5 річниця заснування парафії Різдва Івана Хрестителя

08-07-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• УГКЦ

7 липня 2010 р. Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк) побував на святкуванні п'ятої річниці заснування громади храму Різдва Івана Хрестителя (м. Львів, вул. Л. Кобилиці, 31). Духовна опіка на парафії відбувається під керівництвом адміністратора храму о. Івана Коломійця та о. Ярослава Купчинського.

На святкування прибули священики Львівської Архиєпархії, а зокрема Франківського протопресвітерату до якого належить парафія, гості та миряни чисельність яких з кожним роком значно збільшується.

Високопреосвященніший Владика очолив святкове богослужіння після якого освятив кам'яний хрест встановлений при вході до каплиці та ікону.

Варто пригадати, що храм перебуває в процесі будови, а наразі це невелика каплиця оздоблена деревом та писаними іконами. У слові підчас літургії Владика Ігор висловив сподівання, що незабаром розпочнеться будівництво більшого храму, адже у цьому існує реальна потреба. «Дякую священикам за їхнє служіння та прошу у Господа благословення для них. Дякую вам, достойні сестри й брати, вимолюю у Бога рясних духовних дарів та мирного життя для усіх вас! Віддаю усіх під покров Матері Божої та святого пророка і Предтечі Івана. Надіюся, що незабаром розпочнете будову більшого храму і в тому Господь буде благословити вам!» - сказав Архиєрей.

На завершення візиту Владика Ігор уділив усім присутнім благословення та побажав поступати за прикладом Івана Хрестителя - сповняти дане Богом завдання у нашому житті та боротися за вічне щастя.

о. Павло Дроздяк,
прес-секретар Львівської Архиєпархії

Лк 1,5-25.

Уродини, навіть святих осіб, не так часто відзначаються святкуванням у церкві Божій. Хоч це - велика радість для людей, коли появляється нове життя, а тим більше тоді, якщо ця особа довершує значних діл перед Господом та людським родом. Таких свят, що зв'язані з уродинами праведників, дуже мало у церковному календарі. Церква радше споглядає на гідне й бездоганне закінчення життя людиною на землі.

Священик Захарія та Єлизавета, його дружина, мабуть на цей час, коли приходив до священика ангел, уже не молилися про отримання потомства. Хоч їхніх молитов, що у минулому, Господь не залишив без уваги і ангел сповістив про це Захарію. А Захарія, що виконував своє служіння перед Господом у святилищі, налякався появи ангела, що стояв праворуч. Дух же Господній заспокоював його та приніс йому новину, що його дружина породить дитя. Архангел Гавриїл, навіть, приніс ім'я майбутній дитині - Іван. А це означало щось дуже великого та значного, бо його завданням було передувати самому Ісусу Христу, нашому Спасителеві. Цей ангел сказав, що сила та дух Предтечі буде як у пророка Іллі. Святий Іван Золотоустий пише про значення Івана Хрестителя так: «Ілля означає - Бог. Так як Іван мав у собі Бога, - він наповнився Святим Духом ще в лоні своєї матері, а Бог є Дух, - то про нього говорив Господь через пророка на багато років раніше: Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передімною... (Мал 3,1), - і багатьох наверне від заблудження до правди; ради цього Іван передує Господу в дусі й силі Іллі» (св. Ів. Золот., «На різдво св. Івана пророка, Предтечі і Хрестителя»), Предтеча мав виконати велике завдання перед Господом: приготувати йому народ прихильний, розкаяний у гріхах. Ім'я Іван означає дар Бога, сила Бога. Відомо, що праведний мешканець пустині відмінно справився із своїм завданням. Силу духа, котру Господь дарував Предтечі, він помножував внаслідок свого вірного служіння Богові. Не змарнував жодного дару, благодаті, прийнятої із небес.

Повернемося думками до батьків святого Івана Хрестителя, про котрих Писання згадує, як справедливих, що виконували бездоганно усі приписи Господні. Хоч їхнє життя було угодне Господу, однак, вони не мали дітей і через те, підозрівалися людьми як ті, хто - немилий Богові. Так судили люди, подібно судять люди і до сьогодні про різні речі, в котрих часто-густо помиляються. Не дивуймося, що Захарія не повірив ангелові про майбутнє народження Єлизаветою немовляти, бо він та його дружина були вже особами похилого віку. Вони змирилися із своїм станом відносно потомства, не докоряли Господу за те ніколи, навпаки, продовжували вірний шлях служіння йому. Для священика Захарії головним завданням залишалося бездоганно служити Господу, нічим його не образити та спонукувати людей до покаяння, покути й достойного життя з Богом. Вістка від ангела приголомшила його, бо він почувався на схилі віку, а тут, раптом потрібно буде доглядати з такою ж у віці дружиною мале дитя. Не міг цього зрозуміти, як це можливо, хоч добре був познайомлений з подібними випадками зі Святого Писання й знав про неплідність Сари, Ревеки, Анни, дружини Елкани (пор. 1Сам 1,5), котрі мимо важливої перешкоди привели на світ дітей. Захарія просив знаку з неба, щоб переконатися про принесену ангелом правду, подібно, як і Гедеон просив Господа про знак, як обіцяний рятунок для ізраїльтян (пор. Суд 6,36-40). Ці особи отримали різні знаки, яких просили від Господа, тільки знак для священика Захарії був більшим випробовуванням, бо він, вийшовши на зовні зі святині не міг промовити й слова, - занімів. Послухаймо Учителя Церкви, котрий так говорить про цю подію: «Захарія загнуздується, а Єлизавета благодіє; язик німіє, а утроба вагітніє; балакучий язик не дає плоду, а безплідна стає матір'ю; біль утроби переселяється на язик; мова приборкується, а народжене звільнюється; Захарія мовчить, а Іван грається» (св. Ів. Золот., «На різдво св. Івана пророка, Предтечі і Хрестителя»).

Надзвичайні події були пов'язані з повідомленням про уродини Івана Хрестителя. Була перевірена віра священика Захарії, його довір'я до Бога, його відданість волі Божій. Показалося, що він сумнівався, більше довіряв своїй старості та віку своєї дружини, як ангелові, Божому посланцеві. Але сталося так, як бажав Господь. З народженням Івана, розв'язався язик його батькові. Він став говорити після того, як написав ім'я своєму синові на табличці, - Іван. Раділи не тільки батьки, але родина та сусіди. Ті, хто довідався про дивні знаки та події, які відбувалися навколо народженого хлоп'яти, настрахалися, говорили про це та берегли у своєму серці. Люди ставили собі запитання: «Що воно з того хлоп'яти буде?» (Лк 1,66).

А Іван, подібно, як і кожна інша народжена дитина, мав своє завдання, котре з гідністю виконав перед Богом. Його завдання не було легким. Він відрікся усього, навіть даху над головою, необхідної одежі та їжі. Жив у пустині, носив на собі строгу одежу із верблюжого волосу і споживав сарану та дикий мед (пор. Мт 3,4). Обдарований духом та силою Іллі голосно закликав народ: «Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2). Він без страху звертався до царя Ірода: «Не личить тобі мати жінку брата твого» (Мр 6,18). І хоч пророк не мав зброї та знаходився у темниці, однак, Ірод боявся його, але подумаймо чого: справедливості та святості жителя пустині. Просімо у Господа, щоб дав нам духа Івана Хрестителя без страху та у праведності виконувати волю Бога. Прислухаймося до слів святого пустинника та щиро каймося за наші гріхи і людські прогрішення. Каймося так, щоб більше Господа не ображати. Вдумаймося у слова, що подає нам вечірнє літургійне моління свята про цього праведного пророка:«... будучи людиною за природою, ангелом за житієм, він мав довершену чистоту і цнотливість у своєму єстві і тікав від усього гріховного, звершуючи подвиг вище єства. Тому всі вірні, уподібнюючись йому за чеснотами, благаймо його, щоб він молився за спасіння душ наших» (Слава: на стиховні вечірні Різдва Предтечі). Святий пророче і Предтече Христовий, Іване, молися, щоб були спасенні душі наші!

Всечесні отці, достойні сестри й брати, щиро вітаю усіх вас з п'ятою річницею заснування вашої парафії. Це - не довгий час, але, скільки добра вчинено для людських душ та здоров'я тіла, зовнішнього та внутрішнього спокою для людей, відомо тільки Господу Богу. Багато ваших рідних та знайомих зі спокоєм та надією переселилися у вічне перебування з Богом. Вони - щасливі! Ми боремося з вами за вічне щастя, котре запропоновано кожній особі зокрема, незважаючи на вік, стать, положення, освіту, достатки, здоров'я, посаду тощо. Борімося з великою довірою до Бога, - обов'язково здобудемо небо! Дякую священикам за їхнє служіння та прошу у Господа благословення для них. Дякую вам, достойні сестри й брати, вимолюю у Бога рясних духовних дарів та мирного життя для усіх вас! Віддаю усіх під покров Матері Божої та святого пророка і Предтечі Івана. Надіюся, що незабаром розпочнете будову більшого храму і в тому Господь буде благословити вам!

+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський
Каплиця Різдва св. Івана Хрестителя
м. Львів 7 липня 2010 р.Б.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове