Чому Європі не потрібен Бог?

24-06-2010

• Категорія:

• Теги:

• християнофобія |
• цікавинки |
• Церква в Європі

Кореспондент "Комсомольської правди" Дарина Асламова спробувала зрозуміти, куди йде християнська Європа. До тріумфу ліберальної політкоректності чи в лапи Антихриста?

Це було п'ять років назад у Ватикані. Спочатку я прийняла його за одержимого - цього маленького, хисткого священика з голим черепом, типового «ученого жучка», що застряг в запорошених архівах одного з ватиканських інститутів. Він був таким старим, що, здавалося, ткни в нього міцніше пальцем - і він розсиплеться в прах. Спочатку він красиво розважав про екуменізм, про можливі братські обійми між католицькою і православною церквами, а потім заговорив про НИХ.

«ВОНИ хочуть зруйнувати три основи людського існування: віру, батьківщину і сім'ю. ВОНИ повіряють розумом чудо Воскресіння, сміються над безсмертною душею, а сімейні зв'язки заповнюють пороками. ВОНИ будують нову Вавилонську вежу під назвою «Глобалізація» і рубають національне коріння. ВОНИ хочуть зробити людину гвинтиком глобальної системи СПОЖИВАННЯ, убити в ній потяг до істини і краси і змусити її працювати не в ім'я творення, а лише для того, щоб більше КУПУВАТИ».

«Хто ж ці ВОНИ?» - в нетерпінні запитала я.

«Демони», - просто відповів він. «Ви вірите в диявола, падре Пабло?» «А ви вірите в Бога, дочко моя?» - відповів він питанням на питання. «Всім серцем!» - «Якщо є Бог і ангели, значить існує і диявол, і легіони його демонів серед нас». «Що ж, вони, напевно, носять спеціальне ортопедичне взуття, щоб приховати копита на ногах, і перуки, щоб заховати роги, - засміялася я. - Як же вони виглядають, ці демони?» «Так само як і ми, дочко, - сумно сказав падре Пабло. - Тому їх так важко розпізнати. Вони прославляють сатану, свого доброго пана, який нічого не забороняє. Культ сатани цілком будується на проблемі абсолютної моральної свободи і непідсудності. Європа вже ратифікувала свій договір з дияволом, відкинувши Божий суд і створивши свій власний - Страсбурзький. Хіба ви не відчуваєте всюди дух сатани? Він сильний тепер, як часниковий запах».

Через п'ять років я зрозуміла: він був абсолютно правий, цей божевільний чоловік.

НАЗАД В КЛІТКУ З ЛЕВАМИ

Примара блукає Європою, примара християнофобії.

Березень 2010-го. Глазго, Великобританія. 47-річного американського вуличного проповідника на ім'я Шон Хоулс оточила на вулиці компанія гомосексуалістів. «Вони цілували один одного, сміялися і запитували мене, що я про це думаю, - розповідав згодом Хоулс. - Я відповів, що вони ризикують викликати гнів Господній, оскільки в очах Господа те, що вони роблять, - гріх». Група геїв негайно звернулася в поліцію. До американця підійшов поліцейський і запитав: «Це правда, що ти сказав, що геї підуть до пекла?»

Пояснення проповідника, що його спровокували, не були прийняті. Він був негайно арештований і провів ніч у в'язниці. Суддя засудив його до штрафу в 1000 фунтів. Місцевій християнській громаді довелося пустити шапку по колу, щоб викупити американця з в'язниці.

Березень 2010-го. Верховний суд Великобританії відкинув апеляцію міс Лейдел з містечка Islington, співробітниці місцевого бюро реєстрації шлюбів, народжень і смертей. Міс Лейдел просила не змушувати її реєструвати гей- "шлюби", оскільки це йде врозріз з її християнськими переконаннями, а в бюро достатньо співробітники-атеїстів. Керівництво бюро погрозило їй звільненням. Міс Лейдел звернулася до суду, який визнав її претензії несуттєвими.

Лютий 2010-го. Страсбург. Група соціалістів, комуністів, лібералів і «зелених» звернулася з листом протесту до суду проти присутності хреста в молитовній кімнаті Європейського парламенту, оскільки це порушує «нейтральний характер» кімнати, і з вимогою припинити церковну службу, яка проходить в парламенті раз на місяць і триває лише півгодини.

Лютий 2010-го. Німеччина. Дванадцять хрестів було зірвано із стін госпіталю в містечку Bad Soden і викинуто на звалище на вимогу пацієнта-мусульманина, який заявив, що «хрест заважає йому одужати». Наруга над релігійним символом сталася на очах у пацієнтів-християн.

Лютий 2010-го. Лондон. Палата лордів готується до розгляду білля (закону) про сексуальне виховання, згідно з яким світські і релігійні школи зобов'язані давати дітям інформацію про гомосексуальні стосунки, контрацепцію і аборти. Якщо білль буде прийнято, священикам і монахиням доведеться пояснювати школярам, що «цивільне партнерство» і гомосексуалізм «нешкідливі і нормальні», а також розповідати, де можна зробити аборт і як користуватися презервативом.

Лютий 2010-го. Нідерланди. Скандал в містечку Reusel. Під час традиційного карнавалу група геїв увірвалася до церкви, де проводилося недільне богослужіння, і зажадала святого причастя. Священик заявив, що згідно з релігійними правилами він не може їх причастити. Содомія - тяжкий гріх в християнстві. Гей-активісти подали заяву в поліцію, і священик був негайно викликаний в дільницю для надання свідчень.

Грудень 2009-го. Німеччина. Вісім християнських сімей з містечка Salzkotten були засуджені місцевим судом до серйозних штрафів за те, що не дозволили своїм малолітнім дітям відвідувати уроки сексуального виховання в школі, зіславшись на свої релігійні переконання, а також заборонили їм брати участь в театральній постановці «Моє тіло належить мені». Оскільки сім'ї не погодилися з штрафом (виплатити штраф - означає визнати себе винним), вісім батьків сімейств відправилися у в'язницю (один відсидів тиждень).

Але головну лють охоронців «політкоректності» викликає хрест, знак любові і прощення. У вересні минулого року керівництво громадської лікарні в англійському містечку Ексетер змусило 54-річну медсестру Ширлі Чаплін зняти натільний хрест, пригрозивши їй звільненням, хоча місіс Чаплін відпрацювала в госпіталі 30 років. Їй заявили, що «хрест порушує дрес-код і біжутерія на роботі заборонена».

А навесні 2009 років довелося зняти хрест медсестрі Хелен Слаттер з Глостера, оскільки «хрест може принести інфекцію в лікарню». Але справжнім тріумфом Антихриста можна вважати рішення Страсбурзького суду в листопаді 2009 року про заборону розп'ять в італійських школах. Серед тих, хто гаряче підтримав це рішення, - відомий італійський журналіст і колишній член Європарламенту Джульєтто Кьєза.

Папа Римський Бенедикт XVI поки що релігійний лідер Європи. Але він вже втрачає контроль над душами європейців.

«ЧОМУ МІЙ СИН ПОВИНЕН ДИВИТИСЯ НА ХРЕСТ?»

«Ватикан виходить за рамки релігійних проблем, особливо з цим Папою Бенедиктом XVI, - говорить журналіст Джульєтто Кьєза. - В Європі є правило: церква вільна, але і держава вільна. Візьмемо, наприклад, питання християнського коріння Європи. Я виступав категорично проти згадки християнського минулого в Європейській конституції». «Але ж це факт, з яким не посперечаєшся: Європа дійсно має християнське коріння», - кажу я. «Ну і що? Чому це треба підкреслювати? Ми повинні поважати всі релігії. Євросоюз - політична структура, і цей простір не носить релігійного характеру».

«У нас в Росії погано відносяться до людей, які не поважають і не пам'ятають свого коріння. А ви хочете викреслити той факт, що вся європейська культура заснована на християнських цінностях!» «Я серед тих, хто не хотів би підкреслювати окрему християнську цивілізацію, - говорить пан Кьєза. - Цивілізація вже давно одна. Глобалізація зробить всіх людей однаковими. Взагалі церква дуже часто втручається в політику». «Що ви маєте на увазі?» - «Ми вважаємо, що аборти - фундаментальний крок вперед, а священики не хочуть цього. Вони виступають проти презервативів, а значить, проти обмеження народжуваності, а більшість - за презервативи. Вони проти розлучень, а більшість італійців голосували на референдумі за розлучення. Вони претендують на хрест в державних школах. Чому мій син повинен дивитися на хрест? Католицька Церква прагне нав'язати релігійні правила більшості і поставити їх в основу держави, яка давно вже не християнська. У нас лише в Італії живе два мільйони мусульман, а через десять років їх буде більше, ніж нас. І в такій ситуації ви вважаєте, що Європа має бути християнською?» - «Поза сумнівом, якщо вона керується інстинктом самозбереження. Якщо ви навчитеся поважати ваші цінності і релігію, то і прибульці навчаться їх поважати». «В Італії і в Європі багато хто визнав би ваші погляди фашистськими», - з викликом говорить пан Кьєза. «Мабуть, бути переконаним християнином у наш час - це бути фашистом». - «Прокиньтеся! Ми, білі, вже меншість в світі! Нас менше мільярда. Проти закону природи не попреш. Нам доведеться вчитися жити з людьми всіх кольорів шкіри і всіх релігій. Ви хочете війни? Але ж ми її програємо. А ні, то народжуйте більше чи звернетеся за допомогою до вашого Бога. Мусульмани приходять до нас, тому що ми ледачі і не хочемо робити брудну роботу. І потім: ми захопили їх нафту і качаємо її практично безкоштовно вже 200 років».

«Так, мусульмани прийшли до вас, але іслам ще строгіше відноситься до моральних цінностей, ніж християнство, і жодних компромісів не допускає, - кажу я. - І так же рішуче виступає проти милих вашому серцю абортів, презервативів і розлучень. Що ви, ліберали, протиставите новій релігії? Хто ваші кумири і авторитети?» «Я не думаю, що взагалі мають бути авторитети, - заявляє пан Кьєза. - Хто відважиться сказати, що я, мовляв, авторитет? Живіть своїм розумом. А всі спроби створити союз хреста і держави, як це робиться у вас в Росії, - крок назад від цивілізації».

ЗГУБНА СВОБОДА

Два останні століття європейська філософська думка співала хвалу єдиному богові на землі - людині, а церкву робила козлом відпущення, звалюючи на нього тягар своїх заколотів і сумнівів. Ударами думки, подібними до ударів сокири, французькі філософи пробили стіну природної релігійності.

Французька революція увійшла до історії як тріумфу атеїзму і бунту людської волі проти сокровенного інстинкту святості і жадання Бога. Двадцяте століття, сп'яніле від успіхів науки, пішло ще далі, з якоюсь скаженою злістю зриваючи з життя його блискучі покривала і бажаючи показати його голим, поясненим і без чудес. На початку нового століття європейські церкви обезлюділи, а сповідальниці, ці іграшкові будиночки, куди віруючі звалювали сміття своїх гріхів, стоять порожні.

«Філософські атаки на церкву привели до того, що людина вирішила: саме вона - суддя і пан життя, - говорить відомий журналіст-ватиканіст італійської газети «Ла Стампа» Мазко Тоссаті. - Це я, Мазко, вирішую, що є добро і зло, що правильно і неправильно. Люди тепер виховані і навчені в повній впевненості, що вони - єдині судді, а сенс життя - комфорт і задоволення. Індивідуалізм і прагнення до насолод і є основним джерелом занепаду релігії. Церква виступає проти егоїстичного комфорту і ущемляє його. Вона говорить неприємні речі: людини має обов'язки, є відповідальність перед Богом за свої вчинки, вона повинна працювати і піклуватися про інших, і не всі її задоволення - правильні. Людина відчуває свою владу над природою, а їй говорять: ти не пан, ти лише частина великої картини. Людина говорить: я творю життя, я роблю дитину, а якщо не захочу її, то просто уб'ю, а церква твердить: це гріх. Словом, церква всім заважає. В Італії щороку здійснюється 130 тисяч абортів. Жінки хочуть пожити для себе і вбивають немовлят в утробі, а в 35 - 40 вирішують завести дитину, але природу не обдуриш. Зараз дуже мало народжується дітей у християн і багато дітей в сім'ях іммігрантів. Мусульмани до цих пір вірять в сім'ю, мають власні, дуже сильні цінності, які нам не подобаються, але вони народжують, а ми ні. Ми загубилися в світі добра і зла. Після Французької революції, масонства, приходу і падіння комунізму люди не знають, які істини треба захищати. Я пам'ятаю, за часів СРСР комуністична партія в Італії говорила про моральні цінності і була дуже близька до церкви. Але тепер навіть комуністи розгубилися: вони не можуть захищати устрій, який критично засуджений історією на його батьківщині, - в Росії. Звідси невизначеність етичних принципів: раніше комуністи забороняли все, а тепер все дозволяють.

Отже, від дуже строгого і контрольованого суспільства ми перейшли до суспільства абсолютно вільного. Кожен вільний робити все, що захоче, а із Страсбурга і Брюсселю йде безперервна атака на традиційні цінності. Але всі ці неоліберали не знають, що права людини, які вони захищають, народилися з християнства. Вони не знають, де їх коріння.

Саме християнство поставило сильний акцент на індивідуальну цінність особистості. Кожен з нас - продукт культури, сім'ї і, звичайно, релігії. Шлях заперечення коріння, нігілістичний шлях веде в нікуди. Якщо ти думаєш лише про себе, ти помреш і нічого не залишиш після себе. Адже і діти, яких ти народжуєш на світ, не просто людські личинки, а криниця тих культурних і традиційних цінностей, які ти любиш і хочеш передати в майбутнє».

«Практикуючих християн вже давно меншість, - з гіркотою говорить представник Ватикану падре Федеріко Ломбарді. - Церква йде проти мейнстриму (головної течії) в суспільстві. Тепер кожен має свою правду. «Всі позиції рівні, ні в кого немає привілеїв, і ти не можеш претендувати на єдину істину», - ось те, що твердять людям масмедіа. Немає влади, немає авторитету, немає правди, немає світла і немає інституту, який мав би право вчити і настановляти».

Дарина Асламова

23 червня

"Комсомольська правда"

переклад Milites Christi Imperatoris