Слово Архиєпископа Львівського на ІІІ-му з’їзді молоді пустомитівщини

25-07-2010

  • Категорія:


Високодостойні представники районної та місцевої влади, Вельмишановні організатори зібрання молоді, Достойна молоде,

мені дуже приємно молитися з вами, прославляючи разом Бога, дякуючи йому та, перепрошуючи його за наші та інших людей гріхи. Часом, люди молодші й старші, що приходять у церкву, не задумуються над тим, що їхнє завдання є: пізнавати краще Господа та сильніше його любити. Це стосується усіх, бо наше життя минає дуже швидко і ми повинні встигнути підготувати себе до радісної, а не сумної зустрічі з Богом. «Згадай же, що життя моє - лиш подув» (Іов 7,7), - навчає мудрець. Це -правда, що кожна людина, яка появилася на світ, навіть, ненароджена, а зачата у лоні матері, буде втішатися у вічності радістю або каратиметься своїм життям. Нам з вами неможливо збагнути слів «вічний», «вічна», але ми повинні прийняти їх з вірою, тому що їх, таких слів, дуже багато раз вживається у Святому Писанні. Сам Спаситель, коли навчав про загальний суд усіх людей, своє повчання закінчив таким висловом: «І підуть ті на вічну кару, а праведники - на життя вічне» (Мт 25,46). Ніхто й ніколи не зможе цих слів відмінити, бо, коли говорить Господь, тоді його слова - правда, яка не залежить від ставлення людей до проголошеної Богом тези. І тому, наше головне завдання - щиро прийняти ці Божі слова у своє життя, жити ними та освячувати свої душі!

В короткому уривку Святого Писання говорилося про те, що Христос покликав своїх учнів до себе й журився тим, щоб дати людям їсти. А вони вже три дні перебували з ним на горі, слухаючи його проповідей. Люди не непокоїлися, не нарікали на Господа, не звертали йому уваги, що він затримує їх аж три дні, бо вони були вільні відійти. Усі - старші та молодші, а, також діти, радо перебували біля Сина Божого, не звертаючи уваги на спеку, брак води та їжі, інші невигоди. Слухали з радістю його наук й не спішили додому, хоч віддалилися далеко від рідних домівок.

Дорогі, молоді сестри й брати, ви, теж знаходитеся на певній віддалі від свого дому, бо прийшли перебути три дні з Богом, котрий знає докладно про кожну та кожного із вас. Знає ваші потреби, недомагання, труднощі, успіхи, знає про ваше здоров'я та хвороби. Господь знає: чому ви прийшли сюди? Знає краще від мене, від ваших ровесників, від ваших батьків чи рідних. Чому так кажу? - Бо кожна особа може говорити й вголос стверджувати перед іншими про свій прихід сюди одне, а мати в душі зовсім інший намір. І ті, хто чують, вірять сказаному, а Бог найкраще знає серце, думку та душу людини. Тому, часто відчуваємо несподівану неприємність згори в душі коли говоримо неправду, хоч цього ніхто з сторонніх може й не зауважити. Ви маєтг певну програму, котру пропонують вам організатори, старайтеся віднестися до неї повною відповідальністю, а не тільки почути й чинити своє. Коли люди з раннь молодості серйозно відносяться до певних завдань, це означає, що вони мають вели перспективу прожити своє життя з великою відповідальністю. Ми усі стаємо постійними свідками того, що багато із наших урядовців, включаючи Президентів та Пре* Міністрів, так багато обіцяли й обіцяють людям, а результат такий: пості накладають більші податки, зменшують зарплати, піднімають ціни на різні продукти товари, енергоносії й транспорт... Урядовці говорять багато про людей та їхні поту навіть, сперечаються між собою, щоб чинити вигляд дбання про народ, а покрай життя немає. Люди нарікають, звинувачують одні одних, а прірва рівня життя багатими й бідними невпинно зростає. Ми чули про критику попереднього уряду, що намагався про позичку в Міжнародному Валютному Фонді, а на даний час повторяється те саме, навіть, у багато більших розмірах. Чи таким чином покращає життя нашого народу? Ні! Життя покращає тільки олігархам, багатим людям, а на убогих ляже обов'язок віддавати борги, щоб ставатися біднішими. Трапляються й багаті люди дуже добрі. Тому так важливо, щоб ми усі, а особливо молодь, сумлінно відносилися до своїх обов'язків. І то до усіх: навчання, праці, поважали батьків та старших, любили свій народ, кожну людину, Батьківщину, уболівали над особами у потребі, допомагали їм, не мали ворогів. Надзвичайно важливо, молитися за свій народ, підтримувати свою Церкву, мати тісні контакти з Богом, часто перепрошувати його у святій тайні Покаяння та приступати до святого Причастя.

Дорогі сестри й брати, наша прекрасна молоде! Прошу вас, щоб ви не вдавалися на дорогу пияцтва, розпусти, залежності від наркотичних препаратів. Пам'ятаймо, що великі промисловці використовують людей, пропонуючи алкоголь та задурманення, а вкінці закінчується хворобами, лікуванням, медичними препаратами й раптовою смертю. Нас використовують, на нас збагачуються, з нас насміхаються та кепкують. Пам'ятаймо, що спиртні напої становлять 1/3 бюджету держави, тому державі та власникам так важливо споювати людей. І чим їх більше, тих, хто п'є, тим повніше наповнюються доходами кишені власників алкогольних виробів, а державі не потрібно розвивати виробництва та шукати робочих місць для населення. Молитвою можемо дуже багато зробити добра для себе та наших ближніх. Будьмо мудрими, дбаймо за свою націю, за Україну, за своє здоров'я та багатьох інших. Бо, коли людина втрачає здоров'я, починає працювати на фармацевтичні фабрики, стає залежною від ліків, котрі притуплюють болі, шкідливо впливають на інші органи тіла, але не лікують. Так, потрібно звертатися до лікарів та приймати ліки, але, як багато людей уникнули б того, коли б вели тверезий та здоровий спосіб життя! Те саме можна сказати й про наркотичні препарати та паління цигарок, що руйнують здоров'я людей і до усього цього, людина сама платить гроші, щоб шкодити собі на здоров'ї?! Закликаю вас, брати й сестри, старайтеся провадити чесний спосіб життя! Вмійте зберегти себе незайманими до того часу, поки не вступите у подружній стан! Бо всяка розпуста погано відбивається і на здоров'ї душі, і на здоров'ї тіла! Крім цього, усе разом згадане - це важкі гріхи, котрі облягають людей, чинять їх залежними та приятелями злих духів. А ми знаходимося у тяжких обставинах, бо в нашій Україні чиняться мільйони абортів, а це - вбивства; мільйони осіб залежних від алкоголю, наркотиків, розпусти... Хто нам допоможе, коли ми самі не станемо щиро звертатися до Господа й благати його про зміну нашого духовного життя на краще, а також наших ближніх. Просімо Божої Матері, щоб затупалася за наших людей, особливо за молодь, котра б не давала себе звести злому духові та злим людям. Наш великий поет Т. Г. Шевченко, мабуть написав би ще строгіші слова про наші села та міста, в котрих люди гублять себе через горілку та неморальне життя. Він, уболіваючи над нашими селами так писав: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». А що тепер? Так хочеться, щоб наші люди провадили своїх дітей добрим, Божим, випробуваним шляхом. Хай Господь благословить вам в доброму духовному житті!
+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський УГКЦ

с. Раковець, 24 липня 2010 р.Б.

http://www.ugcc.lviv.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове