Категорії

Search

Tags

«Бачити означає молитися»

02-06-2010

  • Категорія:


Душпастирство осіб з вадами слуху в УГКЦ. Його сьогодення. Інтерв'ю з директором Центру душпастирства осіб з вадами слуху "Надія" УГКЦ, отцем Олегом Лазуркевичем.

За даними Українського Товариства Глухих станом на 2009 рік в Україні налічується близько 57 тисяч осіб з вадами слуху, тотальною глухотою та подвійною інвалідністю. У Львівській області таких є 2641 особа, у місті Львові - 1098 чоловік. Якщо ж додати до всіх нечуючих осіб членів їхніх сімей, то загальна кількість тих, які потребують спеціальної пастирської опіки значно збільшується. Звичайно ж, не всі ці люди належать до УГКЦ, але навіть якщо б їх було серед нас декілька, вони мають отримувати належну духовну підтримку від інших членів Церкви.

12 березня 2009 року у м. Львові з благословення Архиєпископа Львівського Ігора був створений Центр душпастирства осіб з вадами слуху "Надія". Про специфіку діяльності Центру душпастирства осіб з вадами слуху ми попросили розповідає о. Олег Лазуркевич, який є його директором.

Отче, душпастирство осіб з вадами слуху для багатьох є абсолютно невідоме явище в лоні УГКЦ. Розкажіть будь-ласка про специфіку душпастирювання та як Ви бачите місію центру «Надія» у церковному просторі?

Душпастирство осіб з вадами слуху - це особливе служіння у Церкві спільно осіб чуючих і осіб з вадами слуху у напрямку духовного збагачення: у випадку чуючих - виявлення харизми прийнятя болю відчуження, що несе глухота, а у випадку нечуючих - духовного подолання німоти, як плоду глухоти. Тому коли йдеться про працю з особами з вадами слуху, то головний лейтмотив полягає не стільки у підготовці і формації певної кількості сурдоперекладачів, а у виявленні осіб, які готові нести церковне служіння разом з ОВС у всіх їх життєвих викликах.

Центр душпастирства осіб з вадами слуху (ОВС) "Надія" проводить діяльність направлену на задоволення духовних потреб ОВС. Можна сказати про три складові праці: навчальна, дослідницька і практична. В першу входить навчальна програма душпастирства, у другу - лабораторія богословських аспектів спільнот глухої людини і жестової мови, третю складає ціла гама душпастирства нечуючих у різних середовищах - від сім'ї глухої людини до громадських організацій, в яких вона задіяна. На сьогоднішній день вже відбулися перші в УГКЦ реколекції для осіб з вадами слуху, євангелізаційна модерація за участю глухих людей у Києві, участь Центру у міжнародній конференції "Єффата". Глуха людина в житті Церкви" (Ватикан, 19-21 листопада 2009 року).

Отже, основна місія Центру - найширше представлення у Церкві проблематики життя глухої людини.

Історія організації навчання, праці і дозвілля осіб нечуючих є досить давня. Чому саме вибір заснування Центру душпастирства осіб з вадами слуху припав на Львів?

Галичина має майже двохсотлітній досвід праці з особами з вадами слуху. У 18 столітті, після вже створених у Парижі, Берліні, Варшаві, створюється інституція для глухих осіб у Львові. Пізніше, в 1830 р. у Львові засновується школа для глухих дітей, одна з перших на теренах України. А у 1876 р. було організоване товариство, що отримало назву "Надія" (засновником якого був Ю. Целлінгер, що належав до нечуючих). Велику роль в освітній діяльності у тих закладах для глухих цього періоду відіграла Церква. Є архівні дані, що у Галичині в цьому часі, Церква (римо- і греко-католики) активно вирішувала всі можливі соціальні проблеми, допомагала незахищеним групам людей. В центрі міста Львова навіть існував храм, у якому велася опіка глухих парохіян. Як бачимо, ідея центру душпастирювання для глухих людей не є нова, але потребує сучасних підходів. Місто Львів у цьому контексті постає освітнім осередком у розвитку цього виду душпастирства. Важливу роль відіграє і те, що у Львові розташований головний освітній заклад УГКЦ - Український Католицький Університет.

Якими напрацюваннями у цій ділянці Ви послуговуєтесь?

Скажу так, що ми продовжуємо ту працю, що почала Патріарша комісія УГКЦ з питань катехизації, особливо досвід таборів і приготування до Першого святого Причастя. У Львові також існує спільнота глухих при храмі св. Михайла, яку обслуговують монахи Студити. Є контакт з окремими отцями, які застосовують жестову мову у своїй діяльності, але поки що їх дуже мало. Взагалі, увесь досвід служіння, що є в Україні і за кордоном нами вивчається і з часом ми будемо витворювати свій притаманний саме нашій Церкві підхід до вирішення цієї проблематики.

Якими засадами Ви керуєтеся у своїй праці та в чому саме полягає інновація УГКЦ у цій ділянці душпастирювання осіб з вадами слуху?

Усвідомлення духовних скарбів є підставою для всестороннього розвитку людини, як особи. Ця духовна константа стосується усіх людей, які б вони не мали вади і проблеми, стосується вона також людей з вадами слуху і їх спільноти. Тому поступовий перехід від свідомості насидженої, тобто "ефективної" в самій собі спільноти осіб нечуючих і скерування до свідомості духовної спільноти осіб з вадами слуху, - визначає площину духовної праці Центру ДОВС "Надія" і реалізації соціально-культурних феноменів глухої людини у Церкві. Організований в спеціальному душпастирстві комплексний підхід до особи з вадами слуху уможливлює досягнення вищих форм компенсації її життєвих сил, які визрівають під час розвитку духовного рівня особи з вадами слуху.

Створюючи Центр душпастирства осіб з вадами слуху "Надія", Церква з одного боку проявляє сурдоініціативу, тобто підсилює свою участь у житті спільноти осіб нечуючих, а з іншого боку конкретизує спосіб служіння, за яким особа з вадами слуху має право у притаманний саме їй спосіб сподіватися на духовне освободження, спасіння у її житті. Надія або сподівання на Дар Божий у всій його повновладності визначає право для нечуючої людини на її духовну самобутність і особливе служіння у Церкві. Саме такі слова, як унікальність, самобутність і відповідальність в представлені Божого Об'явлення для конкретної особи з вадами слуху, виявляють жанр і метод душпастирювання ОВС.

На яке церковне середовище (парафія, організація, школа) ви спрямовуєте свою головну увагу?

Ми не створюємо спільнот глухих і не збираємося громадити осіб нечуючих в конкретні парафії. Центр ініціює багаторівневе середовище можливостей спілкування у Церкві і навколо Євхаристії, де особа з вадами слуху стає в положення відповідальної особи з іншими членами Церкви, і за інших членів Церкви. Наприклад середовище УКУ, в якому можна створити різного роду можливості для особистого розвитку глухої людини.

Які соціальні механізми будуть задіяні в процесі вашої діяльності?

Щоб реалізувати це служіння і щоб воно було ефективним, потрібно входити у загальносуспільну свідомість і шукати в ній духовні константи. Іншими словами, Центр буде впливати на державні, культурні, релігійні чинники і представляти проблематику людей, які мають спеціальні потреби, як унікальну можливість для покращення духовного стану суспільства в цілому.

Виходячи із потреб глухої людини важливим інструментом у такому євангелізаційному перетворенні відіграє мова. Жестова мова є рідною для осіб з вадами слуху і потверджує культуру особи нечуючої. Вживання її загартовує психологію особи нечуючої і творить систему цінностей. Послуговуючись симбіозом мови/культури в середовищі осіб нечуючих і релігійної свідомості суспільства, Церкві необхідно проникати до духовних потреб осіб нечуючих і тим самим створювати у суспільстві духовну відповідність до проблем осіб з спеціальними потребами.

Відомо, що триває підготовка нової навчальної програми душпастирства осіб з вадами слуху. Розкажіть детальніше про неї і на кого вона розрахована?

Для виконання програми духовної опіки осіб з вадами слуху Центру потрібні кадри, суб'єкти душпастирювання (капелани, аніматори, модератори, асистенти допомоги глухим в медичних закладах). Специфіка праці з особами з вадами слуху потребує, щоб ці фахівці мали рівну і якісну підготовку, яка базується на сучасному підході і методичному матеріалі. На даний момент із необхідного персоналу в Центрі є лише 2 працівники - сурдоперекладачі, лише один з них знає богословську жестову термінологію. Необхідна кількість фахівців для діяльності Центру складає 35-60 чол. Ці працівники повинні виявляти соціально-духовну проблематику спільнот осіб нечуючих (сім'я, школа, товариство, парафія) і по фаховому надавати їм допомогу.

Для потреб УГКЦ також необхідно створити систему капеланів (бодай по 2 у кожній єпархії). Для вишколу необхідної кількості фахівців ця навчальна програма буде повторюватися. Програма душпастирства осіб з вадами слуху буде починатися з вересня 2010 року і по своїй формі буде складається з семестрів, семінарів, літньої інтенсивної школи. Також передбачаються кількаденні модулі по обміну досвідів. В першу чергу, програма розрахована на осіб з вадами слуху, членів сімей глухих і всіх, що задіяні у освітянській праці для глухих. А з іншого боку, ми запрошуємо до цієї програми священиків, монахів (монахинь), студентів, вчителів, катехитів, соціальних працівників і тих, які мають намір вивчити жестову мову і допомагати глухим людям. Також важливо, щоби в учасників цієї програми була чітка мотиваційна основа, бо ця праця вимагає жертовності, а також необхідних інтелектуальних і життєвих ресурсів.

Більше інформації про Центр і навчальну програму можна дізнатися на парохіях і через ЗМІ. Ця програма знаходиться на стадії розробки і тому принагідно хочу запросити фахівців до спільного обговорення по цьому виді душпастирювання. До нас також можна звертатися людям, які хотіли б присвятити себе особам з вадами слуху. Контактна адреса для зацікавлених: deaf@ucu.edu.ua.

Прес-центр Львівської Архиєпархії УГКЦ
Джерело: www.ugcc.lviv.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове