Категорії

Search

Tags

Стежками Апостольської Дипломатії

12-04-2010

  • Категорія:


Ватикан - це, насамперед, центр Вселенської Церкви, а вже потім суверенна держава. Тому цілі ватиканської дипломатії дещо відрізняються від цілей звичайних держав. Разом із тим сучасний світ ставить перед людством багато нових проблем. На цьому тлі вплив і роль Католицької Церкви у подоланні багатьох міжнародних проблем світової політики чимдалі зростають, а Святий Престол стає справжнім духовним авторитетом у пошуках способів такого подолання.

Вражаючий авторитет і роль Папи Римського на геополітичному просторі традиційно визнавали навіть наймогутніші світські правителі минулого. "Звертайтесь до нього, немовби він мав двісті тисяч озброєних військових", - так казав про Папу Римського імператор Наполеон Бонапарт. У чому ж причина великої поваги, а іноді й остраху перед Єпископом Риму?

Звісно, ватиканська дипломатія має величезний духовний і людський потенціал. Але, водночас, зовнішня політика Святого Престолу виходить зі справжніх християнських принципів, спираючись на Дух Євангелія. Те, що Христос є Спасителем світу, "виявило... вимір людського існування, що сягає поза політичні функції миру й порядку", - писав свого часу кардинал Йозеф Рацінгер. Ця політика є запорукою миру і гуманності у царині дипломатичних відносин між державами.

Прикладом відкритості й доброзичливості ватиканської дипломатії був превелебний Папа Йоан Павло II, який за часів свого понтифікату здійснив більш ніж 170 візитів до 115 країн світу. Нинішній понтифік завжди згадує про відкритість ватиканської дипломатії та Католицької Церкви. "Спадкоємець святого Петра відчиняє двері для всіх, прагнучи підтримати стосунки з усіма, хто сприяє прогресові людської спільноти, так само, як Церква - вона відкрита для всіх, бо в Бозі вона існує заради інших", - наголосив Бенедикт XVI на зустрічі з дипломатичними представниками інших країн, яка відбулась у січні цього року.

У Римській Курії за зовнішні зв'язки Святого Престолу відповідає спеціальна секція Папського Державного Секретаріату для зв'язків із державами (затверджена 1988 р. Апостольською Конституцією Pastor Bonus , ст. 45-47). Перша ж така структура була заснована ще 28 травня 1793 р. папою Пієм VI. Це було зумовлено антикатолицькими настроями, спричиненими Французькою Революцією. Через згадану важливу інституцію Римської Курії Ватикан і Святий Престол беруть активну участь у міжнародному житті, стали повноправними суб'єктами міжнародного права - підписи папських легатів стоять під безліччю актів, якими регулюються відносини між державами та народами. Більше ніж 175 країн мають повноцінні дипломатичні відносини з Державою-Містом Ватикан, понад 100 апостольських нунціатур розміщені по всьому світу - на папській дипломатичній службі працюють до 200 священнослужителів-дипломатів із більш ніж 50 країн.

"Міністром закордонних справ" Святого Престолу нині є архієпископ Домінік Мамберті. Він народився 7 травня 1952 р. у Марракеші (Марокко). Священиком став 1981 р. Працював у нунціатурах в Алжирі, Чилі, Лівані. Був представником Святого Престолу при ООН. 2002 року призначений титулярним архієпископом Саргони і апостольським нунцієм в Судані, пізніше в Еритреї. Має наукові ступені з канонічного і цивільного права. Про його заслуги у царині дипломатії лаконічно свідчать ордени "За заслуги перед Італійською Республікою" і "Почесного Легіону Франції".

Серед сучасних пріоритетних інтересів ватиканської дипломатії архієпископ Мамберті називає статус Католицької Церкви у різних державах, а особливо аспект "свободи віросповідання". Передусім шефа ватиканської дипломатії турбують загальносвітові тенденції зростання антихристиянських настроїв - християнофобії. "Понад 200 мільйонів християн різних конфесій перебувають у важкому становищі дискримінацій і переслідувань, які пропагуються різними легальними і культурними структурами в багатьох країнах", - зазначає він. Факт того, що Європарламент прийняв резолюцію, яка засуджує переслідування християн у Єгипті та Малайзії, стає тільки першим кроком у забезпеченні гідних прав християн у світі.

Іншою нагальною проблемою, на якій наголошує монсеньйор Мамберті, є способи й методи подолання світової економічної кризи та їхній можливий негативний вплив на найбільш незахищені верстви населення та їхні права.

Попри всі труднощі, Святий Престол має важливий дипломатичний інструментарій, який надає йому додаткову можливість невпинно, вже протягом двох тисячоліть, нести по всьому світу ту саму Благу Вість із Єрусалиму. Місію апостолів нині продовжують папські легати - апостольські нунції й ватиканські дипломати, які з Божою допомогою утверджують позицію Церкви у принципових питаннях на світовій політичній арені. Таким чином, апостольський характер ватиканської дипломатії дає змогу почути у сучасному секуляризованому світі впевнений голос Євангелія, що дає надію на мир і справедливість усім народам, тим самим доводячи, що дипломатія, як і політика, може бути християнською.

Тетяна СКВОРЦОВА 

Джерело: Католицький вісник "Kairos"

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове