нинішньому складі здатна прийняти виважені рішення стосовно надання максимальних прав особі на свободу віросповідання, а релігійній організації - на свободу її діяльності. Досвід перерахованих вами країн свідчить про те, що спроби покращити існуючий стан не завжди приводять до його покращення.

#

Поясніть, будь ласка, як релігієзнавець, чи коректно відносити організацію Свідків Єгови та Церкву святих останніх днів (мормонів) до християн? Адже віровчення цих релігійних течій не поділяє фундаментальні християнські (насамперед Біблійні) постулати про Трійцю, божествєну природу Ісуса Христа та особу Духа Святого, а також має інші суттєві відмінності.

Складне питання. Американська релігійна статистика виділяє названі вами організації окремою лінійкою, але в розділі «Християнство». Ви абсолютно праві стосовно названих вами особливостей їхнього віровчення. Відомий релігійний статист 20 ст. Нініан Смарт, певно, теж постав перед означеною вами проблемою: чи християни Свідки Єгови і мормони? Об'єднуючи ті чи інші віровчення в групи (християнські, ісламські, буддистські тощо), він вирішив, що до християн зараховуватиме всіх, хто в той чи інший спосіб вірить в Ісуса Христа. Думаю, за таким критерієм претензій до мормонів і свідків бути не може. Вони дійсно приймають Ісуса Христа як свого спасителя і, дійсно, не поділяють фундаментальних християнських постулатів, які стали такими тільки у 4-7 ст.ст. в результаті рішень Вселенських Соборів, на яких йшла боротьба між різними тлумаченнями Біблії, а за церковною традицією - з єресями. Виходячи з вашого розуміння фундаментальних християнських постулатів, на абсолютну чистоту віри претендують тільки православні? Оскільки католики із своїм феліокве теж не вписуються в правдиву церковну традицію.

*Запитання від Володимир Матвеєв*

1. К какой конфессии Вы принадлежите? 2. В Ваших с А.Н. Колодным научных материалах Вы нарушаете традиционно сложившееся духовное пространство укринцев, духовное пространство нашего государства. С какой целью Вы это делаете, продвигая разного рода сомнительные группы типа сайентологов, Белое Братство и т.п.? 3. Почему Вы с мужем - ведущим религиезнавцем - позволяете себя использовать в научных изданиях ненаучную лексику?

Передслово. Відповідаючи В.Матвеєву українською мовою, хочу запевнити, що це - не прояв якоїсь фобії, про що може подумати автор запитання, а користування природнім правом мислити, розмовляти, виражати свої почуття рідною мовою. Тепер по пунктах:

1. Яку б відповідь я не дала на поставлене запитання, воно вряд чи задовольнить Володимира Івановича, оскільки він прекрасно знає конфесійну приналежність свого наукового консультанта по докторській дисертації, тобто мою. За майже 15 років нашого знайомства вона не змінювалася. Тому така прокурорська цікавість щодо справи цілком приватної змушує призадуматися, а чи не в «славне минуле» ми повертаємося...

2. Друге питання тільки підсилює враження присутності на прокурорському допиті в традиціях 30-х років. Залишається погодитися із звинуваченням у просуванні сект, що порушує, а сильніше сказати, руйнує духовний простір українців? Не буде, п.Матвеєв, телячого страху в очах, самообмов, виправдовувань за «скоєний злочин» (дослідження нових релігій). Поки що панує принцип презумпції невинності. Доведіть те, про що питаєте.

3. Не всіх чоловіків і жінок у шлюбі Бог обдарував радістю бути єдиним тілом, ба більше - спільною душею. У переважній більшості наукових і життєвих питань ми з моїм чоловіком А.Колодним солідарні. Особливо це стосується методологічних підвалин дослідження релігій, перспектив розвитку релігієзнавства як науки, принципів існування наукового співтовариства тощо. Завдяки його підтримці я є тим, ким є. Але це не означає, що мене позбавляють автономності як науковця, як людини, як громадянина. У мене є своє бачення і політичних, і духовних процесів, своя позиція щодо характеру міжособистісних й міжінституційних відносин. І відповідальність у мене є - персональна.

Це моя веб-конференція? От у мене і про мене питайте!

З приводу ненаукової лексики. Будь-яку статтю, розмову я прагну почати із з'ясування суті понять, якими збираюсь описати певну реальність. Я послідовно критикую ненауковість багатьох термінів, які увійшли в наш побут, борюся із примітивними стереотипними визначеннями, вичищаю наукову мову від суперечних двозначностей, безкінечно редагую аспірантську публіцистичність. В яких наукових працях за моїм авторством ви знайшли ненаукову лексику?

*Запитання від Владимир Матвеев*
Согласны ли Вы, что в книге Вашего мужа А.Н. Колодного "Церква Ісуса Христа Святих останніх днів" под научное религиоведение замаскирована реклама мармонской церкви? Если да, то это - расплата за финансирование мормонами книги и других, проводимых Вами мероприятий, включая распространение приглашений посетить объекты мормонов в Киеве?

Кожна людина бачить те, що хоче бачити або здатна бачити. Залишається припустити, що наукові праці В.Матвеєва - теж фінансована реклама іудаїзму, на певних етапах реформованого, потім традиційного, а тепер .... - російського православ'я. Славна трансформація конфесійної належності! А цікаво, п.Володимире, ким, на вашу думку, оплачується інтерес науковця до Давнього Двуріччя? Хамураппі? Чи до Давнього Єгипту? Тутанхамоном? Не кажучи про мотивацію вивчення слонів чи інфузорій...

А нам не тільки, і не стільки мормони допомагають у видавничій діяльності та інших заходах. В релігійній палітрі не тільки України, але й США, вони займають далеко не домінуючі позиції. Розкрию страшну таємницю - НАС ФІНАНСУЮТЬ: і православні, і католики, і греко-католики, і баптисти, і адвентисти, і п'ятидесятники, і харизмати, і кришнаїти, і мусульмани, а навіть язичники. Причому ввалюють мільйонами. Всі документи (фінансові) є. Ми працюємо прозоро, без подвійної бухгалтерії. Будете перевіряти?

Але якщо серйозно, то підтримку від усіх релігійних організацій - головно, моральну - ми постійно відчуваємо. За що надзвичайно вдячні всім тим, хто цінує науку, розуміє її проблеми. Релігієзнавство виборює цей авторитет щоденно. Воно допомагає багатьом конфесіям, церквам усвідомити себе як самодостатнє релігійне явище. Церкви довіряють нам свою історію, бо знають, що ми не викривимо її і не перепишемо на догоду новим історіософіям. Релігійні люди хочуть знати про себе більше, тому йдуть на співпрацю в соцопитуваннях. І тут вони переконані, що ми не будемо займатися фальсифікаціями, домальовуючи компліментарні відсотки переконаних віруючих тощо. Церкви хочуть зрозуміти, як в умовах глобалізаційних викликів зберегти свою ідентичність, не втратити вірних, й прислухаються до розумних порад науковців. А у вас, п. Матвеєв, тільки доляри в голові та їх кількість. Але не все продається і купляється в наш час. Шкода, що ви, маючи таку голову, дар дослідництва і письменства, витрачаєте свої таланти на дріб'язкові «произведения».

* Запитання від Микола Микосовський *
Слава Ісусу Христу! Шановна п. Людмило! Як би Ви кількома словами, відштовхуючись від об'єктивних (!!) критеріїв, дали автентичне визначення релігії як такої, адже сьогодні, як бачимо, нашу свідомість та суспільство заполонив так званий "релігійний ярмарок", коли значення релігійно-божественної дійсності (також церковної) профанується, поглинається часто езотерикою та заодно зводиться до своєрідного банального бізнесу і часами шахрайства на цій основі зі сумними наслідками. Дякую!

Вітаю, п.Миколо! Ну і задачку ви мені задали... кількома словами визначити релігію! Над цим не одне століття ламаються списи, безліч книжок написано, існує понад 300 спроб такого визначення. А ви - кількома словами...

Своїм запитанням ви невільно підняли величезний пласт методологічного значення - як ми можемо пізнати релігію, як визначити її суть, що є її ядром. Але тут прозвучав ще один важливий момент: залежність понять, визначень, якими ми позначаємо дійсність, від самої дійсності. Змінюються обставини існування релігії, сама релігія - змінюється і її категоризація і типологізація. Наука вловлює ці зміни збільшенням визначень, які вражають своєю різноплановістю, відмовою від раніше прийнятих, розширенням або звуженням текстуального наповнення. Інколи навіть втрачається первісне значення слова, яке використовували, наприклад, стародавні греки на позначення того чи іншого предмету, його властивостей, різних явищ тощо. «Релігія» - прекрасний тому приклад. Сьогодні в це поняття, і ви тут праві, включається все, що пов'язано із феноменом віри, поклоніння та пошанування. З'являються релігія благополуччя, релігія влади, релігія моди, релігія творчості... Тут і бізнес, і шахрайство, і проституція - все перетворюється на священне. Гомосексуалізм теж став релігією! Ви знаєте, що комунізм також оголошений релігією, правда своєрідною, світською. Нам дуже хочеться, щоб «Релігія», «Церква» асоціювалися лише з позитивом, але в дійсності - інакше, бо люди привносять туди різні змісти. Тому «Релігія» - це не тільки століттями провірені духовні традиції, в рамках яких спасалися, спаслися і спасатимуться мільйони людей, але й особистісні та суспільні трагедії, хрестові походи та інквізиція, жертви, силові підпорядкування, боротьба за владу, але й за незалежність, проти людей і за їхні права та свободи. Справа ж не у визначенні релігії, яке потрібне, але як договірна категорія для тих, хто в даний момент спілкується і говорить про релігію. Головне з'ясувати, чи змінює і як та чи інша релігійна система свідомість і, відповідно, поведінку людини, спільноти, мікро- і макрорівня.

*Запитання від Екатерина Элбакян*

Уважаемая Людмила Александровна? Как Вы оцениваете развитие религиоведения в постсоветских странах, в частности в Украине и России? Каковы возможности интеграции религиоведческих исследований? Способствуют ли этому совместные мероприятия, типа конференций, грантовых проектов, создания совместных общественных организаций, защищающих религиозную свободу, свободу совести, религиоевдение как научную отрасль?

Уважаемая Екатерина, спасибо вам за включенность в наш украинский контекст, за неравнодушие и как ученого, и как человека к общим (и российским, и украинским, и вообще постсоветским) проблемам развития гуманитарных наук, в данном случае - к религиоведению. Знаю Вас как большого энтузиаста распространения научных знаний о религии. Чего только стоит изданный вам несколько лет назад в России фундаментальнейший «Религиоведческий энциклопедический словарь»! А здоровезный томяра, посвященный истории религий? В Украине знают вашу подвижническую работу. Мы знакомы с деятельностью религиоведческих центров в России, в том числе и вашого Центра «РелигиоПолис». Очень благодарны Павлу Костылеву и всем российским религиоведам за издание «Справочника религиоведа» (2010), где собрана информация о религиоведческих образовательных, научных и общественных институтах не только России, но и Украины. Россияне подвигли и нас задуматься над подготовкой такого издания, что автоматически снимет вопросы о том, что такое религиоведение, зачем оно нужно, кто и чем там занимается, какое оно сегодня - атеистическое, богословское, академическое, вузовское и т.д.

Я - только «за» широкое сотрудничество с учеными России. И не только России. Ибо общение, обмен результатами исследований - это нормальный режим функционирования любой науки, это необходимое условие ее развития, в т.ч. и религиоведения. В советское время мы многое утратили в своей интеграции в мировое научное религиоведческое сообщество, и только с начала 90-х годов ученые, особенно гуманитарии, постепенно возвращаются в природное русло своего развития. Можно только позавидовать ученым ХIХ и начала ХХ ст., которые свободно пересекали государственные границы для участия в международных симпозиумах, для стажировки в известных научных центрах за рубежом, для защиты своих диссертаций в Вене, Париже, Лондоне, Риме. И это все наши соотечественники! Пребывая 70 лет за железным занавесом, будучи отогнутыми, насильственно изолированными от мировой культуры и науки, надо научиться ценить эти вновь открывшиеся возможности межнаучного общения. Днями небольшая украинская группа религиоведов вылетает в Торонто для участия в ХХ Конгрессе историков религии, где будут представлены результаты наших исследований и представится возможность ознакомиться с достижениями в области религиоведения зарубежных коллег. А их ожидается на Конгрессе около 3 тысяч.

Недавно состоявшаяся конференция по свободе религии и демократии открыла новые возможности для научного сотрудничества ученых из 13 стран. Собственно, уже эта конференция - это плод кооперирования религиоведов Россия, Казахстана, Армении, прибалтийских стран и - конечно же - Украины. Год назад был создан Координационный совет стран СНГ и Балтии по вопросам теоретического и практического религиоведения, который при поддержке многих международных и национальных институций взялся и провел традиционную ХХV конференцию. В Украине проводится много совместных мероприятий. Основанные еще в 2000 году молодежные летние школы религиоведов как раз и задумывались как межнациональный проект. Они сегодня успешно продолжают жить. В этом году группа молодых религиоведов из России, Украины и Белоруси проводит школу о Всемирной вере бахаи, а в данный момент перебывает в Хайфе, в своеобразной столице этой религии.

Особенно остро стоит вопрос о кооперации при защите религиозных свобод в постсоветских странах. И тут дело не только в отстаивании прав религиозных меньшинств, которые ощущают на себе дыхание конфессионального и государственного контроля. Важно защищать свободу вероисповедания любого человека, принадлежащего и к традиционной религии, например, католиков в православных государствах, или православных в мусульманских странах. Нельзя согласиться со скрытой, но существующей на бытовом уровне дискриминацией католиков в США, непростительно молчание относительно несоответствующего, как мне кажется, статусу Патриарха положение Константинопольского патриарха Варфоломея в Стамбуле. Я уже не говорю про Китай, Индию и другие точки межрелигиозных конфликтов, одной из основных причин которых выступают дискриминации по религиозному признаку, нарушение прав и свобод людей в сфере религии.

Только сообща можно развязывать такие сложные проблемы. Если есть желание сотрудничества, то появятся и возможности!

*Запитання від Орися Уська*

Шановна п.Филипович! Наскільки, на Вашу думку, є небезпечним для свободи віросповідання в нашій країні навішування дворкінської "сєктовєдческой" етикетки "тоталитарная секта" на певні протестанські деномінації? І взагалі, чи цей термін є науковим, чи вигаданим під тимчасові потреби певної групи в РПЦ? Наперед дякую за відповідь.

Орисю, ми знов повертаємося до термінологічних складностей, які існують і в релігієзнавстві, і в богослов'ї. Термін «секта» - абсолютно науковий, який здавна використовують релігієзнавці, до речі, і богословии, для позначення певного типу релігійних організацій, що відокремилися від основного віровчення і є його гілкою (sekta - так і перекладається - гілка або те, що відсікається від головного древа). Більшість існуючих нині релігій, конфесій, церков, власне, так і постави, внаслідок відсічення. Поняття «тоталітарної секти» - це творчість вже нашого часу, але не з боку науковців. Я б навіть погодилася із існуванням і цього терміну, враховуючи природу і сутність деяких сучасних релігійних груп, де, дійсно, існує повна, навіть абсолютна влада доктрини, обряду, лідера організації над людиною. Але тоталітарними є не тільки якійсь релігійні секти. Скільки інших угруповань, економічних, кримінальних, політичних нагадують нам про сектантську тоталітарність! Іншими словами, тоталітарність -атрибутивна характеристика не тільки релігійних сект. І ясно, що я не можу погодитися з дворкінівським розумінням цього явища, який поширює його характеристики на всі релігії, крім російського православ'я Московського патріархату (бо є й інше російське православ'я). Авторство терміну не належить РПЦ, але певним колам зручно його використовувати. Політика, ціллю якої є згуртування вірних своєї церкви, проста: є наші, єдино правовірні, а є - чужі, то все тоталітарні сектанти. Як на мене, час такої опозиції, свій-чужий, мав би минути. Якщо ви вже бачити світ в такій двополярній дихотомії, то замініть людоненависну формулу на «свій-інший», і тоді вам не прийдеться жити в ситуації підозр, ненависті, вічної боротьби з уявними ворогами. Але хтось потребує цієї високої ноти «і вновь продолжаєтся бой».

*Запитання від Гуманіст*
Прокоментуйте, будь ласка, лист Проповідника Віри в Найвищу Ціннсть Людини Юрія Шеляженка до Патріарха Кирила. Ви згодні, що Президенту не місце у дорадчому органі при іноземній релігійній організації? Як Ви вважаєте, чи пов'язані утиски цього віросповідання з принциповою підтримкою принципу розділення держави та церкви?

Я не знайома ні з Ю.Шеляженком, ні з його віровченням, ні з утисками, яких він зазнає. Завдяки інтернету я прочитала його лист до Патріарха Кирила, який написаний в поважному тоні щодо Патріарха, логічно, аргументовано. Автор має право просити Патріарха «вивести Президента Украины и Премьер-министра Украины из состава Экспертного совета "Экономика и этика" при Святейшем Патриархе Московском и всея Руси и дезавуировать информацию Официального сайта Московского Патриархата о поддержке этими должностными лицами "Заявления Экспертного совета "Экономика и этика" при Святейшем Патриархе Московском и всея Руси от 29 июля 2010 года». Якщо вся ця інформація достовірна. Але є право президента та прем'єр-міністра України входити або не входити до різних міжнародних організацій, які, певно, мали б регулюватися якимось документом. Але тут, дійсно, існує одна суттєва деталь: організація то релігійна. Як приватні особи, Янукович і Азаров можуть бути членами хоч масонської ложі, але як державні, тим більше перші, посадовці, - ні. Тут явно порушений принцип світськості України як держави, конституційна норма відокремлення церкви від держави.

*Запитання від anatolius*
Доброго дня, пані Людмило! Перечитуючи відповіді на коментарі, звернув увагу на відповідь, щодо "Свідків Єгови" і "мормонів" від Fozzу. Відповідаючи на запитання, Ви слідом за Нініаном Смартом ствердили, що християни це ті, хто в той чи інший спосіб визнають Христа своїм спасителем. Однак самі християни від католиків до "неопротестантів" приймають Христа не просто Спасителем, а істинним Богом. Звідси неодмінно слідуватиме те, що християни це ті хто вірять в Триєдиного Бога. В "програмній" статті тієї ж Всесвітньої Ради Церков вказано, що The World Council of Churches is a fellowship of churches which confess the Lord Jesus Christ as GOD and Saviour... therefore seek to fulfil together their common calling to the glory of the ONE GOD, Father, Son and Holy Spirit.. Так само, я б посперечався, з тим, що фундаментальні постулати Християнства це 4-7 століття, оскільки їх передумови почали формуватись вже на межі 1-2 століття. В зв"язку з цим в мене виникло питання, чи не варто поглиблювати співпрацю богословів і релігієзнавців? Що буде збагачуючим для одних і других, для релігієзнавців зокрема це буде нагода подолати звинувачення тому, що релігієзнавство це "карикатура" на віру і будь яку релігію? Дякую

Слушна пропозиція, anatolius, стосовно співпраці релігієзнавців (наприклад, мене) і теологів (зокрема, вас). Ми не проти творчих зв'язків між інституціями. І це нам вдається з греко-католиками Франківська і православними Чернівців, з баптистами Одеси і Борислава, п'ятидесятниками Києва та Чернівців, багатьма іншими. Такі дискусії насправді можуть бути взаємокорисними. Уявіть собі, що вони поволі ведуться, і в рамках таких масштабних конференцій, як остання київська, так і більш глобальних - як Парламенти релігій світу, і в формі міжконфесійних об'єднань, як ВРЦ, і навіть на рівні вузьких теоретичних семінарів з проблем філософії релігії, релігійної філософії, як у нас, в Інституті філософії, так і в Інституті релігійних наук чи УКУ. Потрібна тільки воля.

Уявлення про релігієзнавства як про карикатуру на релігію - від незнання широким загалом об'єкту і предмету релігієзнавства, його методів пізнання, його відмінностей від теології. Ми готові поділитися тим, що знаємо, над чим працюємо.

*Запитання від Александр Иванов*
1. На пресс-конференции в агентстве "Украинформ" 3 августа Вы по сути пропагандировали с Вашим мужем А. Колодным веру мормонов. Распространяли книгу Вашего мужа о мормонах и приглашения на мероприятия мормонов в Киеве. Как мне стать мормоном? Вы с мужем меня убедили в правильности их веры.

Щось я вас не пригадую, Александр Иванов, щоб ви були на прес-конференції в Укрінформі, бо якби були, то не казали б про несказане. Не про мормонів, розчарую вас, була прес-конференція. Науковці розповідали про релігієзнавство, про його 20-літні здобутки, демонстрували видану за ці роки літературу. Невже ви не чули і не бачили? Не побачили 8 томів 10-титомної «Історії релігій в Україні», 15 випусків збірки «Релігійна свобода», авторські книжки про вселенське православ'я, православні монастирі, іслам, праці православних і греко-католицьких священиків, матеріали конференцій, релігієзнавчий словник? Тощо? Може, ви нашу прес-конференцію сплутали з іншою, на яку так само не потрапили, як і на нашу? Інформацію треба отримувати достовірну, перевіряти її, хоч би читати релізи самого Укрінформу, а не вестися на всякі плітки.

Шкода, що вас попросили тільки задати питання, а не попередили, що перед тим бажано прочитати попередні відповіді. Бо на переважну частину вашого запитання я вже відповіла вище, коли прояснювала особливості релігієзнавства як науки, яка не займається пропагандистом, поширювачем якихось вчень. Релігієзнавці поширюють знання про релігії, а не самі релігії. Ми не переконуємо в правильності (істинності) чи неістинності якихось віросповідань - це справа богословів, священиків, місіонерів. Навіщо відбирати хліб у тих, кому ця праця сродна? Наша задача скромніша, про що вже неодноразово писалось.

Судячи із вашого запитання, вам не стать мормоном, ніколи. Оскільки ви надмірно любите себе, хизуєтесь своєю дотепністю, демонструєте надлишок неповаги до всіх. Ви почали і завершили своє запитання неправдою (брехнею), а таких до церкви не допускають, і не тільки мормонської.

*Запитання від Гера Кошиц*
1. Почему в ваших научных изданиях Вы по сути способствуете расколу Православия и продвижению религиозных сект под видом свободы религии? 2. Кто вы по вере, в кого верите?

Дорогой Гера Кошиц, уж если вас беспокоят проблемы православного раскола, то дела действительно очень плохи (отвечаю по-русски, не уверена, поймете ли украинский язык).

А скажите, какие именно работы вам удалось достать и прочитать, чтобы не сказать больше - «изучить досконально»? Неужели наши издания - двухсотыми тиражами - вышли за пределы моей Родины? Международный успех?

Хотелось бы цитату, в которой я ПО СУТИ способствую расколу Православия. Да, я пишу про то, что в Украине сегодня существует несколько православных церквей. Но при этом мне и в голову не приходило, что фиксация самого факта раскола - это пособничество расколу. А интересно, если бы вы написали о существовании разных направлений в исламе, вас бы причислили к пособникам раскола в исламе? В связи с этим бессмысленным есть сам вопрос: если я не пособник раскола, то не может быть и «почему». Аналогично относительно «продвижения сект под видом религиозной свободы». Я не продвигаю секты, а выступаю за право каждого человека исповедовать то, что (кого) он считает достойным его поклонения: Шиву, В.И.Ленина, власть денег, любовь, Иегову, Аллаха, творчество, Аматерасу, красоту, Ормузда... Если будут ущемлять права православных, я встану на их защиту, если туго придется иудеям, я сделаю все, чтобы они могли зажигать пятничные свечи, если пострадают мусульмане, я постараюсь оградить их от несправедливых преследований. А что вы готовы сделать для верующего другой конфессии?

Гера Кошиц, по вере я не ваша. Я - православная христианка. И верю по традиции - в Бога-Отца, Господа нашего Иисуса Христа и Духа Святого. А вы? Вы в кого верите? И верите ли?

*Запитання від Олена Бджілка*
1. Чому в Ваших із Колодним релігійних наукових виданнях Ви безпідставно ображаєте нашого Президента Віктора Януковича та Патріарха Кирила? 2. Це Ваше бачення або замовленя?

Яке чудове у вас ім'я і прізвище, пані Олена! Таке співзвучне із літературним псевдонімом Олени Косач, яка подарувала нам Лесю Українку, віддано сама любила Україну і навчила цьому своїх дітей, але якось відмінно від Вас...

По-перше, у мене немає спільних з Колодним, якщо є спільні, то з усіма співробітниками Відділення, релігійних наукових видань. Ми не видаємо релігійні книжки, бо не проводимо релігійних досліджень. Тільки релігієзнавчі. По-друге, Президент Янукович і патріарх Кіріл не мої, а ваші, і це не означає, що вони наші. Уточню: Янукович - Президент України, за якого я не голосувала, а Кіріл -Патріарх Російської православної церкви Московського патріархату, до якої я не належу. По-третє, я з повагою ставлюся як до одного, так і до другого, ніде і ніколи у своїх висловлюваннях не виходила за межі допустимого. Готова продовжувати дискусію і щодо курсу нової політичної влади, і щодо соціальної концепції РПЦ, і щодо візиту Кіріла до України, але із людьми, які компетентні в цих питаннях, володіють інформацією, мають свою власну позицію, а не роблять огульних - безпідставних, але з вашої сторони - звинувачень. Давайте факти, будемо розбиратися. По-четверте, так, у мене є своє бачення, і не тільки Януковича чи Кіріла, а й всього світу, але «це» - це яке?

І крім того, незрозуміло яке, але «це» - це і замовлення, соціальне замовлення тієї частини українського суспільства, яке бажає жити в незалежній Україні, а не в чийсь колонії, бути вільними людьми, а не рабами, розмовляти рідною українською мовою, а не малороссійскім наречієм, розвивати свою традиційну духовність, а не живитися чужими ерзац-ідеологіями, поважати себе і своїх сусідів, а не підлабузничати перед ними, нехтуючи свою національну гідність.

http://www.risu.org.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове