Церква потребує плодів святості та служіння кожного священика

20-06-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

Сьогодні, у неділю, 20 червня 2010 р., Святіший Отець Бенедикт ХVІ очолив понтифікальну Святу Літургію у ватиканській базиліці Святого Петра, під час якої уділив ієрейські свячення 14 дияконам Римської дієцезії, які навчались у трьох семінаріях. Десять з них є італійцями, і по одному з Індії, Японії, Чилі та Німеччини.

«Як єпископ цієї дієцезії, я по-особливому радий прийняти до римського священицького грона 14 нових священиків. Разом з кардиналом вікарієм, єпископами-помічниками та усіма священиками дякую Господеві за дар цих нових пастирів Божого народу», - цими словами Вселенський Архиєрей розпочав свою проповідь, також привітавши винуватців цього торжества, зазначаючи, що саме вони у цей день є в центрі уваги усього Божого народу, який символічно представлений присутніми у папській ватиканській базиліці. Серед цього Божого народу особливе місце займають батьки та рідні нововисвящених священиків, їхні друзі та знайомі, настоятелі та вихователі семінарій, представники парафій та церковних спільнот і рухів, з яких походять нові ієреї і серед яких вони вже душпастирювали. Папа наголосив, що уся Церква Риму сьогодні возносить подяку Богові і молиться за нових священиків, покладає велику надію на їхнє майбутнє і дуже сподівається на щедрі плоди їхньої святості та їхнього священичого служіння, потребуючи кожного із них.

Далі Святіший Отець у своїх роздумах зупинився над євангельським уривком, який був прочитаний під час цієї урочистої Служби Божої. Він наголосив на словах, якими Спаситель запитує у своїх учнів про те, за кого Його вважають люди та вони, учні, і на відповіді святого Петра, який від імені усіх апостолів виявив глибоку віру у Спасителя. «Ти Христос Божий» (Лк. 9, 20), - ці слова верховного апостола виявили значну відмінність у поглядах народу і 12-ти апостолів щодо питання про Ісуса. Але де є джерело цього акту віри святого Петра? Відповідаючи на це запитання, Папа підкреслив, що на початку того євангельського уривку читаємо про те, що Ісус молився насамоті і разом з Ним були Його учні. Тобто, апостоли стали учасниками перебування і розмови Ісуса з Отцем, і, таким чином, їм було відкрито те, чого інші не могли побачити в Ісусі - Його особливий зв'язок з Небесним Отцем. Саме із того перебування разом із Спасителем, буття із Ним на молитві, випливає знання, що перевищує знання народу, і яке дозволяє пізнати глибоку ідентичність Ісуса, пізнати правду. За словами Вселенського Архиєрея, з цього маємо чітку вказівку для життя і місії священика, який покликаний на молитві відкривати завжди нове обличчя свого Господа і найавтентичніший зміст своєї місії. Лише той, хто має глибокий внутрішній стосунок з Господом, може бути посланим звіщати Христа іншим. «Мова йде про «залишитися із Ним», що повинно завжди супроводжувати виконування священичого служіння, що повинно бути його центральною частиною, також і особливо в час труднощів, тоді, коли видається, що інші справи повинні мати першість. Де б ми не були, що б ми не робили, мусимо завжди залишатись із Ним», - мовив Бенедикт ХVІ.

Продовжуючи проповідь, Папа наголосив також і на іншому важливому моменті із прочитаного цього дня євангельського уривку, а саме на тому, що, відразу після визнання віри святого Петра, Христос звіщає Свої страсті та воскресіння і повчає апостолів про те, як справжні учні повинні слідувати за Ним. Це наслідування є шляхом хреста, є зреченням себе самого: «Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує», - каже Спаситель. Таке слідування за Христом, яким можемо також назвати священство, ніколи не може бути середником для забезпечення впевненості у житті чи якогось суспільного становища. Хто бажає стати священиком лише, щоб підняти свій престиж і особистий авторитет, досягти особистого успіху, той вже від початків неправильно зрозумів сенс того служіння. Такий священик, щоб добитись свого, буде змушений догоджати іншим, говорити те, що вони хочуть почути, буде змушений пристосовуватись до думки та настроїв народу, тим самим, позбавляючи себе життєдайного зв'язку із правдою, засуджуючи себе на те, щоб завтра осудити те, що сьогодні похваляв. Така людина, на переконання Папи, не любить по-справжньому Бога та ближніх, а лише себе саму. Священство базується на сміливості, відповідальності за інших, прислухаючись завжди до Божої волі.

А звертаючись безпосередньо до 14 дияконів, які через кілька хвилин стали священиками, Єпископ Риму запропонував їм для роздумів ще третю думку, яка тісно поєднана із попередньою, а саме - про Тайну Пресвятої Євхаристії, вказуючи на те, що разом із священичим рукоположенням вони отримують дар звершувати цю Тайну, що їм довірено Тіло і Кров Ісуса Христа. Любов і дар розп'ятого Спасителя проходять через руки, голос і серце священнослужителя.

«Як, отже, не благати Господа, щоб дав вам завжди пильне та захоплююче усвідомлення цього дару, що поставлений у центрі вашого буття священиками! Щоб Він Вам дав ласку вміти до глибити досвідчувати усю красу та силу цього вашого священичого служіння і, одночасно, ласку могти послідовно і великодушно жити кожного дня цим служінням», - сказав Вселенський Архиєрей. А на закінчення він підбадьорив нововисвячених священиків, запевняючи, що любов Пречистої Діви Марії допоможе їм бути вірними своєю священичому стану, ставати подібними до Її Сина, Який вмів підкоритись волі Отця і полюбити людину аж до кінця.

Джерело: Радіо Ватикан

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове