Збунтовані Підгорецькі монахи: шлях від християнської спільноти до новітньої секти

06-10-2008

СТРИЙ. Секта в більшості випадків виникає як протест проти чогось або проти когось. В неохристиянській секті ці початки характеризуються «логікою євангелізму», що часто призводить до відокремлення від більшої церковної спільноти. Секта здобуває нових членів завдяки їхньому поверненню до «чистого» і оригінального християнства. Адепти секти вважають що чисте оригінальне християнство було втрачене Церквою. Тому вони завжди наголошують на «чистих» словах Бога записаних в Біблії інтерпретуючи їх при цьому на свій лад. Таким чином вдається сфальсифікувати особу і послання Христа.

Це в сьогоденні можна спостерігати з уст збунтованих підгорецьких монахів, які звинувачують Блаженнішого Любомира Гузара, Главу УГКЦ та церковних ієрархів у різноманітних єресях [1], що є «зрадою Христа» [2], «бунтом проти Бога і Його Євангелія» [3], які «створили антихристівську систему всередині УГКЦ і діють проти лінії Святішого Отця» [4]. Це стало причиною самоізоляції цих монахів та їх підозрілі «таємничі свячення» [5]. При цьому бачимо, що немає святителя. А це вже нагадує мормонство, оскільки засновнику мормонства з`явився Іван Хреститель в хмарі світла, щоб посвятити його у священство Аарона, та апостоли Петро, Яків та Іван, щоб посвятити його в священство Мелхиседека.

Поряд з видимим відокремленням від Церкви, для збунтованих підгорецьких монахів характерний теж псевдоесклюзивізм. Іншими словами можемо сказати, що вони вважають себе єдиними власниками правдивої доктрини. Однак, це вже не доктрина Церкви, а їх власна, інтерпретована. Тільки той, хто належить до них, перебуває в абсолютній істині; всі інші перебувають в помилках і в гріху, тому будуть засуджені. Підтвердженням цього можуть послужити слова цих монахів про «Живу і мертву гілку в Церкві»: «Хто є ми (авт. - «підгорецькі єпископи) та усі, що ідуть за ними і хто є єпископи, які є в єдності і в послуху апостатові кард. Гузару? За нами є Дух правди і покаяння, за ними - дух брехні і нерозкаяності. Ми вносимо Боже життя, вони - смерть. Ми проповідуємо повне Євангеліє, вони - фальшиве. Ми відстоюємо апостольську традицію, вони - нищать традицію. Ми маємо Духа Святого, вони - Духа Нью-Ейдж...»[6].

Власне, через цей есклюзивізм, той, хто належить до збунтованих підгорецьких монахів, відчуває себе «вибраним», «чистим» та вважає інших «злочинцями» і «засудженими». Це, з однієї сторони, дає їх адептам абсолютну впевненість бути учасником групи обраних та керованих самим Богом, що володіє абсолютною істиною; з іншої - штовхає цю людину на наполегливий і нестриманий прозелітизм. Така людина отримує натхнення, що її оживляє та нагороджує. Таким чином, приєднання та приналежність адепта до групи збунтованих підгорецьких монахів ставлять його в опозицію до оточуючого світу, цілковито «опанованого злом».

Збунтовані монахи в Підгірцях вважають себе єдиними вибраними, єдиними, що володіють істиною і просвіченням. Вони ставлять себе вище будь-яких церковних авторитетів, навіть авторитету Святішого Отця Венедикта XVI, який, згідно з їх слів:

1). «...мусить насамперед довести, що його (ориг. - цей) уряд в сучасній добі має сенс...[7].

2) Мусить публічно чинити покаяння за жест Івана Павла ІІ в Ассижі (в 1986 і 2002 роках)...Якщо Папа цього не зробить, немає сенсу приймати його авторитет як охоронця правд віри і моралі, бо цю свою функцію занедбує, а навіть своїм мовчанням підтверджує цю згубну єретичну систему» [8].

Читаючи це можна тільки здогадуватись про наслідки невиконання Папою обов`язків, які встановили для нього підгорецькі бунтарі. Не виняток, що підгорецькі монахи подібно до релігійної течії покутників, які є у с. Середньому (Івано-Франківська область) закладуть свій новий духовний центр, проголосять когось з посеред себе Папою, кардиналами, а, може, і «Другим Воплоченням Христа».

Абсолютна впевненість, що такі монахи перебувають в істині і в правоті, роблять їхніх членів незворушними до сумнівів та закритими до діалогу. Якщо вони говорять і пишуть, то тільки для «навернення» інших до своєї групи, щоб, таким чином, спасти від кари, яку Бог завдасть тим, хто не схоче повірити в їхню проповідь. Тому підгорецький фанатизм можна охарактеризувати таким чином:

а) Вірити у володіння усією істиною;

б) Відчувати обов`язок нав`язувати цю істину іншим.

Збунтовані підгорецькі монахи придушують будь-яку можливість критики та інше мислення. Якщо хтось не з ними, то він має ознаки «стану гріха», «стану прокляття», особливо, якщо протиставляється істині, «встановленій Богом» через лідерів підгорецької групи.

Ця підгорецька псевдоістина відображається у вченні і пропаганді, що базується часто на вирваних з контексту цитат з релігійних книжок, інтерв'ю, церковних документів. Таким чином, збунтовані монахи намагаються знайти підтвердження власних теорій без огляду на їх дійсне значення.

Інше твердження, яке ми зустрічаємо в листах підгорецьких бунтівників, появляється у реченнях: «Сьогодні християни задають запитання: «що конкретно є правдиве і святе в цих релігіях»?

На жаль їм не дається на це відповідь, котра є в згоді з Духом Євангелія. В даному випадку відбувається перекручення вчення Католицької Церкви, яке міститься у Декларації «Про відношення Церкви до нехристиянських релігій», яка говорить, що «Католицька Церква не відкидає нічого з того, що в тих релігіях є правдиве і святе..., зокрема, визнавання Найвищого Божества, а то й Отця...пошук Божих таїнств...звертання з любов`ю та довірою до Бога (індуїзм)...визнання невистачальності цього змінного світу (буддизм)...почитання Всемогутнього Творця неба і землі (іслам)...духовний зв`язок між народом Нового Завіту з родом Авраама (юдейська релігія)...» (пункти 2, 3, 4) [11].

Окремої уваги заслуговують знайдені «підгорецькими монахами» у словах Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, «єретичні висловлювання про Ісусову Матір та Ісуса Христа» [12]. Розглянемо, наприклад, деякі із них. «Підгорецькі бунтарі» виступають проти таких висловлювань:

1) «Мати Божа є людиною - такою як і всі» [13] - Це, на думку «підгорецьких монахів», - єресь. Отже, якщо заперечимо даний вислів згідно їхнього трактування, можна прийти до неправильного висновку, що «Мати Божа не є людиною». Це теж буде єрессю, але вже «підгорецьких псевдоєпископів».

2) «Просто кажучи, вона була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір`ю; без сумніву, люди любили її. Вона була одною з них - оце й усе» [14]. Це, на думку «згаданих монахів» є друга єресь. Отже, згідно їхньої думки та заперечення даного вислову як неправильного, приходимо до іншого неправильного висновку, що «Мати Божа не була доброю жінкою, доброю сусідкою, доброю матір`ю і люди її не любили». Це, можна сказати, чергова «єресь підгорецьких богословів», які виступають проти даного висловлювання.

Варто зауважити, що вшанування Божої Матері - світла традиція українського народу: на Її честь виголошують проповіді, пишуть книжки та малюють ікони, відправляють величаві відпусти з нагоди Її празників у монастирях, які славляться Її чудотворними іконами. Проте, прикро спостерігати, що з`являються «збунтовані монахи» і роблять подібні помилкові та богохульні судження зі слів церковного ієрарха, що Пречиста Діва Марія «не є Матір`ю Божою» [15], «не є Дівою» [16], що вона є «почата в гріху» [17], «жила і грішила» [18] та їх поширюють серед богомільних людей.

Подібні звинувачення зустрічаємо теж і у «єретичних висловлюваннях про Ісуса» [19]. Візьмемо для прикладу два із них. «Підгорецькі бунтарі» бачать єресь у висловлюванні, що Ісус «приходить через втручання Святого Духа» [20]. Отже, згідно заперечення даного вислову «підгорецькими монахами», Ісус Христос приходить, але «без втручання Святого Духа», а це теж єресь. Інше твердження, проти якого виступає «підгорецька група» є таким: «Ісус був такий, як і будь-хто інший (людиною)». «Тобто, продовжують вони, Він не є Богом, а це єресь» [21]. Отже, «підгорецькі єпископи», заперечуючи даний вислів, вважають, що Ісус Христос не був людиною, а Богом, а це, згідно церковного вчення, теж єресь, адже Ісус Христос - це Богочоловік, тобто, правдивий Бог і правдива людина.

Отже у вчення монахів з Підгірців мимоволі прокралися єретичні думки аполінаризму та монофізитизму, які були відкинуті та засуджені І-м Константинопольським Собором (381р.) та Халкедонським Собором (451р.).

Це все - приклади сектантської методики інтерпретації висловлювань, якими послуговуються «підгорецькі псевдоієрархи», щоб підтвердити власні теорії без огляду на їх дійсне значення.

Ще одна ознака секти - це фундаменталізм, всередині якого - міф про повернення до «золотого» минулого. Основна характеристика сучасного релігійного фундаменталізму - це опозиціоналізм, який набуває певних форм, коли члени сект досліджують на практиці або відчувають загрозу та реагують в агресивний спосіб. Фундаменталіст знає: істина, правдиве знання добра і зла знаходиться в групі «добрих», в «еліті». Всі інші знаходяться з-зовні; немає потреби їх слухати чи любити.

Коли фанатизм доходить до лімітів, він відчуває себе авторизованим знищити того, хто «втілює зло». У випадку «підгорецьких бунтарів» цей фанатизм проявляється у «проголошенні анатем» [22] на церковних ієрархів та постійних безпідставних звинуваченнях їх у єресях. Подібні речі можемо зустріти у Великому Білому Братстві, члени якого теж полюбляли здійснювати ритуал «прокляття» щодо інакомислячих та визнавати навколишній світ «уособленням зла».

Всі ці вищенаведені ознаки та характеристики, аналіз деяких аспектів вчення «підгорецьких псевдобогословів» вказують нам на створення нової секти на українській духовній ниві, яка, немов диявол, що видає себе за «ангела світла», видає себе за «живу гілку на містичній виноградині Тіла Христового» [23].

Тарас Пошивак
Канцлер Стрийської єпархії

«Секта» (від лат. «sequor» - іти, слідувати за кимось; «secare/secedere» - відрізати/відокремлюватися) - релігійне об`єднання або група осіб, що відокремилося від Церкви або релігійної спільноти, щоб перебувати під авторитетом свого «вчителя» (або «вчителів»), який вважається власником істини або Божим голосом у спільноті.

[1] Листи з УА 16/08, «17 єпископів УГКЦ під анатемою» (3.8.2008);
[2] Листи з УА 15/08, «Проголошення анатеми на кард. Л. Гузара, Главу УГКЦ» (15.6.2008).
[3] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008).
[4] Листи з УА 12/08, «Апеляція проти вироку єпархіального трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії на основі ККСЦ кан. 1059 §1, §2» (12.62008).
[5] Там же.
[6] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008).
[7] Листи з УА 15/08, «Москва, Рим, Константинополь» (12.7.2008).
[8] Листи з УА 15/08, «Москва, Рим, Константинополь» (12.7.2008).
[9] «Чотири слова з України. ІІІ Слово Поганські релігії. Рух Фоколяре 2. Синкретизм Фоколяре
[10] Листи з УА 11/08, «Фоколяре - секта в Церкві» (1.6.2008).
[11] Документи Другого Ватиканського собору, «Деклярація про відношення Церкви до не-християнських релігій, Свічадо, Львів 1996, с.306-308.
[12] Листи з УА 9/08, «Єресі проти Спасителя та Його Матері» (8.5.2008).
[13] Там же.
[14] Там же.
[15] Там же.
[16] Там же.
[17] Там же.
[18] Там же.
[19] Там же.
[20] Там же.
[21] Там же.
[22] Листи з УА 16/08, «17 єпископів УГКЦ під анатемою» (3.8.2008)
[23] Листи з УА 13/08, «Жива і мертва гілка в Церкві» (15.6.2008).

 

http://stryi.ugcc.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=675&I...

Оборонець Віри
(defensorfidei@rocketmail.com)