Економіст: УГКЦ – остання надія Західної України

15-07-2010

  • Категорія:


У своїй статті, опублікованій «Економічною правдою» кандидат економічних наук Марко Олівенський стверджує, що для економічного та соціального порятунку Західна Україна мусить самоорганізуватися. Особлива роль у цій самоорганізації, на думку автора, належить Українській Греко-католицькій Церкві.

Як вираз цієї самоорганізації автор бачить створення спеціального Центру для розвитку західного регіону.

«Центр має вступати у стосунки з органами центральної законодавчої та виконавчої влади задля розширення функцій місцевих органів влади, зокрема, у регулюванні ставок податку на прибуток та ПДВ для нових підприємств.

Також центр повинен мати деякі обмежені функції виконавчих органів влади для того, щоб від її імені виступати посередником у стосунках з греко-католицькою церквою та бізнес-колами греко-католицьких громад світу, українськими і закордонними власниками винаходів та інвесторами.

Виходячи з цього, засновниками центру можуть бути органи представницької та виконавчої влади міст західної України, представники Української греко-католицької церкви, підприємці, представники наукових закладів.

Центр не повинен дублювати роботу державних органів влади, а зосереджуватися лише на розширені спектра їх діяльності у межах, окреслених спільною угодою. Умовна назва такого центру - Західний економічний регіон. Його керівництво може формуватися шляхом консенсусу засновників.

Організація пошуку зацікавлених підприємців могла би покладатися на фахівців центру, інформація якого поширювалася б в Україні і за її межами - переважно у державах із значною кількістю україномовного і російськомовного населення, а також у країнах з численними греко-католицькими громадами.

Передовсім, мова йде про Канаду, США, Німеччину, Ізраїль, Австралію, Польщу, Словаччину, Великобританію, Німеччину, Бразилію, Аргентину.

Звісно, в Україні церква відділена від держави, але вона не може відділитися від людей та їх матеріальних потреб, які легше задовольняти при підтримці церкви.

Прикладом такої співпраці є історія впровадження на недержавному київському заводі енергозберігаючої технології канадської компанії "Шванк". Її "просувало" на ринок України львівське мале підприємство "Робітня", керівник якого мав родичів греко-католицької конфесії у Канаді. Такі приклади можуть стати масовими.

Українську греко-католицьку церкву поважають в усьому світі. Одна з вулиць центральної частини Єрусалима названа на честь видатного гуманіста глави Української греко-католицької церкви митрополита Андрія Шептицького.

Повторити досвід розбудови економіки рідного краю можуть і жителі західної України, яких об'єднує греко-католицька церква. Якщо до цих зусиль додати роботу регіонального організаційного центру, то інвестиції та інновації з усього світу потечуть саме у західну Україну, де для цього є відповідні умови.

Зважаючи на це, можна було б розраховувати і на повернення на батьківщину частини української діаспори, з якою у цей край також прийшли б потужні інвестиції. Саме тоді пересічний житель західної України відчув би себе не чужинцем у власній країні, а повноправним громадянином незалежної держави.» - пише автор.

За матеріалами http://www.epravda.com.ua/publications/2010/07/15/241685/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове

повернутися до стрічки новин