Макарій Єгиптянин, Святий

• Категорія:

• Католицькі святі

Цей великий Святий народився в Єгипті, в селі Птінапарі. Батько його, Авраам, був священиком, мати називалася Сара. Оскільки вони були вбогими, то не могли посилати св.Макарія до високих шкіл, проте батько навчив його читати Святе Письмо і дякував завжди Богу, що його син вже в дитинстві був зразком незвичайної побожності.

Макарій помагав родичам в буденній роботі і пас стадо. Будучи молодим, він послухав пораду родичів і одружився з однією побожною дівчиною, та дружина його вже через три дні після шлюбу померла дівицею. Зрозумів тоді св.Макарій волю Божу і вирішив цілковито посвятити себе пустинному життю. Невдовзі померли його родичі, і тоді, роздавши своє невеличке майно бідним, осів біля одного побожного чоловіка, що мав свою келію недалеко його села і тут пізнав, яким є життя, посвячене виключно Богу. Він роздумував кожного дня, довгі години над смертю, молився, жив самим хлібом і корінцями. А при цьому виплітав з пальмового листя кошики, щоб не відвикати від ручної праці і щоб заробити на хліб щоденний.

Вороги нашого спасення не полишали його в спокої, і св.Макарій мусів боротися з тяжкими спокусами, але незважаючи ні на що, з Божою допомогою, при безперервних постах і молитвах він переміг диявола. Але серце тягнуло його в глиб пустині, де тоді було лише два пустинники: св.Антоній і св.Павло. І ось св.Макарій задумав покинути свою теперішню келію з такої причини. Сталося так, що через наклеп мешканця одного села св.Макарія осудили в тяжкому гріху проти чистоти і страшно його побили. Пізніше виявилося, що він був цілком невинний, але коли Святий дізнався, що люди хочуть його перепросити, то полишив свою келію і подався в Скитську пустиню.

Скитська пустиня була частиною Нитрійської, вона розташована на границі Лівії і Єгипту, п'ять годин ходу від Нітрийської гори, а ця розташована 12 годин ходу від міста Александрії. Сюди прийшов св.Макарій і тут був першим пустинником, і звідси через десять років самотнього життя відвідав св.Антонія Великого пустинника. Місце це досі називається пустинею Макарія. А жив він в настільки тяжких постах, що Паладій, кападокійський єпископ, описуючи його життя, боявся, щоб слова його не взяли за брехню і пересуди. «Десять перших років - пише він - прожив св.Макарій в такій строгості, що хоч був ще молодим, його називали старим».

Але це був саме час, коли ця пустиня, подібна до піщаного моря й така рівна і одностайна, що дорогу на ній можна було позначити лише після зорі, стала заповнюватися слугами Божими. Туди спішили всі, хто хотів каятися в своєму гріховному житті, бо возлюбили Бога над усе і відреклися світу, щоб тим більшу отримати нагороду в небі. Тому і життя св.Макарія не могло затаїтися, чутка і слава про нього понеслася довкола і багато учнів стали горнутися до нього. На сороковому році життя св.Макарій був висвячений на священика. Кількість пустинників, що вибрали його за свого провідника, збільшувалась з кожним днем. Пустеля залюднювалася, бо зі всіх сторін приходили сюди прочани просити молитви і благословення у слуг Божих.

Тож св.Макарій часто втікав від людей в підземні печери і там днями і ночами молився до Бога. А Господь благословив вірного слугу і дав йому силу творити чудеса і оздоровлювати хворих. Коли єретик Єраклит став заперечувати науку про воскресіння померлих, св.Макарій на доказ правди воскресив одного монаха, що вже лежав у гробі. Другий раз, коли одного чоловіка невинно засудили за вбивство, то св.Макарій став над гробом вбитого і той засвідчив з гробу, що не винен в його смерті той, кого засуджують. Пророкував також св.Макарій, що погани опустошать Скит, і так після його смерті сталося. Одному учневі радив, щоб стерігся гріха лакомства, бо згине і Бог поразить його проказою. Після п'ятнадцяти років той учень, що звався Іоанн, присвоїв собі чуже добро і дійсно Бог виконав пророцтво св. Макарія, бо Іоанн загинув від прокази і затравив душу.

Раз прийшла до св.Макарія одна вдовиця і з плачем просила його допомоги. Чоловік її взяв у одного чоловіка значну суму грошей для зберігання, але за кілька днів після того помер, не сказавши нікому, де сховав гроші. Власник грошей хотів вдову і її дітей продати в неволю, щоб відшкодувати свою втрату. Св.Макарій зрозумів сумний стан вдовиці. Він довго молився, а потім пішов до гробу померлого і запитав в голос, де сховані гроші. І за Божою поміччю мрець промовив і сказав, де гроші і жінка та діти його спаслися від неволі.

В час аріанського переслідування, коли аріанин Лукій прогнав патріарха Петра, наслідника св.Атаназія Вел., і з військом пустився в пустиню, де повбивав багатьох пустиножителів, св.Макарій з іншими був вигнаний на один поганський острів. Тут він оздоровив біснувату дочку поганського жреця і навернув всю їхню родину до святої Віри. Скоро всі погани на цьому острові прийняли св. Віру. З часом, св. Макарій повернувся назад до Скита і став провідником ще більшої кількості монахів.

Один з них запитав св.Макарія, як треба молитися, а святий відповів так: «Моліться такими словами: Господи, як Тобі подобається і як знаєш спаси мене. А Господь котрий знає, що нам треба поможе.»

Багато наук описав він, і вони служили довгі літа тим, хто посвятив своє життя в пустині.

Св. Макарій передбачив день своєї смерті і помер так свято, як свято жив. Помер на 90 році життя, з яких 60 прожив у пустині. Смерть його припадає близько 390 року. Мощі його знаходяться в монастирі Амальфа в Італії.

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове