Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (25)

27-01-2010

  • Категорія:


Частина 1/Частина 2/Частина 3/Частина 4/Частина 5/Частина 6/ Частина 7/Частина 8/Частина 9/Частина 10/Частина 11/Частина12/Частина 13/Частина 14/Частина 15/Частина 16/Частина 17/Частина 18/Частина 19/Частина 20/Частина 21/Частина 22/Частина 23/Частина 24

Після перерви, пов'язаної з циклом святкових передач, присвячених різдвяному періодові, продовжуємо наші читання третьої енцикліки Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI, яка називається «Любов у істині» та присвячена соціальним питанням. У п'ятому розділі цього документу, який називається «Співпраця людського роду», Папа розглядає залежність розвитку від визнання того, що люди є однією сім'єю, звертаючи увагу на поняття солідарності та субсидіарності й на взаємозв'язок між ними.

У цьому контексті Святіший Отець звертає увагу на те, що співпраця на користь розвитку повинна стосуватися не лише економічного виміру, але має стати нагодою для зустрічі між людьми та культурами. «Якщо партнери співпраці з економічно розвинутих країн, - пише він - не зважають, як це іноді стається, на свою та інших культурну самобутність, складену з людських цінностей, то не можуть встановити жодного глибокого діалогу з громадянами бідних країн. А якщо ці останні, в свою чергу, безкритично і без розрізнювання відкриваються на будь-яку культурну пропозицію, вони неспроможні взяти на себе відповідальність за свій справжній розвиток» (59).

Бенедикт XVI перестерігає, що технологічно розвинені суспільства не повинні вважати, що стан їхнього розвитку є ознакою культурної вищості, а навпаки, повинні наново відкрити у собі іноді призабуті чесноти, які протягом сторіч спричинилися до їхнього процвітання. Суспільства, які перебувають на шляху розвитку, повинні залишатися вірними всьому тому, що є насправді людським у їхніх традиціях, уникаючи автоматичного набуття системи технологічної глобалізованої цивілізації.

Папа вказує на те, що в усіх культурах існують особливі та численні прояви збігу етичних норм, які є вираженням тієї самої людської природи, бажаної Творцем, що називаємо природнім законом. «Такий загальний моральний закон, - пише, він, - є надійним фундаментом будь-якого культурного, релігійного та політичного діалогу і він дозволяє, щоб багатогранний плюралізм різних культур не відокремлювався від спільного шукання істини, добра та Бога» (ч.59). На думку Бенедикта XVI, прийняття цього закону, записаного у людських серцях, є передумовою будь-якої конструктивної суспільної співпраці, адже у кожній культурі знаходимо тягарі, від яких потрібно визволитись, тіні, з під яких слід звільнитись. «Християнська віра, - додає він, - яка втілюється в культурах і їх переростає, може допомогти зростати у загальному зближенні та солідарності, з користю для спільнотного та загальнопланетного розвитку» (ч.59).

Далі Святіший Отець звертає увагу на те, що під час пошуку розв'язок теперішньої економічної кризи «допомогу для розвитку бідних країн слід вважати справжнім засобом створення багатства для усіх» (ч.60). З цією метою економічно розвиненіші країни могли б докладати якнайбільших зусиль для того, щоб призначити більші ніж дотепер частки валового внутрішнього продукту на розвиток, щоб дотримуватися зобов'язань, які вже були взяті на рівні міжнародної спільноти. Цьому сприятиме також і перегляд програм соціальної підтримкиі солідарності всередині цих країн, застосовуючи принцип субсидіарності і створюючи інтегровані системи соціального забезпечення, у яких брав би активну участь приватний сектор економіки та громадянське суспільство. «Таким чином, - пише Бенедикт XVI, - можна навіть покращити соціальні послуги та надання підтримки та, одночасно, зекономити ресурси, призначені для міжнародної солідарності, викорінюючи також марнотратство і нелегальні прибутки» (ч.60). На думку Папи, створення згаданих систем соціальної солідарності, позбавивши їх від надмірної бюрократизації без шкоди для відповідного координування, дозволило б доцінити численні енергії, які сьогодні є приспаними, також і з користю для солідарності між народами.

Однією з можливостей пошуку коштів на допомогу для розвитку Святіший Отець називає ефективне застосування так званої податкової субсидіарності, який полягає у тому, що громадянам дозволяється самостійно вирішувати про призначення певної квоти з податку, який вони сплачують державі. Це б сприяло формам соціальної солідарності з низів, з очевидною користю також і для сфери солідарності з метою розвитку.

Джерело: Радіо Ватикан

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове