Припинення штучного харчування і гідратації -- це евтаназія

29-01-2010

• Категорія:

• Теги:

• Pro-life

Проголошувати цінність людського життя і достоїнство особистості, піклуватися до самого кінця про смертельно хворих: такі завдання були підняті учасниками конференції Руху захисту життя, яка відбулася в Римському католицькому університеті Святішого Серця. Її темою стало закінчення людського життя. Конференція приурочена до річниці смерті Елуани Енгларо і пройшла в контексті робіт Парламенту з ухвалення законопроекту про так званий «біологічний заповіт». На круглому столі учасники розробили план проведення заходів напередодні Дня захисту життя 7 лютого. Він відзначатиметься за ініціативою італійських єпископів.

Анестезіолог-реанімолог університетської лікарні імені Агостіно Джемеллі професор Родольфо Проєтті пояснив перед мікрофоном Радіо Ватикан, в чому полягає суть полеміки довкола закінчення життя:

«Слід розрізняти смерть, що настала в зв'язку еволюцією хвороби, і смерть, викликану безпосередньо припиненням догляду, в нашому випадку - харчування і гідратації. Саме це, а не прогрес хвороби провокує настання смерті, тут йдеться про справжню евтаназію».

Текст законопроекту, який в даний час аналізує італійський Парламент, свідчить, що індивідуум не в змозі сам відмовитися від гідратації і штучного харчування, знаходячись в несвідомому стані. Президент Руху захисту життя Карло Казіні коментує:

«Якщо я знаходжуся в несвідомому стані, то не можна відштовхуватися від того, що я заявив невідомо коли і невідомо за яких обставин, нічого не знаючи про припустиму екзистенціальну ситуацію, в якій опинюся. Медик не може бути виконавцем чужих розпоряджень, він повинен визначити разом з хворим найкращий спосіб лікування».

Нарешті, головний лікар онкологічного хоспісу при лікарні ім. Джемеллі в ході круглого столу підкреслила, що на останній стадії життя смертельно хворий потребує постійного догляду, з розумінням його страждань. Це може бути біль фізичний, психологічний, духовний. І паліативний догляд, який є принципом і філософією хоспісу, націлений саме на таку глобальну допомогу хворому, турботу про людину, а не лише про її хворобу.

переклад Milites Christi Imperatoris