Високий представник Ватикану зустрівся з президентом Куби Раулем Кастро

22-06-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Америці |
• християнство і політика

Секретар Держсекретаріату Ватикану із стосунків з державами архиєпископ Домінік Мамберті завершив в неділю свій офіційний шестиденний візит на Кубу, приурочений до 75-ої річниці встановлення дипломатичних стосунків цієї країни зі Святим Престолом. Його кульмінацією стала не передбачена в офіційній програмі візиту, проте очікувана зустріч з президентом Куби Раулем Кастро. У вечірньому інформаційному випуску кубинського телебачення від 20 червня Рауль Кастро і архиєпископ Мамберті були показані разом, причому кубинський президент був одягнений в костюм з краваткою замість звичного френча. У телевізійному коментарі відношення Куби з Ватиканом були охарактеризовані як «сердечні, взаємошанобливі, стабільні і набуваючі все більшого значення». Крім того, було зазначено, що візит високого гостя «дозволив засвідчити сприятливу атмосферу і значний прогрес у відносинах між державою і Церквою на Кубі». На зустрічі також присутні Апостольський нунцій на Кубі архиєпископ Джованні Анджело Беч'ю і міністр закордонних справ Куби Бруно Родрігес Паріл'я.

Раніше в ході візиту архиєпископ Мамберті взяв участь в заходах так званого «Соціального тижня Церкви», а минулого четверга очолив Месу в Катедральному соборі Гавани, під час якої виголосив проповідь, присвячену основним моментам церковно-державних стосунків. Церква, за словами архиєпископа, має свої соціальні зобов'язання. Це - турбота про людей похилого віку, хворих і незаможних, а також виховання духовності. Політичне співтовариство і Церква автономні, діючи в своїй власній площині, проте ж обоє покликані служити особистому і соціальному благу людини. Співпрацюючи, Церква і держава зможуть з більшою ефективністю виконувати свою місію, а інструментом такої співпраці якраз і є дипломатичні стосунки. За минулі 75 років відношення Ватикану з Кубою зазнали зльотів і падінь, пройшли через багато випробувань, а нині вийшли на стабільний рівень. Проте зробити в цій області належить значно більше, ніж вже зроблено.

Візиту Архиєпископа Домініка Мамберті на Кубу передувала специфічна ініціатива архиєпископа Гавани кардинала Хайме Ортеги, який запропонував властям посередництво в переговорах з правозахисниками, що вимагають покращення умов утримання політичних ув'язнених і звільнення багатьох з них. Для правозахисного співтовариства взагалі будь-який візит представника Ватикану на «острів свободи» служить приводом, щоб привернути увагу до ситуації з правами людини в цій країні. Цього разу поступки з боку кубинського уряду виглядали досить скромними: був умовно звільнений лише один напівпаралізований Аріель Сіглер (отримавши термін в 20 років ув'язнення, він останні півтора роки знаходився в госпіталі у зв'язку з важкою хворобою), а 12 засланців було переведено ближче до дому. Для порівняння, 12 років тому з нагоди візиту на Кубу Папи Івана Павла II властями було відпущено 300 політв'язнів. Проте кубинські дисиденти не втрачають надії, причому їх виступи стають усе більш наполегливими. У кубинській столиці стали вже звичайними маніфестації так званих «дам в білому», тобто дружин і матерів політв'язнів, які виходять на демонстрації кожну неділю, одягаючи при цьому білі стрічки і сукні.

Про те, що архиєпископ Домінік Мамберті не зустрічатиметься з «дамами в білому», було оголошено заздалегідь: такою було вимога кубинських властей. Проте вони з'явилися на Месу в Гаванському катедральному соборі, яку Мамберті служив в четвер, в своєму звичному «протестному убранні», зайнявши при цьому останні ряди. В неділю вони ж побували на Месі в церкві Св. Ріти, після чого пройшлися маршем по вулицях столиці. Серед 75 учасників маршу були звільнені тиждень тому Аріель Сіглер, його дружина, а також мати Орландо Сапати, який піддавався у в'язниці регулярним тортурам і помер в лютому 2010 р. після 85-денної голодовки.

Вже в аеропорту Хосе Марті, готуючись до вильоту з Гавани, архиєпископ Мамберті заявив журналістам, що він сподівається на продовження діалогу Церкви з Кубинською державою і відзначив, що благі плоди такого діалогу і без того вже очевидні.

переклад Milites Christi Imperatoris