Категорії

Search

Tags

Місце Opus Dei в Католицькій Церкві


Духовна підготовка, яку здійснює Opus Dei, доповнює роботу помісних церков.

Opus Dei було засновано в 1928 році. Вона була затверджена єпископом Мадриду в 1941 р. і Святим Престолом в 1947 р. З 1982 року Opus Dei набула статусу персональної прелатури Католицької церкви.

Персональні прелатури існують з метою здійснення особливої пастирської місії Церкви і є частиною ієрархичної структури Церкви. Персональні прелатури складаються з прелата, священиків, які не є членами монаших орденів, а також мирян чоловіків та жінок, об'єднаних в єдиний організм, що здійснює місію прелатури. Місія Opus Dei - поширювати ідею загального покликання до святості.

Плоди апостольської праці членів Прелатури - це осяяне ласкою Божою насічене духовне життя, що пануює в парафіях та помісних церквах: навернення душ до Бога, рішення брати участь в Євхаристії та приступати до інших Таїнств, поширення Євангелії серед людей, що далекі від віри, починання, що свідчать про солідарність з нужденними, допомога в катехизації та іншій парафіяльній діяльності, співпраця з дієцезіальними організаціями. Це апостольське служіння членів Оpus Dei здійснюється в дусі харизми Прелатури - освячення професійної роботи та щоденного життя.

Керівництво Оpus Dei опікується єднанням усіх вірних Прелатури з пастирями дієцезій, допомагаючи своїм членам зрозуміти та засвоїти зміст положень і директив, що виходять від місцевих єпископів (Єпископських Конференцій), щоб кожен втілював їх в життя, виходячи зі свого особистого, родинного та професійного стану.

Персональні прелатури

Ідея такої юридичної структури як персональна прелатура була представлена Другим Ватиканським Собором. Соборний Декрет Presbyterorum ordinis (7 грудня 1965 р.), п. 10, стверджує, що, разом з іншими інституціями, можуть бути засновани "особливі дієцезії або персональні прелатури", щоб "нести особливі пастирські завдання в різних регіонах або серед усіх рас усіх частин світу". Собор шукав нову юридичну форму, яка була б гнучкою за своєю природою, для того щоб сприяти ефективному поширенню християнської звістки та християнського життя. В такий спосіб Церква мала б більш адекватно відповідати вимогам її місії у світі.

Більшість юрисдикцій Церкви є територіальними, як у випадку дієцезії, де вірні, що належать до неї, визначаються через їхню територію або місце проживання. Але юрисдикції не завжди прив'язані до території, вони можуть будуватися й на інших засадах, таких як заняття, релігійний чин, імміграційний статус чи угода. Прикладом останніх є військові ординаріатив та персональні прелатури.

Персональні прелатури, за думкою Другого Ватиканського Собору, створюються пастирем разом з духовенством, що складається зі священиків, що не є членами монаших орденів, та мирянами чоловіками й жінками. Прелат, який може бути єпископом, призначається Папою і керує прелатурою, маючи виконавчу та судову владу.

Церква має право самоорганизації задля досягнення цілей, поставлених перед нею Ісусом. Використовуючи це право, вона засновує в своїй ієрархічній структурі персональні прелатури, що мають особливу ознаку - вірні прелатури й далі належатимуть до своєї місцевої церкви та дієцезії, де вони живуть. З цих та інших причин персональні прелатури суттєво відрізняються від релігійних інститутів та інститутів посвяченого життя взагалі, так само як від асоціацій чи релігійних рухів мирян.

Кодекс Каноничного права Католицької Церкви зумовлює, що персональні прелатури підлягають загальному праву Церкви та своїм власним статутам.

Прелатура Opus Dei

Opus Dei є єдиним організмом, створеним з мирян та священиків задля пастирських та апостольських завдань всесвітнього характеру. Особлива християнська місія полягає в поширенні ідеї загального покликання до святості - в щоденній праці та серед звичайних обставин життя.

Папа Павло VI та його послідовники вирішили розпочати вивчення можливості надання Opus Dei юридичного статусу, який відповідав би її справжній суті. В світлі документів Другого Ватиканського Собору це могла бути форма персональної прелатури. Робота, в якій взали участь як Святий Престол, так і Opus Dei, розпочалася у 1969 році.

Робота була завершена в 1981 році. Після цього Святий Престол надіслав підсумковий звіт до більш ніж 2 000 єпископів дієцезій, де вже була присутня Opus Dei, щоб вони могли висловити свої зауваження.

По завершенні цієї фази Opus Dei було затверджено Папою Іваном Павлом II як персональну прелатуру у всесвітньому масштабі. Документ, яким це проголошено - апостольська конституція Ut sit від 28 листопада 1982 р., яка набула чинності 19 березня 1983 р. Водночас Папа затвердив Статут, яким встановив особливе папське право для Прелатури Opus Dei. Це був текст Статуту, підготовлений у попередні роки нашим Засновником, з деякими невеликими виправленнями, які були необхідні, щоб адаптувати його до нового законодавства.

Відносини з дієцезіями

Прелатура Оpus Dei є інституцією, що входить до пастирської та ієрархічної структури Церкви. Вона має, нарівні з дієцезіями, територіальними Прелатурами, вікаріатами, ординаріатами для військових і т.п. - власну автономність і звичайні повноваження для здійснення своєї місії в служінні Церкві. Тому вона прямо і безпосередньо залежить від Римського Первосвященика, через Конгрегацію у справах Єпископів.

Влада прелата поширюється на всі справи, що стосуються особливої місії Прелатури і такими справами обмежується. Влада прелата сполучена з владою дієцезіального єпископа, яка поширюється на звичайну пастирську опіку вірних дієцезії:

а) Миряни Прелатури цілковито підлягають прелату у всьому, що стосується місії Прелатури, та конкретно в тому, що належить до особливих зобов'язань - аскетичних, освітніх та апостольських, - взятими на себе в формальній декларації договорного типу про приєднання до Прелатури. Ці зобов'язання, за своєю сутністю, не належать до компетенції дієцезіального єпископа. Миряни Оpus Dei не втрачають стану звичайних вірних своїх дієцезій, отже, продовжують підпорядковуватися дієцезіальному єпископові з тих самих питань, що й інші миряни.

б) Згідно з положенням загального церковного права та власного права Оpus Dei, диякони і пресвітери, інкардиновані до Прелатури, належать до секулярного духовенства та цілковито підлягають прелатові. Вони повинні підтримувати братерські відносини з членами дієцезіального кліру, ревно дотримуватися загальної дисципліни священослужителів та мати право активного й пасивного голосу при заснуванні Ради священиків дієцезії. Дієцезіальні єпископи, з дозволу прелата або в разі невідкладної потреби його вікарія, можуть делегувати священикам, що належать до пресвітерію Прелатури, церковні посади (посади настоятеля, судді і т.п.), які ті повинні виконувати, дотримуючись директив дієцезіального єпископа, і при їх виконанні повинні звітувати тільки йому.

Статут Оpus Dei (розділ IV, глава V) затверджує критерії встановлення гармонійної співпраці між Прелатурою та дієцезіями, в територіальних межах яких Прелатура здійснює свою особливу місію. Прелатура підтримує належні відносини з дієцезіальним керівництвом.

Дієцезіальні єпископи дізнаються про діяльність Прелатури, отримуючи докладну інформацію:

а) Оpus Dei ніколи не починає свою апостольську діяльність і не засновує центри Прелатури в дієцезії без попереднього узгодження з місцевим єпископом, якому керівництво Оpus Dei передає один примірник Статуту Прелатури.

б) Для спорудження церков Прелатури або передачі Прелатурі пастирського завдання церков або парафій, що вже існують, укладається договір між дієцезіальним єпископом та прелатом або його регіональним вікарієм. В таких храмах дотримуються загальних положень дієцезії щодо церкві під проводом секулярного духовенства.

в) Регіональне керівництво Прелатури підтримує постійні стосунки з єпископами дієцезій, де Прелатура здійснює свою пастирську й апостольську працю. Воно також підтримує стосунки з єпископами, що посідають керівні посади на Конференціях Єпископів та у відповідних організаціях.

Діяльність Оpus Dei обмежується підготовкою вірних Прелатури, щоб вони як в Церкві, так і в миру, здійснювали, кожний в свій спосіб, апостольське служіння, при тому допомагаючи своїм пастирям нести євангельське світло людям та сприяючи поширенню ідеї загального покликання до святості.

Джерело: opusdei.org.ua
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове