Голошення Божого Милосердя для ув’язнених – місія Церкви

12-04-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні

Другої неділі після Великодня римо-католики обходять свято Божого Милосердя. Празник установив блаженної пам'яті Слуга Божий Іван Павло ІІ 2000 року Божого з нагоди проголошення Сестри Фаустини Ковальської святою. Саме тому 11 квітня 2010 року римо-католицька громада у м. Києві, що носить назву Воздвиження Чесного Хреста, присвятила особливу увагу місії Церкви у тюрмах. В цей день на запрошення отців Кармелітів проповідь під час Святої Меси про Милосердя боже для в'язнів виголосив диякон Костянтин Пантелей, референт УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України.

У проповіді диякон згадав про невідкличну духовну потребу кожної людини, що покутує злочин, сприйняти Христове Євангеліє. Як писав блаженної пам'яті Папа Іван Павло ІІ: «Милосердя виявляє світові справжнє обличчя Бога і правдиве обличчя людини». В'язниця, що стала частиною людської цивілізації, є наслідком гріховності людини. Саме в обставинах позбавлення волі гріх немов проявляє свою владу над людськими долями. Проте саме тут Божа Любов відвойовує душі і явно перемагає зло. Це стається через покликаних душпастирів і мирян. У Св. Тайні Сповіді Господь примиряє душу грішника із собою, адже Бог шукає людину незалежно від обставин, що віддалили її від Неба.

Суть культу Божого Милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Діла милосердя проявляються щодо тіла і щодо душі. Св. Євангеліє щодо тіла: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому помогти, в'язня відвідати, померлого похоронити. Окрім того є ще діла милосердя стосовно душ: грішника навернути, невіжу навчити, в сумніві порадити, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу зі серця прощати, за живих і померлих молитися. В цьому полягає суть душпастирської місії Церкви для ув'язнених.

Додаток.

«Не існує того, хто б не потребував від Христа свободи, оскільки не існує того, хто б так чи інакше не був і не є, до тієї чи іншої міри, в'язнем своєї душі і своїх пристрастей. Нам всім потрібне навернення і покаяння; ми усі потребуємо благовоління Христа для нашого спасіння, спасіння, яке Він вільно і необмежено дарує нам. Він просто чекає, щоб ми сказали, як блудний син: „Встану та й піду до батька мого" (Лука 15:18)».

«Христос єдиний може наповнити змістом ваші життя. У Ньому ви знайдете мир, спокій, повне звільнення, бо Він звільняє нас від природного рабства, коренем якого є гріх. Він вселяє в наші серця прагнення істинної свободи, яка є результатом Божого милосердя, що лікує та наповнює найбільші глибини людської особистості».

Іван Павло ІІ, Звернення у в'язниці в Антофагасті (Чилі), 6 квітня 1987 р. L'Osservatore Romano, English ed., 4 May 1987, с.20

«Споглядаючи на розп'ятого Христа, який звільнив нас від гріха та смерті, ми можемо краще зрозуміти справжню суть людської свободи. З допомогою Божого милосердя ми можемо позбавитися рабства, нав'язаного нам гріхом та примиритися з Богом та з братніми людськими істотами.»

Іван Павло ІІ, Звернення до в'язнів, Богота (2 липня 1986 р.), . L'Osservatore Romano, English ed., 21 July 1986, pp.7-8

 

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове

повернутися до стрічки новин